Ухвала суду № 33079923, 30.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2013 р. м. Київ К/9991/20357/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012р.

у справі №2а-16498/10/2070

за позовом Державного Науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» (надалі - ДНВП «Об'єднання Комунар»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У грудні 2010р. позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові №0000280841/0 від 13.09.2010р., №0000280841/1 від 14.10.2010р., №0000280841/2 від 23.12.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1013301,00грн. та визначення штрафних санкцій у розмірі 405320,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011р. у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято у справі нове, яким позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові №0000280841/0 від 13.09.2010р., №0000280841/1 від 14.10.2010р., №0000280841/2 від 23.12.2010р.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011р.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у справі.

Контролюючим органом була проведена невиїзна документальна перевірка ДПВП «Об'єднання Комунар» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по правовим відносинам з ТОВ «Біотопресурси» та ТОВ «Альфа Експерт» по податковим деклараціям з ПДВ за квітень, травень, червень 2010р., про що складено акт №3216/41-018/14308730 від 30.08.2010р.

Перевіркою вказано на порушення ч.ч.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 ЦК України, ст.207 ГК України, у зв'язку з чим правочини вчинені з контрагентами позивача ТОВ «Біотопресурси» та ТОВ «Альфа Експерт» визнано недійсними; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту за квітень, травень та червень 2010р., за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів; п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за вартість за квітень, травень та червень 2010р., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

А саме, висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Біотопресурси» та ТОВ «Альфа Експерт», в силу приписів ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, ґрунтується на твердженні, що у ТОВ «Біотопресурси» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, транспортні засоби, а виробником продукції, яку постачало позивачу ТОВ «Альфа Експерт» є ТОВ «Кит-Авто», яке відповідно до перевірки податковими органами не знаходиться за юридичною адресою.

На підставі висновків акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000280841/0 від 13.09.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість та визначення штрафних санкцій.

В подальшому, в результаті апеляційного узгодження позивачем вказаного зобов'язання, в задоволенні скарг позивача було відмовлено, а сума податкового зобов'язання не змінилася, про що прийнято податкові повідомлення-рішення №0000280841/1 від 14.10.2010р. та №0000280841/2 від 23.12.2010р.

Так, судом встановлено, що між ДПВП «Об'єднання Комунар» та ТОВ «Біотопресурси» укладено договори №2-08 від 12.02.2008р. та №6 від 12.04.2010р., відповідно до яких ТОВ «Біотопресурси» взяло на себе зобов'язання поставити та передати позивачеві, а позивач прийняти та оплатити, комплектуючі вироби та матеріали в асортименті та кількості відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Крім цього, між ДПВП «Об'єднання Комунар» та ТОВ «Альфа Експерт» укладено договір №3/2412-2009 від 24.12.2009р., відповідно до якого ТОВ «Альфа Експерт» взяло на себе зобов'язання поставити та передати позивачеві, а позивач прийняти та оплатити, обладнання, комплектуючі вироби та матеріали відповідно до специфікацій.

Про фактичне виконання вищезазначених договорів свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи (податкові накладні, прибуткові ордери про прийняття матеріальних цінностей, накладні, платіжні доручення, рахунки та ін.), виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Судом встановлено, що матеріальні цінності, поставлені позивачеві ТОВ «Біотопресурси» та ТОВ «Альфа Експерт», були отримані, належним чином оприбутковані та використані позивачем у своїй господарській діяльності, про що свідчать надані до матеріалів справи копії карток складського обліку матеріалів, лімітно-заборних карток, сертифікату якості та витягів з журналів ВТК, що знаходяться в матеріалах справи.

При цьому, контрагент ТОВ «Біотопресурси» у своїй звітності з податку на додану вартість за квітень-червень 2010р. до Ленінської МДПІ м.Луганська відобразив та задекларував податкові зобов'язань на суму 760126,12грн., копії зазначених декларацій та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з відбитками вхідного штампу вказаного податкового органу містяться в матеріалах справи.

Посилання відповідача на ту обставину, що станом на час проведення перевірки позивача податкові декларації ТОВ «Біотопресурси» мали статус «звіт визнано недійсним», не спростовує факту декларування останнім податкових зобов'язань за результатами відносин з позивачем та не впливає на реальність господарських операцій за участю ДПВП «Об'єднання Комунар» та не може бути підставою для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за квітень-червень 2010 року.

Щодо доводів відповідача в обґрунтування висновків перевірки про те, що ПДВ за взаємовідносинами між позивачем та ТОВ «Альфа Експерт» не може враховуватись у складі податкового кредиту позивача у зв'язку з незнаходженням підприємства ТОВ «Кит-Авто», яке є контрагентом за ланцюгом постачання, за юридичною адресою, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив наступне. Не можуть бути взяті до уваги в якості належного обґрунтування відповідачем твердження про нікчемність угод між позивачем та ТОВ «Альфа Експерт», оскільки законодавцем не встановлено вимог щодо обов'язкового розміщення виробничих ресурсів за юридичною адресою підприємства. Висновок про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Біотопресурси» та ТОВ «Альфа Експерт», зроблено не на підставі перевірки, а лише, як зазначено у акті перевірки №3216/41-018/14308730 від 30.08.2010р., за результатами аналізу матеріалів податкової звітності за квітень-червень 2010р., додатку 5 до доданих декларацій, відповіді позивача №477/017 від 02.07.2010р. та відповідей ДПІ на запити щодо контрагентів.

Натомість п. 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин, визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках передбачених цим Законом. Об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Суми податків сплачені і (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, укладені між позивачем та ТОВ «Біотопресурси» і ТОВ «Альфа Експерт» договори не віднесено законом до нікчемних договорів, оскільки відповідачем не доведено, чим саме такі договори порушують публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном).

В той же час, судом встановлено, що на момент укладення угод між позивачем та ТОВ «Біотопресурси» і ТОВ «Альфа Експерт», а також на час виконання цих угод, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ М.І. Костенко