Постанова № 33077183, 19.08.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р. Справа № 809/2389/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сапсан" про стягнення заборгованості в сумі 1171,86 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

5 серпня 2013 року управління Пенсійного фонду України в Долинському районі (надалі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сапсан" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1171,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VI (надалі також - Закон), відповідач є платником єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, таким чином, згідно із Законом зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Статтею 9 Закону передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок. Платник зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Відповідач задекларував єдиний внесок, що підлягає сплаті за квітень 2013 року та травень 2013 року в загальній сумі 1171,86 грн., однак, в порушення вимог вищенаведеного Закону, самостійно нараховану суму єдиного внеску не сплатив. Оскільки відповідачем сума заборгованості добровільно не сплачена, просив стягнути її в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, але на адресу суду повернулось поштове відправлення із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.24).

Частиною 11 статті 35 КАС України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищенаведене суд вважає можливим розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши адміністративний позов, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сапсан", відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.07.2013 року (а.с.17-18), зареєстрована 20.01.1994 року.

Згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі також - Закон), відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені статтею 8 Закону.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно із звітами, поданими в електронній формі, за квітень 2013 року та травень 2013 року, відповідачем визначено клас професійного ризику виробництва - 23, а тому розмір єдиного внеску становить 37,26 % від бази нарахування єдиного внеску. (а.с.9-14)

Відповідно до частини 7 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої ст.4 Закону, встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної п.1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Таким чином, та як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником єдиного внеску за ставками 36,76-49,7%; 3,6 % (а.с.9-14). Відповідно до звітів поданих відповідачем до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі та розрахунку боргу станом на 22.07.2013 року (а.с.8), сума недоїмки за квітень і травень 2013 року в загальному розмірі становить 1171,86 грн., що складає 585,93 грн., в місяць.

Також, на адресу відповідача надсилались вимоги про сплату боргу №Ю-18.22.У від 05.06.2013 року та №Ю-18.23.У від 04.07.2013 року (а.с.15,16), які отримано відповідачем 13.06.2013 року та 11.07.2013 року, згідно з відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (зворотній бік а.с.15,16). Вимоги відповідачем не оскаржувалися та не сплачені у встановлений законом строк, що підтверджується випискою з особового рахунку платника щодо відповідача (а.с.30).

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Приписами ч. 8 ст. 9 Закону встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача відповідно до Закону є календарний місяць.

Частиною 12 статті 9 вказаного Закону зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

У відповідності до положень статті 25 Закону, рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до змісту статті 25 Закону, органи Пенсійного фонду України мають право звертатися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно з частиною 6 статті 1 Закону, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено норми Закону щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відтак позивач підставно звернувся до суду із позовом, з метою стягнення даної недоїмки.

Враховуючи те, що на момент судового розгляду справи відповідачем не надано доказів добровільної сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1171,86 грн., суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сапсан" (ідентифікаційний код 20540112) на користь Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі (ідентифікаційний код 20551038) заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень-травень 2013 року в сумі 1171,86 (Одна тисяча сто сімдесят одна) гривня 86 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.