Рішення № 33080710, 15.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2408/13 15.08.2013 15.08.2013 15.08.2013

Справа № 22ц /784/2097/13 Суддя першої інстанції Бібік М.В.

Категорія 5 Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Крамаренко Т.В., Царюк Л.М.,

при секретарі Орельській Н.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача - ОСОБА_2 на рішення Новобугського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на земельну ділянку, припинення права власності і визнання права власності на земельну ділянку та встановлення порядку виконання рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_4 і розміщена на території Баратівської сільської ради Новобугського району, припинення права власності відповідача і визнання права власності на цю земельну ділянку та встановлення порядку виконання рішення.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ухвалою Новобугського районного суду Миколаївської області від 7 листопада 2007 року судом визнана мирова угода, за умовами якої ОСОБА_4 добровільно передає ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу в сумі 25000 грн. земельну ділянку загальною площею 10.11 га, розташовану на території Баратівської сільської ради Новобугського району, яка належить на праві власності ОСОБА_4

Проте, ОСОБА_4 продовжує користуватися земельною ділянкою, грошові зобов'язання не виконує, а тому, посилаючись на ці обставини, позивач просив звернути стягнення на спірну земельну ділянку, припинити право власності ОСОБА_4 і визнати право власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку та встановити порядок виконання рішення.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2007 року позов задоволено. Звернуто стягнення на земельну ділянку площею 10,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Баратівської сільської ради Новобузького району, що належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі державного акту серії Р2 № 566255 від 7 лютого 2002 року, зареєстрованого за № 3624. Припинено право власності ОСОБА_4 на цю земельну ділянку та визнано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 Також встановлено порядок виконання рішення суду шляхом заборони компетентним органам відмовляти у виготовлені нового державного акту на ім'я ОСОБА_3

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 просив скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Також просив здійснити поворот виконання рішення суду, шляхом припинення права власності ОСОБА_3 із визнанням права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_4.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засіданні, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка площею 10,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Баратівської сільської ради Новобузького району (а.с.9).

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 7 листопада 2007 року визнана мирова угода, укладена представником позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_4, за якою останній передав ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу земельну ділянку (а.с. 7).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як кредитор за позиковим зобов'язанням, довів відсутність у відповідача іншого майна, що є підставою для звернення стягнення на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, припинення права власності на земельну ділянку та визнання права власності на це майно за кредитором.

Проте, з такими висновками погодитися не можна, оскільки суд дійшов до них внаслідок неналежного дослідження всіх обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права.

Так, до спірної земельної ділянки у відповідності до пункту 15 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України встановлені обмеження в частині здійснення власником розпоряджень відносно належного йому майна. За законом, не може здійснюватися перехід права власності за рішенням суду на такі земельні ділянки та земельні частки (паї), щодо яких існує заборона на їх відчуження (крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб). Не допускається також зміна їх цільового призначення.

Окрім цього, за змістом ч. 2 ст. 139 ЗК України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) неприпустимим є звернення стягнення на земельні ділянки за рішенням суду в разі невиконання боржником зобов'язань за договором позики та іншими зобов'язаннями з одночасним припиненням на них права власності боржника і визнання права власності за кредитором.

З огляду на таке, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, на наведені положення закону та обставини справи уваги не звернув та помилково виходив з того, що належним способом захисту прав позивача щодо виконання умов мирової угоди, визнаною ухвалою цього ж суду від 7 листопада 2007 року, буде звернення стягнення на земельну ділянку, до якої встановлені відповідні законодавчі обмеження.

Таким чином, суд безпідставно звернув стягнення на земельну ділянку фактично на виконання вказаної мирової угоди, а також задовольнив інші позовні вимоги ОСОБА_3, які є похідними від вимоги про звернення стягнення на земельну ділянку.

За такого колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення колегія суддів вважає, що правові підстави, визначені ст. 380 ЦПК України, для повороту виконання рішення у спосіб, визначений ОСОБА_4, відсутні.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню 124 грн. 05 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на земельну ділянку, припинення права власності і визнання права власності на земельну ділянку та встановлення порядку виконання рішення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 124 грн. 05 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: