Рішення № 33073640, 19.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р.Справа № 922/2845/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", 61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, будинок 11, код ЄДРПОУ 31557119; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, адреса: 61200, пл. Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412; до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 61105, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1; про стягнення 12314, 90 грн. за участю представників:

позивача - Падалко О.О., довіреність №38-4425/395 від 23.11.2010р.;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії у сумі 123174,90грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем безпідставно споживалася теплова енергія під час займання останнім приміщення, яке орендувалося ним на підставі договору оренди №823 від 09.12.2009р., укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, внаслідок чого і утворилася вищевказана сума заборгованості. В якості правових підстав даного позову позивач посилається на приписи статей 161, 165, 1212, 1213 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні 19.08.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись при цьому на те, що відповідач у період з 09.12.2009р. по 21.12.2011р. безоплатно отримував теплову енергію, оскільки останній має систему опалення єдину з системою опалення житлового будинку, що підтверджується актами про включення та відключення опалення, підписаними позивачем та балансоутримувачем будівлі за адресою : АДРЕСА_2 19.08.2013р. надав до суду супровідним листом (вх.№30419 від 19.08.2013р.) документи на виконання ухвали суду від 13.08.2013р.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, документи на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2013р. не надала, явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином.

Відповідач в судове засідання 19.08.2013р. свого повноважного представника не направив, докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, не надав. Разом з цим, станом на момент судового засідання, в матеріалах справи відсутні докази вручення судової ухвали від 23.07.2013р. відповідачу, проте до суду 25.07.2013р. повернулася ухвала про порушення провадження у справі від 10.07.2013р. з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи вищевикладене та приписи п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Як встановлено, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення №191/03 від 24.09.2003р. ХVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова". Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем. Згідно приписів ст.. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обов'язком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем або виробником на основі типового договору.

Як стверджує позивач, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у період з 09.12.2009р. по 21.12.2011р. отримувалася теплова енергія, оскільки останній має систему опалення єдину з системою опалення житлового будинку, що підтверджується актами про включення та відключення опалення: №177/7908 від 16.10.2009р., №171/6303 від 15.04.2010р., №171/8750 від 09.10.2010р., №171/6983 від 18.04.2011р., №171/9926 від 20.10.2011р., №171/8640 від 09.04.2012р. (а.с. 12-14), підписаними позивачем та балансоутримувачем будівлі за адресою : АДРЕСА_2

У спірний період відповідачем орендувалося приміщення 1-го поверху житлового будинку загальною площею 43,3кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 на підставі договору оренди №823 від 09.12.2009р., укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської радиу, які в подальшому, на підставі договору №4764-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 01.12.2011р. (а.с.17-18), були продані фізичній особі ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 22.12.2011р. (а.с. 19-20).

Спір у даній справі виник з підстав того, що в період з 09.12.2009р. по 21.12.2011р. теплова енергія використовувалася відповідачем без укладення договору та не оплачена останнім.

Позивач поставляв теплову енергію відповідачу в спірний період та її вартість обчислювалась на підставі даних про кількість (обсяг) спожитої теплової енергії в спірний період згідно діючого тарифу, який встановлений затверджений Постановою НКРЕ України №1757 від 14.12.2010р. (488,69грн. за 1 Гкал без ПДВ) та Постановою НКРЕ №140 від 30.09.2011р. (749,95грн. за 1 Гкал без ПДВ).

В період з 09.12.2009р. по 21.12.2011р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 12314,90грн. і направляв відповідачу вимогу про оплату №36/Т-17100-7838 від 19.10.2012р. разом із рахунком на оплату безпідставно спожитої теплової енергії №17100-7838 від 18.10.2012р. (а.с. 15-16), але доказів оплати станом на момент розгляду даної справи в матеріалах справи не міститься.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що поставлена відповідачеві теплова енергія на суму 12314,90 грн. є безпідставно набутою, а отже, вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Cуду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10, яка відповідно до положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (п. 2 ст. 614 ЦК України). Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів оплати заявленої до стягнення суми суду не представлено.

Враховуючи вищевикладене, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується факт набуття, збереження майна (теплової енергії) відповідачем без достатньої правової підстави. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, отже відшкодуванню підлягає її вартість.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивачів щодо стягнення з відповідача суми вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 12314,90грн. нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61105, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) вартість безпідставно спожитої теплової енергії у сумі 12314,90грн., 1720,50грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 20.08.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.