Постанова № 33071512, 13.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2013 року Справа № 812/4846/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Волковій С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Управління Державної казначейської служби у м. Антрацит Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що з 08.09.2003 ОСОБА_1 працювала суддею Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області. Постановою Верховної Ради України №2762-VІ від 02 грудня 2010 року та наказом виконуючого обов'язки голови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області позивача звільнено з посади судді Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області з 30.12.2010 у зв'язку з поданням заяви про відставку на підставі ст.43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин0.

У зв'язку з виходом у відставку Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області згідно довідки від 20.03.2013 №473 нарахувало ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 112464,00 грн., з якої був неправомірно стягнутий податок у сумі 19118,88 грн. і перерахований по платіжному дорученню від 20.07.2011 №2259 у сумі 5780,00 грн. та 18.09.2011 по платіжному дорученню від 18.08.2011 №2571 у сумі 13338,88 грн., а усього 19118,88 грн. до Антрацитівської ОДПІ Луганської області.

Про стягнутий податок ОСОБА_1 стало відомо тільки 01.04.2013 з довідки ТУ ДСА в Луганській області. Тому, 02.04.2013 позивач звернулася із заявою до Ленінської МДПІ про повернення надмірно стягнутого податку.

Листом Ленінської МДПІ від 24.04.2013 позивачу було відмовлено у поверненні податку з посиланням на те, що ОСОБА_1 отримала фінансову допомогу.

Позивач вважає, що податок з доходу фізичних осіб з вихідної допомоги у розмірі 112464,00 грн. на суму 19118,88 грн. утримано неправомірно.

Згідно чинного законодавства вихідна допомога судді при виході у відставку не входить структури заробітної плати судді, а відноситься до державної матеріальної допомоги, яка має разовий характер.

Процедуру повернення надміру сплачених сум податку з доходів позивачем було дотримано, заяву про повернення утриманого податку було подано до належного органу державної податкової служби та у визначені строки, однак Ленінською МДПІ відмовлено в поверненні коштів.

Просить визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, управління Державної казначейської служби у м. Антрацит щодо отримання податку з доходів фізичних осіб у сумі 19118,88 грн. з вихідної допомоги судді у відставці - ОСОБА_1; зобов'язати управління Державної казначейської служби у м. Антрацит стягнути суму утриманого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги ОСОБА_1, перерахованими платіжним дорученнями від 20.07.2011 №2259у сумі 5780,00 грн. та 18.09.2011 по платіжному дорученню від 18.08.2011 №2571 у сумі 13338,88 грн., а усього 19118,88 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку №33212800700010 УДК у м. Антрацит, код отримувача: 25992095, банк отримувача ГУДКУ у Луганській області, м. Луганськ, код банку отримувача: 804013 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; АДРЕСА_1).

Ухвалою суду від 12 червня 2013 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Антрацит Луганської області.

У судове засідання позивач не прибула, просила розглянути справу без її участі

Представник відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі з підстав, викладених в запереченні на адміністративний позов, та просив відмовити у задоволенні позову.

Представники відповідачів - Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби у судове засіданні та Управління Державної казначейської служби у м. Антрацит Луганської області у судове засідання не прибули, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представників Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що з 08.09.2003 позивач працювала суддею Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області.

Постановою Верховної Ради України № 2762-VI від 02 грудня 2010 року та наказом виконуючого обов'язки голови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області № 139 від 23 грудня 2010 року була звільнена з посади судді Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.13).

У зв'язку з виходом у відставку ОСОБА_1 їй було визначено наказом виконуючого обов'язки голови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 23 грудня 2010 року № 139 виплатити вихідну допомогу у розмірі двадцять двох місячних заробітків. З вказаної суми вихідної допомоги відповідно до платіжних доручень (а.с.16, 17) суми 5780,00 грн. та 13 338,88 грн. (податок з вихідної допомоги) були перераховані територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Луганській області до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області.

02.04.2013 позивач звернулася до Антрацитівської ОДПІ в Луганській області із заявою про повернення утриманого податку з виплаченої фінансової допомоги, яка була в подальшому спрямована до Ленінської МДПІ м. Луганська та зареєстрована 17.04.2013 за вх. № 3691/5.

24.04.2013 за №11598/17-00 Ленінська об'єднана державна податкова інспекція у м. Луганську Головного управління Міндоходів у відповідь на заяву ОСОБА_1 направила позивачу листа про відмову повернути зазначену суму утриманого податку (а.с.14).

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України «Про статус суддів», судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

У п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних ociб» викладено виключний перелік доходів, що включено до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Відповідно до п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних ociб», до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Вихідна допомога судді за своєю природою є державною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці відповідного його статусу життєвого рівня, наближеного до матеріального стану працюючого судді.

Отже, оскільки Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачає стягнення податку з вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, при вирішенні даного питання застосовуються норми Закону України «Про статус суддів». Kpiм того, пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги та необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. по справі №1-1/2004, не допускається заниження рівня гарантій незалежності i недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005р. по cправi №1-21/2005 зазначено, що за змістом ст.126 Конституції України положення частини третьої ст.11Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з ч.8 ст.14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів i забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального i соціального забезпечення.

Вирішуючи питання колізії законів щодо оподаткування вихідної допомоги судді, суд виходить з їх особливого статусу, гарантії незалежності суддів, складовою частиною яких є грошове утримання та умови відставки суддів й дійшов обґрунтованого висновку про пріоритетність застосування Закону України «Про статус суддів» у вирішенні даного спору. Таким чином, позивачу підлягає виплата вихідної допомоги без сплати податку з доходів фізичних осіб.

З огляду на зазначене, утримання з вихідної допомоги позивача податку з доходів фізичних осіб в сумі 19118,88 грн. є незаконним.

З 30.07.2010 набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI.

Згідно п.1 розділу ХІІ Прикінцевих положень статті 142 цього Закону, визначено засади фінансування судів та п.п.1 п.п.3.5 п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення», внесено зміни до Бюджетного кодексу України щодо головних розпорядників бюджетних коштів Державного бюджету України,які вводяться в дію з 1 січня 2011 року.

За вимогами ч.1-5 ст.120 Закону України від 07.02.2002 № 3018-III «Про судоустрій України» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

1) Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;

2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками по загальних судах і спеціалізованих судах, а також окремими рядками по місцевих судах, апеляційних судах (у тому числі Апеляційному суду України), військових судах (місцевих та апеляційних разом) та окремо по Касаційному суду України та кожному вищому спеціалізованому суду. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не рідше одного разу на три роки. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів.

Відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на державну судову адміністрацію. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснює Рада суддів України, а також органи державної влади, визначені законом.

Відповідно д п.9 ч.1 ст.126 цього Закону Державна судова адміністрація виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно до п.17.1 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування, виплату вихідної допомоги позивачу та утримання з неї податку з доходів фізичних осіб здійснювало Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області.

За вимогами пп.20.4.3. п.20.1 ст.20 зазначеного Закону повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.

На підставі ст.130 Конституції України та статті 118 Закону України «Про судоустрій України», забезпечення належного фінансування та умов функціонування суддів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.

Частиною 2 статті 78 Бюджетного Кодексу України передбачено, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до ст.43 цього Кодексу при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

З викладеного вбачається, що на органи державної казначейської служби відповідно до покладених на них функцій здійснює розрахунково-касове обслуговування за операціями з коштами державного та місцевих бюджетів. Тобто, питання щодо повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, чинним законодавством віднесено до компетенції органів Державного казначейства України.

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» установлено, що у 2010 році до доходів загального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема: податок з доходів фізичних осіб.

Таким чином, помилково утримані з позивача кошти з доходів фізичних осіб підлягають стягненню з місцевого бюджету м. Антрацит Луганської області.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить визнати неправомірними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області, Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганської області, Управління державної казначейської служби України у м. Антрацит Луганської області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19118,88 грн. з вихідної допомоги судді у відставці ОСОБА_1.

Матеріалами справи підтверджено, що вихідна допомога позивачу була виплачена у повному розмірі, однак з неї був утриманий податок з доходів фізичних осіб. З урахуванням встановлених судом обставин, які свідчать про те, що саме утриманням помилково та/або надміру сплаченої суми податку з доходів фізичних осіб, а не неправомірними діями, порушуються права та інтереси позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання дій територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області, Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганської області, Управління державної казначейської служби України у м. Антрацит Луганської області щодо недоплати позивачу вихідної допомоги неправомірними.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Управління Державної казначейської служби у м. Антрацит Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги майнового характеру задоволені, то відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, судові витрати присуджуються позивачеві відповідно до задоволених вимог.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 13 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 19 серпня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Управління Державної казначейської служби у м. Антрацит Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Стягнути з місцевого бюджету м. Антрацит Луганської області на користь ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку у розмірі 19118,88 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто вісімнадцять гривень 88 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 191,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 19 серпня 2013 року.

Суддя Н.В. Кравцова