Постанова № 33079844, 08.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 р. Справа №805/8636/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: о 13 год. 26 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ткаченко Т.С.

при секретарі судового засідання Швидуновій Х.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, особисто

від позивача ОСОБА_2, за дов. № 2802 від 14.11.2013 р.

від відповідача Подобєд В.М., за дов. № 12 від 22.07.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа - підприємець ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_5, в якому просив зобов'язати відповідача проконтролювати виконання третьою особою виданого йому Припису від 08.01.2013 року № 1 у відповідності до вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем безпідставно не виконуються дії щодо захисту порушених прав позивача як споживача, у зв'язку з чим останній звернувся до суду із позовом про зобов'язання відповідача проконтролювати виконання третьою особою виданого йому Припису від 08.01.2013 року № 1 у відповідності до вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та просив про його задоволення з підстав, викладених у позовній заяві, звернувши увагу суду на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року, у якій суд зробив висновок, що Припис № 1 від 08.01.2013 року є чинним та обов'язковим для виконання в силу положень законодавства України. Також, позивач зазначив, що судом, крім того, у постанові було зазначено, що чинне законодавство України не передбачає компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів чи його територіальних органів (відповідача) скасовувати, визнавати нечинними чи такими, що не підлягають виконанню видані ними приписи про припинення порушень прав споживачів.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні вимог позивача відмовити, подавши до суду письмово викладені заперечення на адміністративний позов, де зазначено, що рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 07.05.2012 року у справі № 2/0532/23/2012, яке набрало законної сили, позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 та ПП "Модус» про неналежне виконання умов договору на виготовлення, монтаж та технічне обслуговування вікон систем і сплату штрафу. На момент звернення позивача до Інспекції із заявою від 02.08.2012 року про проведення перевірки діяльності ФОП ОСОБА_5, надання обов'язкових для виконання приписів про припинення порушень прав споживача та притягнення останнього до відповідальності, позивачу вже було відомо про результати розгляду судових справ судами першої та апеляційної інстанції, проте, останнім до заяви вказаних рішень надано не було. 15.05.2013 року на підставі доповідної записки заступника начальника відділу контролю у сфері послуг та реклами Треніна В.О. від 21.01.2013 року та судових рішень Ленінського районного суду м. Донецька від 07.05.2012 року у справі № 2/0532/23/2012, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 20.07.2012 року у справі № 22-7621-2012, та того, що Припис від 08.01.2013 року № 1 був винесений до того як стало відомо про фактичні обставини, які унеможливлюють його законній реалізації, а також ст. 124 Конституції України, ст. ст. 7, 14 КАС України Наказом № 46 визнано Припис від 08.01.2013 року № 1 таким, що був винесений без урахування фактичних обставин, які не могли бути відомі Інспекції на момент його винесення. Вважати Припис від 08.01.2013 року № 1 таким, що не підлягає виконанню.

Третя особа у судове засідання не з'явився, надавши суду письмово викладені заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на наявність рішень судів у цивільній справі, які набрали законної сили та якими відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог про неналежне виконання умов договору на виготовлення, монтаж та технічне обслуговування вікон систем.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

07.08.2006 року між позивачем та третьою особою був укладений договір № 205 на виготовлення, монтаж та технічне обслуговування віконних систем. На виконання вказаного договору, 05.07.2006 року між приватним підприємством "Модус" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 був укладений "Договір постачання товару". Місцем виконання монтажу віконних систем за домовленістю сторони визначили будинок № 106 по вул. Приморській у м. Донецьку.

29.09.2007 року між позивачем та третьою особою було підписано акт виконаних робіт, в якому позивач письмово виказав свої зауваження з приводу контрастних переходів кольору на вікнах та викреслив слова "и качеству" з пункту "замечаний по количеству и качеству нет".

Наприкінці 2009 року та остаточно у 2010 році від будівельників, які виконували внутрішні оздоблювальні роботи у його будинку, позивачу стало відомо про те, що через незагерметизовані віконні шви від косих дощів до його будинку потрапляє дощова вода, проте, усунути недоліки в добровільному порядку ФОП ОСОБА_5 та ПП "Модус» відмовилися.

Зазначені обставини встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 07.05.2012 року у справі № 2/0532/23/2012, яке набрало законної сили, та сторонами не заперечуються.

В силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 07.05.2012 року позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 та ПП "Модус» про неналежне виконання умов договору на виготовлення, монтаж та технічне обслуговування вікон систем і сплату штрафу.

Так, на підставі звернення позивача від 02.08.2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області була проведена позапланова перевірка дотримання третьою особою вимог законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складено акт № 002404 від 30.08.2012 року, в основу якого, як підставу на якій ґрунтується висновок про порушення прав позивача як споживача, покладено висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 59/12 від 26.06.2012 року, який не був предметом дослідження судів у вищезазначеній цивільній справі між позивачем та третьою особою.

08.01.2013 року відповідачем було винесено третій особі Припис № 1, яким ОСОБА_5 приписано вжити невідкладних заходів щодо задоволення законних вимог гр. ОСОБА_1 відносно усунення недоліків товару, а у разі неможливості усунення недоліків повернути сплачені споживачем за договором кошти та витрати на проведення експертизи. Зобов'язано третю особу письмово повідомити відповідача про наслідки виконання припису у строк до 04.02.2013 року.

Разом із тим, у встановлений строк припис виконано не було.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5, - відмовлено повністю.

При цьому, суд у вищезазначеній постанові зазначив про те, що Припис № 1 від 08.01.2013 року є чинним та обов'язковим для виконання в силу положень законодавства України.

15.05.2013 року на підставі доповідної записки заступника начальника відділу контролю у сфері послуг та реклами Треніна В.О. від 21.01.2013 року та судових рішень Ленінського районного суду м. Донецька від 07.05.2012 року у справі № 2/0532/23/2012, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 20.07.2012 року у справі № 22-7621-2012, та того, що Припис від 08.01.2013 року № 1 був винесений до того як стало відомо про фактичні обставини, які унеможливлюють його законній реалізації, а також ст. 124 Конституції України, ст. ст. 7, 14 КАС України Наказом № 46 про визнання припису таким, що не підлягає виконанню, визнано Припис від 08.01.2013 року № 1 таким, що був винесений без урахування фактичних обставин, які не могли бути відомі Інспекції на момент його винесення. Вважати Припис від 08.01.2013 року № 1 таким, що не підлягає виконанню.

Наказ № 46 від 15.05.2013 року про визнання припису таким, що не підлягає виконанню, станом на час розгляду даної справи є чинним та в судовому порядку не оскаржений.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон) цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.

Згідно частини 3 статті 5 Закону, захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях мають право, зокрема, давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.

Як вже зазначалося вище, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 було винесено Припис № 1 від 08.01.2013 року, яким зобов'язано вжити невідкладні заходи щодо задоволення законних вимог ОСОБА_1 відносно усунення недоліків товару, а у разі неможливості усунення недоліків повернути сплачені споживачем за договором кошти та витрати на проведення експертизи. Про наслідки виконання припису письмово повідомити Держспоживінспекцію України в Донецькій області в строк до 04.02.2013 року.

Разом із тим, у встановлений строк припис виконано не було.

Згодом, 15.05.2013 року на підставі доповідної записки заступника начальника відділу контролю у сфері послуг та реклами Треніна В.О. від 21.01.2013 року та судових рішень Ленінського районного суду м. Донецька від 07.05.2012 року у справі № 2/0532/23/2012, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 20.07.2012 року у справі № 22-7621-2012, та того, що Припис від 08.01.2013 року № 1 був винесений до того як стало відомо про фактичні обставини, які унеможливлюють його законній реалізації, а також ст. 124 Конституції України, ст. ст. 7, 14 КАС України Наказом № 46 про визнання припису таким, що не підлягає виконанню, визнано Припис від 08.01.2013 року № 1 таким, що був винесений без урахування фактичних обставин, які не могли бути відомі Інспекції на момент його винесення. Вважати Припис від 08.01.2013 року № 1 таким, що не підлягає виконанню.

Як зазначив позивач у судовому засіданні, вказаний Наказ не може бути взятий судом до уваги, як такий що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, оскільки у відповідача відсутня компетенція щодо визнання Припису такими, що не підлягає виконанню, відтак, на думку позивача, Припис від 08.01.2013 року № 1 підлягає виконанню ФОП ОСОБА_5 у відповідності до вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд зауважує, що відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Між тим, при оцінюванні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд дотримується вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди повинні перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливі й дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вищезазначених норм процесуального права слідує, що позивач має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що Наказом № 46 від 15.05.2013 року про визнання припису таким, що не підлягає виконанню, порушені його права та інтереси, при цьому, суд, в свою чергу, повинен перевірити чи прийняте таке рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на те, що станом на час розгляду даної справи Наказ № 46 від 15.05.2013 року про визнання припису таким, що не підлягає виконанню, є чинним та в судовому порядку не оскаржений, суд не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування позовних вимог про зобов'язати відповідача проконтролювати виконання третьою особою виданого йому Припису від 08.01.2013 року № 1 у відповідності до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» на протиправність Наказу № 46 від 15.05.2013 року у зв'язку із відсутністю компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів чи його територіальних органів (відповідача) скасовувати, визнавати нечинними чи такими, що не підлягають виконанню видані ними приписи про припинення порушень прав споживачів.

За таких обставин, підстав для задоволення позовних вимог судом не вбачається.

В силу положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2-15, 69-71, 94, 98, 158-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 08 серпня 2013 року у присутності сторін, що з'явились.

Повний текст постанови складено та підписано 13 серпня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ткаченко Т.С.