Ухвала суду № 33080182, 14.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2013 р. м. Київ К/800/24473/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" (далі - Товариство) та спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013

у справі № 2а-10069/12/2070

за позовом Товариства

до СДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Харківського кружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати:

податкове повідомлення-рішення СДПІ від 06.07.2012 № 0000370041, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 90984 грн. за основним платежем із застосуванням 9899,50 грн. штрафних санкцій;

податкове повідомлення-рішення СДПІ від 06.07.2012 № 0000380041, за яким Товариству донараховано 144 092 грн. з податку на прибуток із застосуванням 6796 грн. штрафних санкцій;

податкове повідомлення-рішення СДПІ від 06.07.2012 № 0000390041 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання із земельного податку на 470 500,93 грн. за основним платежем та 58813,62 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013, позов задоволено частково; скасовано: податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 № 0000370041 в частині нарахування Товариству ПДВ у сумі 90 444 грн. за основним платежем та 9845,50 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 № 0000380041 в частині визначення позивачеві 31071,69 грн. з податку на прибуток; в решті позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного податкового законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить повністю задовольнити позов, скасувавши оскаржувані судові акти у відповідних частинах.

СДПІ також скористалася правом на касаційне оскарження судових актів зі спору та просить суд касаційної інстанції повністю відмовити у позові з огляду на правильність та документальну підтвердженість висновків податкової інспекції, викладених в акті перевірки.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги скаржників з урахуванням такого.

Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, СДПІ було проведено документальну планову перевірку з питань дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.11.2011.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 18.06.2012 № 187/41-018/00236010 та прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Так, підставою для донарахування позивачеві оспорюваних податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стало невизнання податковим органом права Товариства на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат за операціями з придбання товарів, робіт та послуг в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Продакшн Студія Апріорі», товариством з обмеженою відповідальністю «Сат імпекс», товариством з обмеженою відповідальністю «Інтехмаш», товариством з обмеженою відповідальністю «Сетав сталь сервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Адеа Капітал», товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси», приватним підприємством «Промтранспоставка», товариством з обмеженою відповідальністю «Аква Люкс Харків», товариством з обмеженою відповідальністю «Номаізол», а також з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2

На обґрунтування своєї правової позиції СДПІ зазначає, що у цих контрагентів відсутня необхідна матеріально-технічна база (основні фонди, транспортні засоби) та трудові ресурси для вчинення об'єктивно необхідних дій у процесі виконання розглядуваних операцій з поставки. Крім того, податкова інспекція посилається на участь цих суб'єктів господарювання у фіктивних правовідносинах з третіми особами з метою створення сприятливих умов для формування даних податкового обліку та отримання податкової економії.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, що переглядається, суди, дослідивши правову сутність та зміст господарських операцій позивача з кожним спірним контрагентом, встановили, що матеріалами справи підтверджується фактичне виконання операцій з поставки в адресу позивача: товару (рукавиць) суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2, металопродукції товариством з обмеженою відповідальністю «Сетав сталь сервіс», природного газу на умовах комісії товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси», транспортно-експедиційних послуг приватним підприємством «Промпоставка», транспортних послуг в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Адеа Капітал». Суди зазначили, що зазначені операції опосередковані складенням відповідними їх змісту первинними документами, які підтверджують їх дійсне виконання постачальниками та факт оплати позивачем.

При цьому суди цілком обґрунтовано відхилили доводи СДПІ про відсутність у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання поставки спірних товарів, робіт та послуг в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів, робіт та послуг постачальником. До того ж, податкова інспекція не довела неможливості виконання спірними постачальниками розглядуваних операцій наявними у них силами та засобами.

Так само суди об'єктивно не погодилися з твердженнями податкового органу про наявність правочинів фіктивного характеру у ланцюгах постачання зі спірними контрагентами, позаяк за відсутності доказів існування узгодженості дій між усіма учасниками ланцюгової поставки, замкнутого руху грошових коштів між цими учасниками правовідносини між учасниками попередніх ланок поставки не можуть впливати на оцінку реальності господарських операцій між останнім покупцем (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

З тих самих мотивів суди, керуючись правилами формування валових витрат, викладених у пункті 5.1, підпункті 5.2.1 пункту 5.2 та абзаці четвертому підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», цілком правомірно визнали і право позивача на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат за операціями з цими контрагентами.

У той же час суди обґрунтовано погодилися з висновком податкової інспекції про незаконне формування Товариством даних податкового обліку за операцією з придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Продакшн Студія Апріорі» товару (плазмової панелі та таблиці прайс-меню) з тих причин, що вказана операція не була оформлена укладенням правочину у письмовій формі, а товар фактично не отримувався (що не заперечувалося позивачем).

Погоджуючись з висновками СДПІ щодо правової оцінки операцій платника з придбання черенків, швабр, вітоші, ганчір'я з товариством з обмеженою відповідальністю «Сат імпекс» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтехмаш», суди зазначили про недоведеність позивачем господарського характеру цих операцій з огляду на відсутність зв'язку між цими операціями та господарською діяльністю Товариства.

Незаконне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання товару та підрядних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Люкс-Харків», а також з придбання товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаізол» суди обумовили відсутністю належним чином оформлених документів, підписаних обома учасниками операцій, складенням яких має опосередковуватися їх виконання.

Вищий адміністративний суд України вважає викладені висновки попередніх судових інстанцій такими, що відповідають вимогам податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини, та фактичним обставинам справи. Доводи позивача та податкової інспекції щодо зазначеної частини позовних вимог спрямовані на переоцінку установлених судами обставин справи, що перебуває поза межами повноважень касаційної інстанції.

Підставою для донарахування позивачеві грошового зобов'язання із земельного податку за податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2012 № 0000390041 став висновок СДПІ про невиконання Товариством обов'язку з нарахування та сплати цього податку до бюджету із земельної ділянки, на якій розташований придбаний позивачем нерухомий об'єкт.

Так, під час перевірки податковим органом було встановлено, що за договором купівлі-продажу від 27.09.2007 позивач придбав у державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126. У зв'язку з цим 27.09.2007 позивач уклав з названим продавцем договір про обмежене користування майном № 735дн, згідно з яким позивачеві було встановлено обмежене користування (сервітут) земельною ділянкою державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», автомобільної дороги з асфальтовим покриттям та залізничної колії. Загальна площа земельної ділянки, на яку встановлено сервітут, складає 22236 кв. м для експлуатації об'єкта нерухомості (площі забудівлі), 6400 кв.м для обслуговування об'єкта нерухомості, 6708 кв.м для проходу та проїзду до об'єкта нерухомості.

Оспорювану суму земельного податку податковим органом було нараховано за частину земельної ділянки загальною площею 28636 кв.м (тобто яка включає 22236 кв. м для експлуатації об'єкта нерухомості (площі забудівлі) та 6400 кв.м для обслуговування об'єкта нерухомості).

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

В силу вимог пункту 287.6 цієї ж статті Кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, з часу реєстрації права власності на нерухоме майно у позивача як його власника виник обов'язок зі сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об'єкт нерухомості.

У той же час в силу вимог пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Оскільки, як встановили суди, у розглядуваному випадку нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не проведена, то визначальним фактором для обчислення земельного податку з цієї ділянки є її площа.

При визначенні цієї площі суди керувалися виключно умовами договору про обмежене користування майном від 27.09.2007 № 735дн. Однак у даному разі для перевірки правильності суми обчисленого податку суди повинні були дослідити безпосередньо договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості, з'ясувати фізичні характеристики придбаного позивачем об'єкта та на підставі цього визначити дійсну площу ділянки, на якій він розташований, з урахуванням прибудинкової території.

До того ж, судам слід було належним чином перевірити доводи позивача щодо належності спірної земельної ділянки іншим суб'єктам господарювання з огляду на факт розташування на цій ділянці інших об'єктів нерухомості, що не перебувають у власності позивача.

У разі підтвердження цієї обставини судам необхідно перевірити правильність обчислення земельного податку з урахуванням приписів пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, що регулює порядок сплати цього податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб.

З урахуванням викладеного, з огляду на неповноту встановлення усіх обставин даної справи та помилковість окремих висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних судових актів, прийняті у справі судові акти підлягають зміні з направленням справи на новий розгляд у відповідній частині.

Під час цього нового розгляду суду першої інстанції необхідно достеменно встановити викладені в цій ухвалі обставини і за наслідками встановленого правильно застосувати норми матеріального права і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" та спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 у справі № 2а-10069/12/2070 змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2012 № 0000390041.

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 у справі № 2а-10069/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак І.В. Приходько