Рішення № 33081160, 15.08.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.2013

Справа №901/2400/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" (пров. Архітектурний, 5, м. Дніпропетровськ, 49083)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ Скеля" (вул. Перемоги, 1, корпус А, смт. Нижньогірський, Нижньогірський район, АР Крим, 97100)

про стягнення 156520,00 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін не з'явились.

Суть спору: 22 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ Скеля" 156520,00 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 224 Господарського кодексу України, статей 22, 214 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані порушенням з боку відповідача своїх зобов'язань з надання оплаченої позивачем продукції, згідно договору виготовлення товару від 12 жовтня 2012 року, укладеному між сторонами.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2013 року суддею А.А. Калініченко позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

За розпорядженням керівництва суду від 02 серпня 2013 року у зв’язку з перебуванням судді А.А. Калініченко у черговій відпустці справа передана до провадження судді Дворного І.І., який ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2013 року прийняв її до свого провадження.

Через неявку представника відповідача у судове засідання суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 08 серпня 2013 року виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання, що відбулось 15 серпня 2013 року, позивач не з’явився, втім до початку судового засідання від нього до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи у відсутність свого представника у якому, серед іншого, повідомлено, що станом на 13 серпня 2013 року сума боргу не змінилась.

Відповідач позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований рекомендованою кореспонденцією.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №665987 від 16 липня 2013 року місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ Скеля" є адреса: вул. Перемоги, 1, корпус А, смт. Нижньогірський, Нижньогірський район, АР Крим, 97100. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у попередньому судовому засіданні, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВВВ Скеля" (за договором виробник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" (за договором покупець) уклали договір виготовлення товару, відповідно до пункту 1.1. якого, виробник у відповідності з умовами даного договору зобов'язався виготовити і передати, а покупець - прийняти і оплатити напівфабрикат сік яблучний натуральний (іменовані надалі - товар) в кількості 220 тонн, за ціною 2,8 грн. за 1 літр соку (а.с. 18).

Виробник, у відповідності з умовами даного договору, зобов'язався виготовити весь обсяг товару, що купується, до 10 листопада 2012 року (пункт 1.2 договору), при цьому, якість товару, що виготовляється, має відповідати умовам діючих в Україні ГОСТів (пункт 1.4 договору).

У розділі 2 договору сторони узгодили порядок розрахунків, зокрема, ціна зазначена в пункті 1.1., вказана за 1 літр соку що виготовляється і включає податок на додану вартість. Оплата за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування передоплати в сумі 100% від загальної вартості товару до 17 жовтня 2012 року. При цьому, моментом здійснення платежу визнається день, у який сума, яка підлягає оплаті, була перерахована покупцем (пункти 2.1-2.3 договору).

За домовленістю сторін товар зберігається у виробника в спеціально підготовлених місцях до березня 2013 року в розмірі 80% від загальної кількості, до березня 2012 року покупець зобов'язаний забрати своїми силами і за свій рахунок вказану кількість товару, а інші 20% покупець зобов'язаний забрати до червня 2013 року (пункт 3.1 договору).

Датою поставки відповідно до пункту 3.3 договору вважається дата підписання накладної (товаротранспортної або товарної) обома сторонами, які засвідчують прийняття товару покупцем від виробника.

При передачі товару виробник згідно з пунктом 3.4 договору зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар, а покупець, у свою чергу, зобов'язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, які підтверджують передачу товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 року (пункт 5.1 договору).

Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини судом встановлено, що на виконання умов договору позивач 15 жовтня 2012 року перерахував на рахунок відповідача передоплату за товар у сумі 616000,00 грн.. що підтверджується платіжним дорученням №60 від 15 жовтня 2012 року (а.с. 28).

Відповідач, у свою чергу, виготовив, а позивач забрав 74,59% товару на загальну суму 459480,00 грн., що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи видаткових накладних за №57 від 29 квітня 2013 року на товар у кількості 19620 кг на суму 54936,00 грн. (НДС 9156,00 грн.), №55 від 22 квітня 2013 року на товар у кількості 21120 кг на суму 59136,00 грн. (НДС 9856,00 грн.), №52 від 18 квітня 2013 року на товар у кількості 21020 кг на суму 58856,00 грн. (ПДС 9809,33 грн.), №48 від 03 квітня 2013 року на товар у кількості 19000 кг на суму 53200,00 грн. (НДС 8866,67 грн.), №46 від 19 березня 2013 року на товар у кількості 22020 кг на суму 61656,00 грн. (НДС 10276,00 грн.), №47 від 01 квітня 2013 року на товар у кількості 20900 кг на суму 58520,00 грн. (НДС 9753,33 грн.), №44 від 12 березня 2013 року на товар у кількості 18300 кг на суму 51240,00 грн. (НДС 8540,00 грн.), №43 від 05 березня 2013 року на товар у кількості 22120 кг. На суму 61936,00 грн. (НДС 10322,67 грн.). Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками товариств (а.с. 19-26).

Як стверджує позивач, залишок товару, який він повинен був до червня 2013 року забрати від відповідача, складає 25,41%, втім, відповідач, в порушення умов договору, залишок товару не надав, оскільки зберігав його не належним чином, у зв’язку з чим, залишок товару зіпсувався та не став придатним до вживання.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору не надав позивачу 25,41% товару загальним об’ємом 55900 літрів на суму 156520,00 грн., що товариством з обмеженою відповідальністю "ВВВ Скеля" не спростовано.

В подальшому, 21 червня 2013 року, сторони здійснили звірення взаєморозрахунків та склали відповідний акт (а.с. 27), у якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за ненаданий товар станом на 21 червня 2013 року складає 156520,00 грн.

Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень та заперечень і скріплений печатками товариств.

Матеріали справи свідчать й про те, що позивач намагався у досудовому порядку врегулювати спірні правовідносини та 02 липня 2013 року звертався до відповідача з претензією (вих. №02/07-1) з проханням повернути заборгованість на рахунок підприємства.

Втім, відповідь на вказану претензію від відповідача не надійшла, заборгованість погашена не була, що і послугувало підставою для звернення позивача з позовними вимогами про стягнення заборгованості у сумі 156520,00 грн. в примусовому порядку.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та його викладену правову позицію, суд вважає заявлені товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості правомірними та такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання останнім умов договору, укладеного між сторонами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, умов договору відповідач не передав позивачу 25,41% товару у розмірах і на умовах, визначених договором на суму 156520,00 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Доказів передання товару або повернення отриманих за нього грошових коштів відповідачем суду надано також не було, більш того, останній не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву з спростуванням доводів позивача, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, вказана сума боргу є підтвердженою та підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку, у зв’язку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 3130,40 грн. суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду 15 серпня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено 20 серпня 2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ Скеля" (вул. Перемоги, 1, корпус А, смт. Нижньогірський, Нижньогірський район, АР Крим, 97100, код 33108459) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" (пров. Архітектурний, 5, м. Дніпропетровськ, 49083, код 30394678) 156520,00 грн. заборгованості та 3130,40 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний