Постанова № 33080679, 20.08.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5389/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

24 липня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення без дати та номеру, яким їй визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 - у розмірі 1748,83 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем безпідставно прийняте вказане податкове повідомлення-рішення без дати та номеру на суму 1748,83 грн., оскільки під час нарахування земельного податку відповідачем не враховано п.4 ч.1 ст. 297 Податкового кодексу України, відповідно до якого платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності. Також позивач зазначила, що нею було отримано свідоцтво платника єдиного податку, відповідно до якого вона здійснювала, зокрема, такий вид діяльності як здавання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Зазначені ділянки позивач використовувала у власній підприємницькій діяльності, тому вважає, що не повинна сплачувати податок на землю.

Позивач у судове засідання не з'явилася, надала заяву, згідно якої просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечення проти адміністративного позову не надав.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

25.03.1999 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстрована фізична особа-підприємець ОСОБА_1, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 25560170000010847, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2.

З 26.04.1999 року позивач знаходиться на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси за № 32, що підтверджується Довідкою №459 від 26.04.2005 року.

З 01 січня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку Серії НОМЕР_3, відповідно до якого здійснює такий вид діяльності як "надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна за адресами:м. АДРЕСА_1; АДРЕСА_3; АДРЕСА_2".

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення Форми "Ф" без дати та номеру, яким визначено суму податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем "плата за землю" у розмірі 1748,83 грн. за земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 та вул.АДРЕСА_2.

Однак, суд вважає, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно, в порушення вимог п.4 ч.1 ст.297 Податкового кодексу України, а тому підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.05.2005 року між Одеською міською радою, з однієї сторони, та приватними підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_3, з іншої сторони, укладено Договір №1950 про дольову участь у землекористуванні. Відповідно до п.1.1 Договору, Одеська міська рада на підставі ст.12 Земельного кодексу України визна чає дольову участь у землекористуванні, а Землекористувач здійснює оплату за користування 13/1000 частки земельної ділянки площею 3346,82 кв.м., що складає 43,51 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, 15.11.2007 року між Одеською міською радою, з однієї сторони, та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Землекористувач), з іншої сторо ни, укладено Договір №4752 про дольову участь у землекористуванні. Згідно п.1.1 Договору, Одеська міська рада на підставі ст.12 Земельного кодексу України визна чає дольову участь у землекористуванні, а Землекористувач здійснює оплату за користування 71/1000 частки земельної ділянки площею 411,24 кв.м., що складає 29,20 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 274.1 ст.274 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Згідно ст.269 Податкового кодексу України, платниками податку (плати за землю) є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Пунктом 4 ч.1 ст. 297 Податкового кодексу України встановлено що, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Згідно з ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, вирішальним при визначенні обов'язку щодо сплати податку на землю суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку, є факт використання такої земельної ділянки у своїй підприємницькій діяльності.

Судом встановлено, що видом діяльності, яким займається позивач, зокрема, є здавання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

В матеріалах справи наявні копії Договорів №1950 від 24.05.2005 року та №4752 від 15.11.2007 року про дольову участь у землекористуванні, що підтверджують використання позивачем приміщень магазину за адресою АДРЕСА_1 та офісних приміщень за адресою вул.АДРЕСА_2, а також земельних ділянок, на яких розташовані вказані приміщення, та користувачем яких є позивач, для провадження власної підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що, здійснюючи підприємницьку діяльність з надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує у підприємницькій діяльності і земельні ділянки, отримані за договорами на дольову участь у землекористуванні. Використання земельних ділянок за адресами АДРЕСА_1 та вул.АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування магазину та офісних приміщень є невід'ємною частиною використання у підприємницькій діяльності самих цих приміщень, що надаються в оренду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки земельні ділянки за адресами АДРЕСА_1 та вул.АДРЕСА_2 використовуються позивачем для провадження господарської діяльності, позивач на підставі п.4 ч.1 ст.297 Податкового кодексу України, як платник єдиного податку, звільнена від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку за вказані земельні ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення без дати та номеру про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, у розмірі 1748,83 грн., в той час як позивач довела протиправність рішення відповідача, а тому позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів без дати та номеру про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки - 1748,83 грн. за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м.Одесі стягнути судові витрати у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) із Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 20 серпня 2013 року.

Суддя: В.В.Андрухів

.