Рішення № 33073685, 13.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10640/13 13.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської філії

до Військової частини А 0351 Міністерства оборони України

про стягнення 13 433, 97 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Тіхов О.С. за довіреністю № 396 від 20.12.2012 р.;

від відповідача: Павлова В.М. за довіреністю № 17 від 03.01.2013 р.

В судовому засіданні присутній вільний слухач: Білоножко А.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - позивач) в особі Київської філії звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А 0351 Міністерства оборони України про стягнення 13 433, 97 грн., у тому числі 13 015, 28 грн. боргу за надані телекомунікаційні послуги, 278, 88 грн. пені, 123, 56 грн. 3% річних, 16, 25 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач не належним чином виконував взяті на себе згідно укладеного між сторонами договору обов'язки з оплати наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яку останній разом з нарахованими пенею, відсотками річними та інфляційними втратами просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/10640/13 та призначено її до розгляду на 09.07.2013 р.

05.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв'язку з чим у випадку відсутності бюджетних асигнувань, виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати є неможливим. При цьому, відповідач вказує на те, що остання редакція Договору відбулася у 2009 році, а отже він не міг взяти на себе зобов'язання щодо оплати послугу 2012 та 2013 роках. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що пеня може нараховуватись лише за 6 місяців, у зв'язку з чим надає суду контррозрахунок, відповідно до якого її розмір становить 149, 65 грн.

09.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 09.07.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 30.07.2013 р.

У судовому засіданні 30.07.2013 р. ухвалою господарського суду міста Києва було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та оголошено в порядку ст. 77 ГПК України перерву до 13.08.2013 р.

05.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, саме: акти виконаних робіт за серпень, вересень та жовтень 2012 року, а також письмові пояснення, в яких він зазначає про те, що між сторонами раніше вже розглядався спір про стягнення заборгованості за Договором № 1799-8 від 14.09.2004 р., але він стосувався періоду з квітня 2011 року по липень 2012 року. Оскільки відповідач й далі не виконував зобов'язань з оплати послуг, які йому надаються позивачем, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду.

12.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає про те, що господарським судом міста Києва розглядалась справа № 5011-52/14272-2012, рішенням у якій на користь ПАТ "Укртелеком" було стягнуто з в/ч А0351 заборгованість за Договором № 1799-8 від 14.09.2004 р. в сумі 27 657, 47 грн. за період з 04.2011 р. по 07.2011 р. (включно).

У судовому засіданні 13.08.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2004 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) було укладено Договір на надання послуг для організацій прямого зв'язку між кінцевими пунктами № 1799-8, відповідно до п. 1.1. якого виконавець надає споживачу в тимчасове платне використання проводів для організації прямого зв'язку між кінцевими пунктами, як зазначено в додатку А, а споживач сплачує вартість робіт по організації прямого зв'язку та щомісячну плату за надані послуги.

Згідно п. 2.1. Договору позивач зобов'язувався надавати відповідачеві передбачені договором послуги зв'язку на підставі документів про обсяг виділених для оплати послуг зв'язку на певний період (місяць, квартал, рік тощо) бюджетних асигнувань, складених відповідно до вимог чинного законодавства України (зазначені документи надаються позивачеві не пізніше 20 числа місяця, що передує зазначеному періоду); організовувати та надавати прямий зв'язок між кінцевими пунктами як зазначено у додатку А; забезпечувати визначений режим роботи прямого зв'язку, згідно з додатком А, та дотримання діючих технічних норм; при зверненні відповідача щодо порушення нормальної роботи прямого зв'язку в контрольні строки усувати пошкодження (24 години ); при проведені планової профілактики прямого зв'язку, повідомляти відповідача не пізніше ніж за 3 (три) дні до початку робіт.

У свою чергу, відповідно до п. 2.2.3. Договору відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі вносити плату по даному Договору.

Оплата проводиться щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків позивача за поточний місяць. Рахунки подаються не пізніше ніж за десять діб до кінця терміну оплати (п.3.4. Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року (п. 8.1. договору). Після закінчення терміну дії договору, при відсутності заперечень з боку однієї із сторін, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих же умовах. Кожна із сторін має право в будь-який час розірвати договір, попередивши про це іншу сторону письмово, заздалегідь за 1 місяць. При цьому повинні бути виконані всі зобов'язання, які існували на момент розірвання договору (п. 8.2. Договору).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання з надання відповідачу послуг для організації прямого зв'язку між кінцевими пунктами, проте, останній взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг не виконав належним чином і станом на 01.05.2013 року має заборгованість перед позивачем за період з серпня 2012 року по березень 2013 року в сумі 13 015, 28 грн., що вбачається з рахунків за телекомунікаційні послуги, актів виконаних робіт, доказів їх направлення відповідачу, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач має будь-які заперечення до якості наданих позивачем послуг.

Так, відповідачем не оспорено даних актів виконаних робіт, як і не надано контррозрахунку заявленого до стягнення боргу.

Крім того, суду не надано й доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 13 015, 28 грн.

На підставі зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 5. ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про телекомунікації", розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Як визначено пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги (п. 108 зазначених Правил).

Як зазначалось вище, сторонами Договору було визначено, що оплата проводиться щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків позивача за поточний місяць. Рахунки подаються не пізніше ніж за десять діб до кінця терміну оплати (п. 3.4. Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач отримав замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими, з огляду на що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 4.5. Договору сторони визначили, що при невиконанні пункту 2.2.3. (у разі затримки оплати) відповідач сплачує пеню яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки. В разі зазначеної затримки оплати понад один місяць позивач має право через місяць після отримання відповідачем письмового попередження відмовити йому в подальшому наданні послуг та розірвати даний договір. Припинення надання послуги та розрив договору не звільняє відповідача від оплати заборгованості. Позивач має право стягувати суму боргу в судовому порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України, постанова від 08.11.2010 р. № 3-12г10).

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню у розмірі 278, 88 грн., 123, 56 грн. 3% річних та 16, 25 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищенаведені висновки та встановлені судом обставини справи.

Так, доводи щодо відсутності фінансування Збройних Сил України, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку розрахуватись за надані позивачем послуги.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач від укладеного між сторонами Договору не відмовлявся, підстав для припинення зобов'язань за ним не інакше як через належне виконання судом не встановлено, на момент виникнення та існування спірних правовідносин він був діючим, а отже таким, що створює для відповідача визначені ним обов'язки.

Водночас, при розгляді даної справи суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зокрема, пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У частині третій статті 551 Цивільного кодексу України йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як встановлено судом, відповідач є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється виключно з державного бюджету.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України "Про Збройні сили України" фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до вимог статті 51 Бюджетного кодексу України військова частина є лише розпорядником бюджетних коштів, яка бере бюджетні зобов'язання на підставі затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів кошторису. Платежі за дорученням розпорядника бюджетних коштів здійснює Державна казначейська служба України в разі наявності у розпорядників невикористаних бюджетних асигнувань, відповідності намірів витрачання бюджетному асигнуванню і наявності бюджетного зобов'язання для платежу.

У зв'язку з недофінансуванням Збройних Сил України з Державного бюджету фінансування відповідних статей видатків відповідача, з яких він має проводити оплату наданих позивачем послуг, є обмеженим.

У конкретному випадку суд оцінює недофінансування Збройних Сил України з Державного бюджету, як перешкоду у виконанні зобов'язання, яка перебувала та знаходилась поза межами контролю боржника.

На підставі зазначеного, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 відсотків, у зв'язку з чим пеня підлягає до стягнення в сумі 144, 44 грн.

Оскільки нарахування трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, то у суду відсутні правові підстави для їх зменшення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням зазначеного.

Витрати по оплаті судового збору в сумі 1 720, 50 грн. у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 0351 Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 09965650) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, місто Київ, Шевченківський район, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766) 13 015 (тринадцять тисяч п'ятнадцять) грн. 28 коп. основного боргу, 144 (сто сорок чотири) грн. 44 коп. пені, 123 (сто двадцять три) грн. 56 коп. 3 % річних, 16 (шістнадцять) грн. 25 коп. інфляційних втрат та 1 720 (одну тисячу двадцять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

Суддя В.С. Ломака