Ухвала суду № 33071545, 15.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5983/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» до Миронівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Миронівської МДПІ у Київській області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001362301 від 28 листопада 2012 року, видане Миронівською МДПІ у Київській області ДПС.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Миронівська МДПІ у Київській області ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ «Миронівський хлібопродукт» з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість з ТОВ «Бестком» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 199/22-011/25412361 від 12 листопада 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. ст. 185, 186, 187, 188, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 ПК України, а також ст. ст. 203, 207, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України, мотивуючи тим, що ПАТ «Миронівський хлібопродукт» під час перевірки нібито не підтвердив реальність проведених взаємовідносин з ТОВ «Бестком», а тому укладені з цим суб'єктом господарювання правочини нібито порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства.

Вказаний висновок було зроблено у зв'язку з тим, що ТОВ «Бестком» мало господарські відносини по договору субпідряду № 02-11/2011 від 02 листопада 2011 року з ТОВ «Моноліт Юніон». Під час проведення перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва отримано з ДПІ у Печерському районі м. Києва Акт № 1606/22-9/37635752 від 31 травня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за рахунок ТОВ «Моноліт Юніон». Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва дані що декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року - березень 2012 року, які подані ТОВ «Моноліт Юніон» не визнані як податкова звітність, ці декларації з нульовими показниками та товариство не здійснює нарахування заробітної плати. А у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів, товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим. Із зазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність останнього здійснюється поза межами правового поля, а тому фінансово-господарські правовідносини між ТОВ «Моноліт Юніон» та контрагентами є фіктивними правочинами.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001362301 від 28 листопада 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 238 295, 00 грн., та застосовано (фінансову) штрафну санкцію в розмірі 119 148, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Миронівський хлібопродукт» провело процедуру закупівлі послуг по виконанню будівельно - монтажних робіт по об'єкту «Розподільчий холодильник» у м. Києві та об'єкту «Складський комплекс» у м. Харков. Позивачем була проведена оцінка пропозицій конкурсних торгів, після чого переможцем цієї процедури закупівлі було визнано ТОВ "Бестком".

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» уклало з ТОВ «Бестком» договір № 1/11 від 07 липня 2010 року про послуги по виконанню будівельно - монтажних робіт по об'єкту «Розподільчий холодильник» у м. Києві та договір № 1/12 від 25 серпня 2010 року про послуги по виконанню будівельно - монтажних робіт по об'єкту «Складський комплекс» у м. Харкові.

На виконання умов цих договорів було складено календарний графік на будівництво, об'єктні, локальні смети, відомості ресурсів.

Виконання умов вказаних договорів підтверджується, актами прийому виконаних будівельних робіт, податковими накладними.

Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, які додані до матеріалів справи.

Крім того, ТОВ «Бестком» має Ліцензію на будівельну діяльність серії АВ № 356005, видану Міністерством регіонального розвитку та будівництва України.

Згідно бази даних ДПІ, основним видом діяльності ТОВ «Бестком» є будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Бестком» були чинні. Крім того, ТОВ «Бестком» були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ПАТ «Миронівський хлібопродукт» в повному обсязі довів реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Бестком», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, надання робіт (послуг), тобто між ТОВ «Бестком» та ТОВ «Моноліт Юніон», не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «Бестком».

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної Державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.