Рішення № 33073499, 12.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6591/13

12.08.13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м.Київ, ЄДРПОУ 14371869

до відповідача: Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ, ЄДРПОУ 37395418

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, м.Київ, ЄДРПОУ 37772089

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 00022527

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 24378016

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління юстиції у місті Києві, м.Київ, ЄДРПОУ 34691374

за участю третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, м.Київ, ЄДРПОУ 26077520

про зобов’язання вчинити дії

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи 1: не з’явився

від третьої особи 2: не з’явився

від третьої особи 3: не з’явився

від третьої особи 4: не з’явився

від третьої особи 5: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ про:

- зобов’язання Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію виконати умови договору №26 від 05.09.2006р. на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (3 будинок) щодо введення в експлуатацію нежитлових приміщень №108-112, загальною площею 111,28 кв.м на першому поверсі в житловому будинку №3 по вул.Бударіна у м.Києві;

- зобов’язання Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію виконати умови договору №26 від 05.09.2006р. на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (3 будинок) щодо надання Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ» документів, що необхідні для реєстрації права власності на житлові приміщення №108-112 загальною площею 111,28 кв.м на першому поверсі в житловому будинку №3 по вул.Бударіна, 3 в м.Києві, зокрема: документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта; документу, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси; технічний паспорт на об’єкти будівництва; переліку інвесторів, які брали участь в інвестуванні та фінансуванні об’єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, що затверджений особою, що залучала від фізичних та юридичних осіб такі кошти; документів, що підтверджують сплату пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва або відстрочення його сплати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на умови договору №26 від 05.09.2006р. на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна – (3 будинок), за змістом якого Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» виступає інвестором будівництва. За твердженням позивача, відповідачем як правонаступником замовника будівництва не було введено проінвестований будинок в експлуатацію, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, що надійшов до суду 22.04.2013р., та поясненнях вих.№107/4277/1620/15 від 20.06.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація не є стороною договору №26 від 05.09.2006р. та не є правонаступником прав і обов’язків Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації.

Позивач та відповідач в судове засідання 12.08.2013р. не з’явились.

Разом з цим, згідно з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи, що у попередньому судовому засіданні представники позивача та відповідача були присутніми, що відображено у протоколі судового засідання від 24.07.2013р., господарський суд вважає встановленим факт належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, за змістом ухвали від 24.07.2013р. про відкладення розгляду справи явка представників сторін в судове засідання визнана необов’язковою.

Ухвалою суду від 08.04.2013р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, м.Київ.

Третя особа 1 в поясненнях без номеру та дати, які надійшли до суду 23.04.2013р. та 27.05.2013р., просила суд винести рішення відповідно до чинного законодавства та розглянути справу без участі представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

Ухвалою суду від 08.04.2013р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію), м.Київ.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з’явився, пояснень по суті справи не надав. При цьому, виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення №0103025886805.

Ухвалою суду від 08.04.2013р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ.

Третя особа 3 в поясненнях без номеру та дати, які надійшли до суду 15.05.2013р., заперечила проти позову з огляду на відсутність у позивача договірних відносин з відповідачем.

В судове засідання представник третьої особи 3 не з’явився. Разом з цим, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103025886813.

Ухвалою суду від 08.04.2013р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Головне управління юстиції у місті Києві, м.Київ.

Представник третьої особи 4 в судове засідання не з’явився, пояснень по суті справи не надав. Одночасно, Головне управління юстиції у місті Києві було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення №0103025886821.

Ухвалою суду від 15.05.2013р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Святошинську районну у місті Києві державну адміністрацію, м.Київ.

Представник третьої особи 5 в судове засідання не з’явився, пояснень по суті справи не надав. Разом з цим, Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103025886830.

Наразі, з огляду на неявку представників сторін та третіх осіб, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що позивач, відповідач та треті особи в судове засідання не з’явились і не скористались правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Одночасно, судом враховано закінчення встановлених ст.69 Господарського процесуального кодексу України строків розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2006р. між Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією (замовник) та Акціонерним комерційним банком «Київ», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» (інвестор), було укладено договір №26 на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна – 3 (3 будинок).

Відповідно до п.1 зазначеного договору предметом правочину є залучення інвестиційних коштів на будівництво нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (3 будинок).

Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 17.11.2006р. до договору від 05.09.2006р. сторони погодили, що вартість 1 кв.м нежитлової площі будинку складає 2793 грн.

На виконання п.3 вказаної додаткової угоди позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 310 805,04 грн., що підстверджується меморіальним ордером №1192 від 30.11.2006р.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Права та обов’язки сторін за договором №26 від 05.09.2006р. на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна, 3 передбачені в розділі 2 вказаного інвестиційного договору.

Зокрема, відповідно до п.п.2.4, 2.5 укладеного договору (зі змінами та доповненнями) замовник забезпечує роботу приймальної державної комісії після завершення комплексу всіх робіт по будівництву будинку; передає актом у власність інвестору нежитлові приміщення у житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (будинок 3) загальною площею 111,28 кв.м (приміщення на першому поверсі №108-112).

20.12.2006р. державною приймальною комісією, яка була створена відповідно до розпорядження №2364 від 19.12.2006р. Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, було складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – житлового будинку №3 по вул.Бударіна, 3б в Святошинському районі м.Києва.

При цьому, у зазначеному акті було вказано, що вбудовані, вбудовано-прибудовані та прибудовані приміщення вводяться в експлуатацію окремим пусковим комплексом.

З матеріалів справи вбачається, що до таких приміщень відносяться і приміщення, будівництво яких було профінансовано позивачем за договором №26 від 05.09.2006р., проте станом на теперішній час в експлуатацію їх введено не було.

Рішенням №7/4819 від 09.09.2010р. Київської міської ради «Про питання організації управління районами в місті Києві» було вирішено з 31.10.2010р. припинити шляхом ліквідації районні в місті Києві ради та відповідні виконавчі органи районних в місті Києві рад, у тому числі, і Святошинську районну у місті Києві державну адміністрацію.

Розпорядженням №787 від 30.09.2010р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про організаційно-правові заходи, пов’язані з виконанням рішення Київської міської ради №7/4819 від 09.09.2010р. «Про питання організації управління районами в місті Києві» (із змінами та доповненнями) з 31.10.2010р. у районах міста Києва утворені районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковані Київській міській державній адміністрації.

Листами вих.№571-1/16-21/31 від 05.08.2011р., вих.№3198/16-23/32 від 26.04.2012р. та вих.№5956/16-21/31 від 09.08.2012р. відповідачем було повідомлено позивача, що Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація не є правонаступником Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації в частині процедури прийняття в експлуатацію приміщень.

Разом з цим, пунктом 7 рішення №7/4819 від 09.09.2010р. Київської міської ради «Про питання організації управління районами в місті Києві» було доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) вжити заходів щодо забезпечення функціонування районних в місті Києві державних адміністрацій на базі виконавчих органів районних у місті Києві рад (районних у місті Києві державних адміністрацій), які ліквідовуються відповідно до цього рішення.

Згідно з п.8 зазначеного рішення доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) подати на розгляд Київської міської ради пропозиції щодо прийняття у власність територіальної громади міста Києва нерухомого майна, коштів, підприємств, установ, організацій та іншого майна районних у місті Києві рад та їх органів.

Пунктом 40 рішення №573/5385 від 30.12.2010р. Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2011 рік» визначено, що з метою забезпечення сталого фінансування та виконання бюджетних зобов'язань, взятих виконавчими органами районних в місті Києві рад (районними в місті Києві державними адміністраціями), їх структурними підрозділами, що ліквідуються згідно з рішенням Київської міської ради №7/4819 від 09.09.2010р. «Про питання організації управління районами в місті Києві», установити, що районні в місті Києві державні адміністрації та їх структурні підрозділи, яким передаються функції ліквідованих виконавчих органів районних в місті Києві рад (районних в місті Києві державних адміністрацій), їх структурних підрозділів, є правонаступниками прав та обов'язків за бюджетними зобов'язаннями тих виконавчих органів районних в місті Києві рад (районних в місті Києві державних адміністрацій), їх структурних підрозділів, функції яких їм передаються згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1057 від 03.12.2010р. «Про затвердження рекомендаційного переліку управлінь, відділів, інших структурних підрозділів та граничної чисельності працівників районних в місті Києві державних адміністрацій» та положеннями про ці управління та відділи, затвердженими в установленому порядку.

Розпорядженням №438 від 30.03.2011р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про визначення замовника будівництва, реконструкції, ремонту об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури у Святошинському районі» визначено Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію замовником будівництва, реконструкції, ремонту об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури у Святошинському районі міста Києва згідно з додатком, а також встановлено, що Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації переходять права і обов'язки замовника по об'єктах, визначених цим розпорядженням в обсязі і на умовах, що існували до видання цього розпорядження.

Згідно з додатком до вказаного розпорядження до переліку об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури було включено, зокрема, будівництво житлового будинку №3 по вул.Бударіна, 3 з інженерними мережами.

При цьому, у наведеному акті органу місцевого самоврядування не зазначено, що відповідач є правонаступником прав і обов’язків Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації виключно за зобов’язаннями, що стосуються житлових приміщень. Виходячи з того, що нежитлові приміщення знаходяться в житловому будинку №3 по вул.Бударіна, 3, господарський суд дійшов висновку, що відповідач є правонаступником прав і обов’язків замовника за договором №26 від 05.09.2006р.

Таким чином, доводи позивача про правонаступництво Святошинською районною в м.Києві державною адміністрацією прав та обов’язків замовника за договором №26 від 05.09.2006р. знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а відповідні заперечення відповідача є помилковими та безпідставними.

Разом з тим, виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб’єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вказувалось вище, Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» заявлені позовні вимоги про зобов’язання Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію виконати умови договору №26 від 05.09.2006р. на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (3 будинок) щодо введення в експлуатацію нежитлових приміщень №108-112, загальною площею 111,28 кв.м на першому поверсі в житловому будинку №3 по вул.Бударіна у м.Києві, також про зобов’язання виконати умови договору щодо надання Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ» документів, що необхідні для реєстрації права власності на житлові приміщення №108-112 загальною площею 111,28 кв.м на першому поверсі в житловому будинку №3 по вул.Бударіна, 3 в м.Києві.

При цьому, в обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на положення п.п.2.4, 2.5 укладеного договору (зі змінами та доповненнями), згідно з якими замовник забезпечує роботу приймальної державної комісії після завершення комплексу всіх робіт по будівництву будинку; передає актом у власність інвестору нежитлові приміщення у житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (будинок 3) загальною площею 111,28 кв.м (приміщення на першому поверсі №108-112).

Проте, вказані позовні вимоги сформульовані таким чином, що їх неможливо задовольнити з огляду на існуючу редакцію п.п.2.4, 2.5 договору №26 від 05.09.2006р.

Наразі, в пункті 2.4 договору сторонами було передбачено обов’язок замовника саме забезпечити роботу приймальної державної комісії після завершення комплексу всіх робіт по будівництву будинку, проте не ввести в експлуатацію нежитлові приміщення.

На момент укладення сторонами договору від 05.09.2006р. був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що затверджений постановою №1243 від 22.09.2004р. Кабінету Міністрів України, яким було передбачено основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Пунктом 1 вказаного порядку було встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Тобто, діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було передбачено можливість та порядок введення об’єктів в експлуатацію. Проте, сторонами в п.2.4 договору не було покладено на замовника обов’язок ввести збудовані приміщення в експлуатацію, а лише зобов’язано його забезпечити роботу приймальної державної комісії після завершення комплексу всіх робіт по будівництву будинку.

Викладені умови договору на теперішній час є неактуальними у зв’язку з втратою чинності зазначеним вище Порядком та набранням чинності Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що затверджений постановою №461 від 13.04.2011р. Кабінету міністрів України.

Згідно з п.2 вказаного Порядку встановлено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

При цьому, Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який набув чинності, не передбачено діяльності державної приймальної комісії.

Пунктом 2.5 договору, в свою чергу, було зобов’язано замовника передати актом у власність інвестору нежитлові приміщення, проте не надати інвестору необхідні йому документи.

Позивач, вимагаючи суд зобов’язати відповідача передати документи, посилається на положення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що затверджені постановою №703 від 22.06.2011р. Кабінету міністрів України, якими встановлено порядок реєстрації права власності на підставі відповідної заяви з доданими до неї документами.

Разом з цим, за висновками суду, позивачем було довільно розтлумачено умови договору, які є чинними та змінено які не було.

Господарським судом не приймається до уваги посилання позивача на положення Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що затверджений постановою №461 від 13.04.2011р. Кабінету міністрів України, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що затверджені постановою №703 від 22.06.2011р. Кабінету міністрів України, в обґрунтування правомірності довільного трактування умов договору, оскільки зміна законодавства не спричиняє автоматичну зміну умов договору.

Крім того, вказаними Порядками не встановлено обов’язку замовника вводити об’єкт в експлуатацію та передавати документи інвестору, що могло б свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

За приписами ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.3 ст.7 вказаного Закону України кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом (ст.23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Виходячи зі змісту ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження на підставі поданих позовних заяв.

Пунктом 4 ч.1 ст.84 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що резолютивна частина рішення суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Таким чином, господарський суд, маючи на меті захист прав, свобод та законних інтересів позивача на засадах верховенства права, не вправі змінювати заявлені позовні вимоги та визначати їх зміст іншим чином, ніж їх викладено в позовній заяві. Спір між сторонами вирішується в межах позовних вимог з урахуванням способу захисту, що обраний позивачем.

Позивач, в свою чергу, просить суд зобов’язати відповідача «виконати умови договору щодо введення в експлуатацію нежитлових приміщень» та «виконати умови договору щодо надання документів», проте договір №26 від 05.09.2006р. не містить умов з таким змістом. Відповідних змін до вказаного договору сторонами не вносилось, та вимог про внесення змін до договору позивачем не заявлено.

За таких обставин, враховуючи чинні умови договору №26 від 05.09.2006р., з огляду на невідповідність обраного позивачем способу захисту його порушеному праву, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про зобов’язання Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію виконати умови договору №26 від 05.09.2006р. на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (3 будинок) щодо введення в експлуатацію нежитлових приміщень №108-112, загальною площею 111,28 кв.м на першому поверсі в житловому будинку №3 по вул.Бударіна у м.Києві, а також щодо надання Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ» документів, що необхідні для реєстрації права власності, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м.Київ до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ про зобов’язання виконати умови договору №26 від 05.09.2006р. на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (3 будинок) щодо введення в експлуатацію нежитлових приміщень №108-112, загальною площею 111,28 кв.м на першому поверсі в житловому будинку №3 по вул.Бударіна у м.Києві; зобов’язання виконати умови договору №26 від 05.09.2006р. на інвестування будівництва нежитлових приміщень в житловому будинку по вул.Бударіна, 3 (3 будинок) щодо надання Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ» документів, що необхідні для реєстрації права власності на житлові приміщення №108-112 загальною площею 111,28 кв.м на першому поверсі в житловому будинку №3 по вул.Бударіна, 3 в м.Києві.

У судовому засіданні 12.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.08.2013р.

Суддя М.О. Любченко