Постанова № 33073779, 19.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р. Справа № 914/1671/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Компанія "Атол", вих. № 21/06-1ю від 21.06.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 11.06.2013р.

у справі № 914/1671/13 (суддя - Ю.Б. Деркач)

за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова, м. Львів в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до Приватного підприємства "Компанія "Атол", м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 146070,04 грн.

за участю представників сторін:

від Прокуратури: Куцик В.Б. - старший прокурор відділу (посвідчення від 24.10.2012 р. № 011165);

від позивача: Шмотолоха О.П. - представник (довіреність від 16.08.2013 року);

від відповідача: Боровець В.Д. - представник (довіреність від 21.05.2013 р. № 21/05-1юр);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.06.2013 р. у справі № 914/1671/13 (суддя - Деркач Ю.Б.) позов задоволено, стягнуто з Приватного підприємства "Компанія "Атол" (надалі - відповідач) на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - прозивач) 146070,04 грн. основного боргу та 2921,40 грн. судового збору в доход державного бюджету.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості перед позивачем в сумі 146070,04 грн. по договору про пайову участь № 59 та додаткової угоди про внесення змін до договору про пайову участь № 487, а відтак позовні вимоги визнано обґрунтованими.

Відповідач, - Приватне підприємство «Компанія «Атол», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. Як на підставу для скасування рішення, покликається на ту обставину, що Департамент економічної політики Львівської міської ради у відповідності до п. 1 ст. 8 та ст.. 55 Господарського кодексу України не є суб'єктом господарювання та згідно вимог ст. 175 Господарського кодексу України не наділений господарською компетенцією, а відтак договір про пайову участь від 08.02.2012 р. № 59 та додаткова угода від 28.09.2012 р. № 59, зважаючи на правовий статус Департаменту економічної політики Львівської міської ради, не може вважатись господарським договором. З урахуванням того, що однією із сторін даних договорів є суб'єкт владних повноважень, який реалізував свої повноваження, шляхом залучення пайових внесків, а тому даний спір є публічно -правовим та підлягає розгляду в адміністративному суді.

Департамент економічної політики Львівської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № суду 05-04/4753/13 від 14.08.2013 року) зазначає, що відповідно до ухвали Львівської міської ради від 19.10.2006 року № 219 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» Департаменту економічної політики надано повноваження щодо встановлення порядку розрахунку та сплати інвестиційного внеску на розвиток соціальної інфраструктури міста, перегляд розміру інвестиційного внеску або звільнення від його сплати згідно з положенням, затвердженим радою. Ухвалою Львівської міської ради від 09.07.2009 року № 2779 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 03.04.2008 року № 1697» затверджено «Положення про пайову участь (внесок) замовників у розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова», згідно пункту 2.6. якого, на підставі підписано договору про пайову участь, замовник вносить суму внеску єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається у договорі на пайову участь. Таким чином, Департаментом економічної політики було розроблено розрахунок пайового внеску у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова для ПП «Компанія Атол» при будівництві пункту технічного обслуговування та складу з торгово - офісними приміщеннями на вулиці Люблінській, 168. 08.02.2012 року між сторонами укладено договір № 59 про пайову участь, згідно умов якого компанія зобов'язалась сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова в розмірі 146070,04 грн., проте відповідач не виконав свого грошового зобов'язання, чим порушив майнові права позивача. Щодо твердження відповідача про адміністративну природу договору про пайову участь та, відповідно, непідвідомчість справи господарському суду, то слід зазначити, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності. В даному випадку, укладення договору про пайову участь на підставі акту органу місцевого самоврядування не змінює його цивільно - правову природу, оскільки сторони є юридично рівними та не підпорядковані один одному. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, скаргу - без задоволення.

В судове засідання 19.08.2013 року з'явились представники позивача, відповідача та прокурор. В даному судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у такій. Представник позивача та прокурор доводи останньої заперечили з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скргу.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

3 квітня 2008р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №1697 „Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова" та затверджено типову форму „Договору про сплату інвестиційного внеску".

9 липня 2009р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №2779 про внесення змін до ухвали міської ради від 03.04.2008р. №1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова», затвердивши Положення про пайову участь (внесок) замовників у створенні та розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова та типову форму договору про пайову участь у новій редакції. Згідно із п. 2.4 Положення підставою для проведення розрахунку пайового внеску та укладення з замовником договору про пайову участь є отримання департаментом економічної політики звернення замовника. Департамент економічної політики укладає із замовником договір про пайову участь до одержання дозволу на виконання будівельних робіт, але не пізніше 15 - ти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника щодо його укладення.

17 січня 2012 р. на виконання ухвали міської ради від 03.04.2008 р. № 1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» (із змінами) Приватне підприємство «Компанія «Атол» звернулось із заявою до Департаменту економічної політики про проведення розрахунку розміру пайового внеску на створення і розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова об'єкта: «Пункт технічного обслуговування та склад з торгово - офісними приміщеннями» за адресою: м. Львів, вул. Люблінська, 168. При цьому до заяви підприємством долучено ряд документів, зокрема: копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки ЄДРПУО, копію рішення №860 від 12.10.2007 р., копію договору оренди землі, копію декларації про готовність об'єкта, оригінал технічного паспорту, копію експертного звіту, копію робочого проекту.

30 січня 2012 р. Приватне підприємство «Компанія «Атол» подало в Департамент економічної політики заяву про укладення договору про пайову участь об'єкта: «Пункт технічного обслуговування та складу з офісними приміщеннями».

1 лютого 2012 р. департамент економічної політики на адресу Приватного підприємства «Компанія «Атол» скерував лист (вих. № 23-335), в якому повідомив, що відповідно до ухвали міської ради від 03.04.2008 р. № 1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно - транспортної інфраструктури м. Львова» (зі змінами) проведено розрахунок пайового внеску, що складає 146070,04 грн.

8 лютого 2012р. Департаментом економічної політики Львівської міської ради та Приватним підприємством «Компанія «Атол» укладено договір № 59 про пайову участь у будівництві пункту технічного обслуговування та складу з торгово - офісними приміщеннями на вул. Люблінській,168. Відповідно до п.1.1. якого відповідач (замовник) зобов'язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому договором. Пунктом 2.2 вказаного договору, замовник зобов"язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 146070,04грн. до початку будівництва у розмірі 100% по 01.04.2012р.

28 серпня 2012р. між сторонами договору підписано додаткову угоду про внесення змін до договору про пайову участь №487, відповідно до якої п.2.2 викладено в наступній редакції: „Сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 146070,04грн.: 46070,04грн. по 25.10.2012р.; 50000,00грн. по 25.11.2012р.; 50000,00грн. по 25.12.2012р."

Однак, в порушення умов договору відповідач не сплатив пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова на загальну суму 146070,04грн.

Позивач направив відповідачу лист від 10.04.2012р. №23-1120 з вимогою про перерахування коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова.

Як вбачається з матеріалів справи, дана вимога з боку відповідача залишена без відповідного реагування.

При перегляді рішення місцевого господарського суду, судова колегія керувалась наступним.

Частиною першою статті 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено законодавчу норму прямої дії про обов'язковість встановлення органом місцевого самоврядування порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до норм цього Закону.

03 квітня 2008р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №1697 „Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Львова" та затверджено типову форму „Договору про сплату інвестиційного внеску".

Таким чином, такиий порядок, прийнятий та оприлюднений органом місцевого самоврядування, відповідно до норм частини першої статті 144 Конституції України, є нормативно-правовим актом, обов'язковим до виконання на відповідній території.

У ч. 2,3,5 ст 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

19 жовтня 2006р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №219 „Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради" (із змінами), відповідно до якого Департаменту економічної політики надано повноваження щодо встановлення порядку розрахунку та сплати інвестиційного внеску на розвиток соціальної інфраструктури міста, перегляд розміру інвестиційного внеску або звільнення від його сплати згідно з положенням, затвердженим радою (а.с. 131-136).

Підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема, вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відтак, укладений договір № 59 від 08.02.2012р. та додаткова угода про внесення до договору про пайову участь №487 від 28.08.2012р., невиконання умов якого відповідачем, є предметом спору і є обов"язковим до укладення у відповідності до приписів ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, за яким укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України). Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене та враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов"язання, які випливають з договору та закону, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, задоволивши вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 146070,04 грн.

Як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, апелянт покликається на ту обставину, що укладений між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та Приватним підприємством "Компанія "Атол" договір про пайову участь та додаткова угода до нього є адміністративним договором.

З даного приводу, судова колегія зазначає, що адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди (пункт 14 КАС України).

Аналіз наведеного законодавчого положення дає підстави для висновку про те, що справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб'єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення заборгованості за договором про пайову участь, який за своєю природою не є публічно-правовим, відносини між сторонами регулюються цивільним та господарським законодавством. У зв'язку з цим, вирішення зазначеного спору не відноситься до компетенції адміністративних судів, яка поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом (пункт 4 частини першої статті 17 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників; учасниками цивільних відносин є, зокрема, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади. Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутків.

Крім того, у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, що господарським судам підвідомчі справи у сфері містобудування, в тому числі за участю центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Таким чином, врахувавши вищевикладені положення законодавства та статтю 12 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає про правову природу даного спору як господарського, а відтак вважає доводи апелянта щодо непідвідомчість даного спору господарським судам - безпідставними.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 11.06.2013 р. у справі № 914/1671/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Атол", вих. № 21/06-1ю від 21.06.2013р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 914/1671/13 повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови підписано 20.08.2013р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.