Рішення № 33073637, 06.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2013 Справа № 905/4486/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», Львівська область, м.Жидачів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика», Донецька область, м.Амвросіївка,

про: стягнення 54581грн.99коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача: Самойлович Д.В. - за довіреністю №460юр від 02.01.2013р.;

від Відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», Львівська область, м.Жидачів, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика», Донецька область, м.Амвросіївка, про стягнення 54581грн.99коп., з яких 50544грн. 00коп. - сума основного боргу, 673грн. 00коп. - 3% річних, 3364грн. 99коп. - пеня.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №16 від 01.02.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

У зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась на 06.08.2013р, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.07.2013р. - 87300, Донецька обл.., Амвросіївський район, місто Амвросіївка, вулиця Карла Лібкнехта, 80. Обізнаність відповідача про розгляд справи у суді підтверджується підписом представника відповідача на поштовому повідомленні про отримання ухвали суду.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 "Право на справедливий суд" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в "розумний строк" через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

Суд відзначає, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Явка представників сторін у судове засідання ухвалою суду від 04.07.2013р. не була визнана обов'язковою.

Під час судового засідання 06.08.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги, у судовому засіданні підтвердив, що заявлена сума основного боргу виникла саме за накладними від 27.12.2012р. №ЦБ284217 та №ЦБ284218, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

01.02.2012р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір №16 від 01.02.2012р. (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (надалі - товар) визначений специфікаціями та накладними, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування, кількість та ціна товару, що включає вартість упаковки та маркування вказуються у накладних до цього договору. Сторони можуть погодити Специфікацію до Договору. Підписання Специфікації свідчить про виникнення між сторонами прав і обов'язків, визначених цим договором, щодо поставки товару, однак, ціна, кількість та асортимент партії товару, вказані в специфікації, є орієнтованими та підлягають уточненню у видаткових накладних на відповідну партію товару.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію на умовах відстрочки оплати на 10 календарних днів.

Пункт 8.1 зазначає, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2013р. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань за цим договором та відповідальності за його порушення.

У виконання умов договору сторонни уклали Специфікацію № 1 від 01.02.2012р. до договору №16 від 01.02.2012р., якою визначили найменування товару, одиницю виміру, його кількість та ціну.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору №16 від 01.02.2012р. здійснив поставку товару відповідачу, однак товар за видатковими накладними №ЦБ284217 від 27.12.2012р. та №ЦБ284218 від 27.12.2012р. не був повністю оплачений відповідачем, внаслідок чого виникла сума боргу у розмірі 50544грн. 00коп., яка і заявлена до стягнення.

19.02.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензію №03/022 від 19.02.2013р. з вимогою оплати грошові кошти в сумі 50544грн.00коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки сума боргу не була сплачена відповідачем, це стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 50544грн.00коп., пені у розмірі 3364грн.99коп. та 3% річних у розмірі 673грн.00коп. Підставою позову є договір №16 від 01.02.2012р.

Договір №16 від 01.02.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач за видатковими накладними ЦБ284217 від 27.12.2012р., №ЦБ284218 від 27.12.2012р. поставив відповідачу товар загальною вартістю 67544грн.00коп.

За змістом договору найменування, кількість та ціна товару, що включає вартість упаковки та маркування вказуються у накладних до цього договору. Сторони можуть погодити Специфікацію до Договору.

Як вбачається з вказаних видаткових накладних у якості підстави здійснення господарських операцій за ними вказаний договір №16 від 01.02.2012р. Вказане свідчить про те, що сторони узгодили предмет, ціну товару, тобто всі істотні умови поставки.

У матеріалах справи не містяться будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Наразі відповідач не заперечує проти того, що поставка товару здійснювалася за договором №16 від 01.02.2012р.

Так, позивач у виконання договору № 16 від 01.02.2012р. поставив, а відповідач за видатковими накладними ЦБ284217 від 27.12.2012р., №ЦБ284218 від 27.12.2012р. отримав товар загальною вартістю 67544грн.00коп.

Факт отримання товару за вказаними накладними підтверджується підписами представника відповідача за довіреністю №387 від 27.12.2012р., який скріплений печаткою ТОВ «Амвросіївська птахофабрика» в графі «одержав».

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №16 від 01.02.2012р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи умови п. 3.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію на умовах відстрочки оплати на 10 календарних днів.

Як вбачається зі змісту позову, доданого до нього розрахунку основної суми заборгованості, позивач посилається на те, що товар за накладною №ЦБ284217 від 27.12.2012р. був частково сплачений на суму у розмірі 17000грн.00коп., накладна №ЦБ284218 від 27.12.2012р. залишилася повністю неоплаченою відповідачем. Таким чином, за бухгалтерським обліком Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»» заявлена до стягнення сума боргу складає 50544грн.00коп.

Враховуючи передбачені п.3.1. умови договору щодо строків оплати, граничний строк оплати поставленного 27.12.2012р. товару за видатковими накладними №ЦБ284217, №ЦБ284218 настав для відповідача 06.01.2013р., а вже з 07.01.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Отже, строк оплати вартості спірного товару станом на день звернення позивача до суду для відповідача вже наступив та почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки факт отримання товару підтверджується матеріалами справи, докази погашення боргу у розмірі 50544.00коп. в матеріалах справи відсутні, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 50544.00коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 673грн.00коп., які нараховані наступним чином: за період з 07.01.2013р. по 17.06.2013р. на суму 26240грн.00коп., за період з 07.01.2013р. по 17.06.2013р. на суму 24304грн.00коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши розрахунок встановив, що позивачем вірно визначений момент настання права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання з оплати товару.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, що заявлений розмір 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 673грн.00коп. підлягають задоволенню.

Зокрема, посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо своєчасної оплати поставленої продукції, позивач на підставі п. 5.3 договору просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 3364грн.99коп., яка нарахована за той самий період що й 3% річних.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, сторони у п. 5.3 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Згідно, до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частини законодавчо встановленого обмеження у шість місяців, з дня коли зобов'язання повинно бути виконано.

Суд, дослідивши розрахунок пені встановив, що позивачем вірно визначений момент настання права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання з оплати товару, розрахунок є вірним, перевіривши розрахунок пені за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", в межах обраних позивачем періодів, вважає вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3364грн.99коп. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», Львівська область, м.Жидачів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика», Донецька область, м.Амвросіївка про стягнення 54581грн.99коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 50544,00 грн., пені у розмірі 3364грн.99коп. та 3% річних у розмірі 673,00грн.- задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амвросіївська птахофабрика» (юридична адреса: 87300, Донецька обл., м. Амвросіїка, вул. Карла Лібкнехта, 80, код ЄДРПОУ 35147133) на користь Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (адреса: 81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Фабрична, 4, код ЄДРПОУ 00278801) суму основного боргу 50544грн.00коп., пеню у розмірі 3364грн.99коп. та 3% річних у розмірі 673грн.00коп., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1720грн. 50коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 06.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова