Постанова № 33074767, 13.08.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2896/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретаріГуцулу С.І. за участі:представника позивача Скрильової Л.В. представника відповідача Приліпко В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Пакт" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Пакт" 08.07.2013 року звернулось в суд з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в якому посилаючись на ПК України, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000882201 і №0000892201 від 25.06.2013 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що Кам'янець-Подільською ОДПІ Хмельницької області в період з 13.05.2013 року по 07.06.2013 року було проведено планову виїзну перевірку ПП "Пакт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. Дана перевірка оформлена актом №975/221/21332137 від 14.06.2013 року. За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення форми "Р" №0000882201 і №0000892201 від 25.06.2013 року. Позивач вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Витрати віднесені на собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та адміністративні витрати, які відображені у рядку 05.1 декларації з податку на прибуток на суму 37489 гривень є обгрунтованими і документально підтвердженими. Підприємство не завищувало адміністративних витрат і відповідно витрат на збут. Позивач придбав у ТОВ "Локіо" обладнання (літцекрутильні і крутильна машини) і у ТОВ "Електрощит-Україна" трансформатор струму, що підтверджено первинними документами з метою використання у господарській діяльності, тому податковий кредит сформований правомірно.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала, покликаючись на ті ж докази, що у позовній заяві та просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав письмове заперечення №864/10/10-013 від 19.04.2013 року, яке підтвердив у суді.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Податковим повідомленням-рішенням №0000892201 від 25.06.2013 року на підставі акту перевірки, встановлено порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, пп.138.10.2, пп.138.10.3, п.138.10 ст.138, п.146,6, п.146.11 ст.146 п.152.2 ст.152 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 308921 гривню, з яких за основним платежем - 205947 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 102974 гривень.

Згідно податкового повідомлення - рішення №0000882201 від 25.06.2013 року на підставі акту перевірки, встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України і збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 310007 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 155004, а всього на суму 465011 гривень.

Висновком Акту №975/221/21332137 від 14.06.2013 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "Пакт" (код ЄДРПОУ 21332137) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р." (далі Акт) встановлено порушення ПП "Пакт": підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36, пункту 14.1 ст.14, пункту 135.5 ст.135, пункту 137.1 ст.137, пункту 138.1, підпункту 138.10.2, підпункту 138.10.3, пункту 138.10 ст.138, пункту 146,6, пункту 146.11 ст.146 пункту 152.2 ст.152 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 205947 гривень, в тому числі заниження за 1 квартал 2012 року в сумі 14350 гривень, за 3 квартал 2012 року в сумі 246391 гривень та завищення за 2 квартал 2012 року в сумі 32079 гривень, за 4 квартал 2012 року в сумі 22715 гривень; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 310007 гривень, у тому числі за лютий 2012 року в сумі 79355 гривень, за квітень 2012 року в сумі 57650 гривень, за серпень 2012 року в сумі 22151 гривень, за вересень 2012 року в сумі 9591 гривень, за жовтень 2012 року в сумі 55540 гривень, за грудень 2012 року в сумі 85720 гривень - завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 Декларації) всього в сумі 10418 гривень; порушено п.3.2 розділу 3, п.3.3 розділу 3, п.3.8 розділу 3, п.4.4 розділу 4 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу (нарахованого) сплаченого на користь платників податку і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, ст. 51 глави 2, п.176.2 ст.176 розділу IV ПК України.

Суд вважає, що позивач правомірно відніс на витрати суми: зарплати в розмірі 50319 гривень, соціального внеску - 19393 гривень і вартості списаних запчастин та матеріалів на проведення технічного обслуговування основних засобів в розмірі 305178 гривень (не перевищує 10% скупної балансової вартості основних засобів підприємства), тому не має факту заниження бази оподаткування на суму 374890 гривень і завищення витрат, так як витрати платників податків, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (оподатковуваного прибутку, визначаються відповідно до норм розділу III ПК України.

При цьому витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України, визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, оскільки витрати позивача (ремонт, обслуговування станків і т. інш.) пов"язані з проведенням господарської діяльності (виробництво ізольованого кабелю та проводу), ці витрати необхідні були для забезпечення процесу виробництва, що визначено наказом ПП "Пакт" №3 від 16.01.2012 року "Про перелік робіт які відносяться до технічного обслуговування" і не має порушення п.146.12 ст.146 ПК України, про що свідчить довідка позивача №143 від 13.08.2013 року, тому визначення податкового зобов"язання позивачу по податку на прибуток у розмірі 205947 гривень і відповідно штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 153333 гривень, внаслідок не підтвердження належними документами придбання та використання у господарській діяльності операцій з придбання у ТОВ "Локіо" ліцекрутильної і критильної машин, суд вважає, що цей правочин є реальним і підтверджений належними доказами, а саме: договором №01022012 від 01.02.2012 року з додатками, видатковою накладною №240 від 14.02.2012 року, податковою накладною №240 від 13.02.2012 року, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №6123944, оплатою цієї операції, відображеням її в бухобліку і довідкою ПП "Пакт" №144 від 13.08.2013 року. Аналогічний висновок суд робить по факту придбання позивачем у ТОВ "Електрощит-Україна" трансформатора вартістю 3801 гривень в тому числі ПДВ - 633,5 гривень (видаткова накладна №2203/01 від 22.03.2012 року і податкова накладна №1 від 13.03.2012 року), що не спростовує акт №205/222/36933869 від 06.03.2013 року "Про не можливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Електрощит-Україна" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Галактика М" за період жовтень 2011 року, квітень 2012 року та ТОВ "Ривс" за період вересень, грудень 2011 року та березень, травень 2012 року", адже він не стосується позивача.

Решта суми ПДВ - 156040,5 гривень, визначена відповідачем виходячи з висновку, що позивач завищив податковий кредит внаслідок не приведення його зменшення на суму податку з вартості (робіт, послуг) використаних не у межах господарської діяльності, що не відповідає дійсності, обгрунтування - спростування цього висновку податкового органу описано судом вище.

Пунктом 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 200.1 - 200.4 ст.200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення належить визнати протиправним та скасувати. Тобто, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів, що діяв у межах Закону, що підтверджено доказами, які перевірено судом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ПК України і ст.ст. 4-15, 70- 71, 86, 99, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000882201 і №0000892201 від 25.06.2013 року, визнавши їх протиправними.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Пакт" судовий збір у розмірі 2294 гривень, шляхом списання з рахунків Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 16.08.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя/підпис/А.І. Петричкович"Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович