Постанова № 33076632, 19.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5.1.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 серпня 2013 року Справа № 812/7084/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гончарової І.А.,

при секретарі судового засідання: Майбороді С.Г.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості заходу реагування у вигляді тимчасової заборони реалізації продукції, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в порядку статті 183-6 КАС України в якому просив суд підтвердити обґрунтованість рішення № 000148/2 від 14.08.2013 в частині тимчасової заборони розповсюдження LED телевізора «SUPRA», діагональ 21''6, STV-LC 2225 WL WHITE, версія V3K08, дата виробництва: 08.2011 року, виробник: Китай, «Супра Технолоджис ЛТД», уповноважений представник:ТОВ «Супра Технолоджис», Україна, м.Київ, пр-т.В.Маяковського,26.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спеціалістами Інспекції проведено планову перевірку дотримання законодавства про ринковий нагляд ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1, юридична адреса: АДРЕСА_2.

У ході перевірки встановлено, що LED телевізор «SUPRA», діагональ 21''6, STV-LC 2225 WL WHITE, версія V3K08, дата виробництва: 08.2011 року, виробник: Китай, «Супра Технолоджис ЛТД», уповноважений представник:ТОВ «Супра Технолоджис», Україна, м.Київ, пр-т.В.Маяковського,26, не відповідає вимогам п.7 Технічного регламенту низьковольтного обладнання, затвердженого постановою КМУ №1149 від 29.10.2009 року, а саме: на електрообладнанні, його пакуванні або документації не нанесено Національний знак відповідності.

На підставі акту перевірки відповідачу 08.08.2013 були надані проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів), а сама: обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та обмеженнями надання продукції на рику шляхом тимчасової заборони надання продукцїї на ринку, обґрунтованість якого позивач просив підтвердити суд.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, просив справу розглянути за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області за №2 379 000 0000 000003 21 липня 2004 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (а.с.12).

08 серпня 2013 року спеціалістами Інспекції проведено планову перевірку дотримання законодавства про ринковий нагляд ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1, юридична адреса: АДРЕСА_2.

У ході перевірки встановлено, що LED телевізор «SUPRA», діагональ 21''6, STV-LC 2225 WL WHITE, версія V3K08, дата виробництва: 08.2011 року, виробник: Китай, «Супра Технолоджис ЛТД», уповноважений представник:ТОВ «Супра Технолоджис», Україна, м.Київ, пр-т.В.Маяковського,26, не відповідає вимогам п.7 Технічного регламенту низьковольтного обладнання, затвердженого постановою КМУ №1149 від 29.10.2009 року, а саме: на електрообладнанні, його пакуванні або документації не нанесено Національний знак відповідності, про що зазначено в акті перевірки від 08 серпня 2013 року №000143 (арк. справи 5-6).

14 серпня 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів було винесено рішення № 000148/1 про вжиття обмежувальних заходів, а саме обмеження надання продукції LED телевізор «SUPRA», діагональ 21''6, STV-LC 2225 WL WHITE, версія V3K08, дата виробництва: 08.2011 року, виробник: Китай, «Супра Технолоджис ЛТД», уповноважений представник:ТОВ «Супра Технолоджис», Україна, м.Київ, пр-т.В.Маяковського,26, на ринку шляхом приведення продкукції у відповідність із встановленими органами (а.с.16).

Окрім цього, 14 серпня 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів також було винесено рішення № 000148/2 про вжиття обмежувальних заходів, а саме обмеження надання продукції LED телевізор «SUPRA», діагональ 21''6, STV-LC 2225 WL WHITE, версія V3K08, дата виробництва: 08.2011 року, виробник: Китай, «Супра Технолоджис ЛТД», уповноважений представник:ТОВ «Супра Технолоджис», Україна, м.Київ, пр-т.В.Маяковського,26, на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку (арк. справи 17).

Посилаючись на норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом відповідно до приписів статті 183-6 КАС України.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Згідно до п.1, 2, 3, 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів, забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції:

а) на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів;

б) на яку в нормативно-правових актах та нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);

в) ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість;

г) на яку строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув;

ґ) яка є фальсифікованою.

Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначають Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі Закон № 877).

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону № 877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Частиною 7 статті 7 даного Закону, визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановленізаконом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, передбачених Конституцією та законами України (частина третя статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Особливості провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, визначені статтею 183-6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом, здійснюється на підставі адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, яким ужито відповідних заходів реагування.

Таким чином, як Закон № 877, так і КАС України передбачають, що підтвердження обґрунтованості вжиття заходів реагування під час здійснення державного нагляду відбувається у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом.

Тобто, підтвердженню в судовому порядку підлягають не всі рішення контролюючих органів про вжиття заходів реагування, а лише ті, щодо яких необхідність такого підтвердження прямо встановлена законом.

Судом проаналізовано зміст Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі статі 8 якого було прийнято припис, про підтвердження обґрунтованості якого заявлено вимоги в даному позові.

Крім того, судом проаналізовано зміст Закону України "Про захист прав споживачів", Положення про порядок припинення (заборони) господарюючим суб'єктам відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, затвердженого постановою Верховної Ради України від 25.01.1995 № 26/95-ВС, а також права та обов'язки позивача відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів (затв.Указом Президента № 465/2011 від 13.04.2011), Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затв. наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 206 від 09.11.2011).

Суд зазначає, що Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є загальним законом, у той час як Закон України «Про захист прав споживачів» є спеціальним законом для позивача.

З аналізу вищевказаних нормативних актів вбачається, що нормами спеціальних законодавчих актів не передбачено необхідності підтвердження адміністративним судом обґрунтованості прийнятого позивачем припису про вжиття заходів реагування та не надано позивачу право на звернення з даним позовом до суду.

В даному випадку прийнятий позивачем припис про вжиття заходів реагування не потребує підтвердження його обґрунтованості судом.

За таких обставин, зважаючи на відсутність встановленого законом обов'язку щодо підтвердження обґрунтованості прийнятого припису - відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відправив товар постачальнику для усунення недоліків (арк. справи 33).

Щодо питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною другою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судових витрат.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до розгляду адміністративної справи по суті.

На час розгляду справи судовий збір позивачем не сплачено.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що його кошторисом не передбачено витрати на сплату судового збору. Вказана обставина не є підтвердженням тяжкого матеріального стану та підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.

Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 34,41грн.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 183-6, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості заходу реагування у вигляді тимчасової заборони реалізації продукції відмовити повністю.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області (91021, м. Луганськ, вул. Тімірязєва, 50, код ЄДРПОУ 37991168) на користь Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Луганську , код ОКПО 37991503, МФО 804013, банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, рахунок 31213206784006, код класифікації доходів (ККД) 22030001, символ звiтностi банку 206, назва Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050) судовий збір за заявлені майнові вимоги у розмірі 34 грн. 41 коп. (тридцять чотири гривні 41 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 11 статті 183-6 КАС України апеляційні скарги на судові рішення суду першої інстанції подаються протягом трьох днів з дня їх ухвалення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя І.А. Гончарова