Постанова № 33070736, 02.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 р. Справа № 804/6480/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача - від відповідача - Валанчус Т.О. (дов. у спр.); не з'явився (дов. у спр.); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

13.05.2013 року 02.01.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (далі ТОВ «Атлантіс») подало адміністративний позов до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі Дніпропетровська МДПІ), у якому просить суд податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 26.03.2013 року №0001011742 визнати протиправним та скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4 513,65 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 008,73 грн.; судові витрати по справі покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що висновки щодо заниження податку на доходи фізичних осіб були здійснені внаслідок того, що на думку перевіряючи, при перевірці авансованих звітів встановлено видачу грошових коштів працівникам підприємства без підтверджуючих документів, встановлено відсутність документів встановленої форми, які підтверджують сплату готівкових коштів не відповідають дійсності, оскільки ТОВ «Атлантіс» здійснювало відшкодування витрат на відрядження своїх працівників в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, лише за наявності оригіналів документів, що підтверджують вартість (розмір) таких витрат. Витрати у звязку з відрядженням віднесені чинним трудовим законодавством до категорії обов'язкових компенсаційних витрат. Відповідно в цьому випадку мова йде про виплати, які роботодавець здійснює своєму працівнику в якості компенсації понесених ним витрат у зв'язку з службовим відрядженням.

Ухвалою суду від 16.05.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/6480/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2013р.

28.05.2013 року до суду надійшло клопотання представника Дніпропетровської МДПІ про відкладення розгляду справи.

Розгляд даної справи відкладено на 11.06.2013 року.

11.06.2013 року в судовому засіданні представник відповідача письмові заперечення мотивовані тим, що за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року Дніпропетровською МДПІ проведено перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку на доходи фізичних осіб ТОВ «Атлантіс» за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, в ході якої виявлені помилки в обчисленні податку. Перевіркою авансових звітів встановлено, що фізичним особам-підприємцям платникам єдиного податку перераховані грошові кошти за послуги проживання. Фізичні особи-підприємці проводили інший вид діяльності, який не вказаний у свідоцтві про сплату єдиного податку, а саме - готельні послуги. При перевірці авансових звітів встановлено видачу грошових коштів працівникам підприємства без підтверджуючих документів, так як відсутні документи встановленої форми, які підтверджують сплату готівкових коштів. Зважаючи на відсутність у ТОВ «Атлантіс» документів, які підтверджували б факт отримання постачальниками послуг готівкових коштів, позовні вимоги є безпідставними.

В зв'язку з наданням додаткових пояснень судовий розгляд справи відкладено на 02.07.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити їх повністю.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч був належним чином повідомлений; причин неявки в судове засідання не повідомив.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задоволити з наступних підстав:

товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» зареєстроване виконавчим комітетом Синельниківської міської ради 28.07.1998 року за адресою: 52500, Дніпропетровська обл.., м. Синельникове, вул. Космічна,1.

Взято на податковий облік в Синельниківській ОДПІ як платник податків 17.08.1998 року за №14. З 26.01.2011 року ТОВ «Атлантіс» взято на податковий облік у СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС.

В період з 14.09.2012 року по 15.11.2012 року на підставі направлень від 12.09.2012 року №№253/23, 252/23, 258/23, 255/23, 254/23, 259/23, 256/23, 346/23, 257/23, виданих спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби, відповідно до п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, 77.6 ст.77, п. 82 ст. 82 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №525/23-0/30012937 від 22.11.2012 року «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року», в якому зафіксовані порушення (які стосуються суті даного спору):

- п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 164.2 ст. 164, абз. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 173.3 ст. 173, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 п. 177.6 п. 177 ПК України від 2.12.2010 року №2755-VІ, чим занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 10927,18 грн.

03.12.2012 року на адресу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську направлено заперечення до акту перевірки №525/23-0/30012937 від 22.11.2012 року (вих.. 1580).

Листом №33739/10/23-0 від 14.12.2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську змінено висновки акту та викладено в такій редакції: п.187.1 ст. 187, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7 444 391 грн., у т.ч.: у січні 2011 року на 278931 грн., березні 2011 року на 219943 грн., травні 2011 року на 1 258 650 грн., червні 2011 року на 1 872 446 грн., липні 2011 року на 2586730 грн., серпень 2011 року на 45309 грн., у вересні 2011 року на 1182494 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість у декларації за лютий 2011 року на 35912 грн., у декларації за квітень 2011 року на 100756 грн. Донараховану суму податку на доходи фізичних осіб - 4513,65 грн. не утриману та не перераховану підприємством при виплаті доходу працівникам підприємства за проживання у сумі 30091,00 грн. вважають правомірною. Донарахована сума податку на доходи фізичних осіб - 2851,50 грн. скасовується.

За результатами висновків зазначеного акту перевірки, Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби надіслала товариству з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» податкове повідомлення-рішення від «17» грудня 2012 року № 0000411742, яким повідомила останнього про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 8 075,68 гри. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1899,24 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано платником податків 04 січня 2013 року.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено у встановлені терміни до Державної податкової служби у Дніпропетровській області ДПС України. За результатами скарги було винесено рішення від 15.03.2013 р. № 1172/10/10-25, яким податкове повідомлення-рішення від «17» грудня 2012 року № 0000411742 скасовано в частині того зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 1224,00 грн. і застосованих штрафних санкцій у сумі 306,00 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а нашу скаргу - без задоволення.

29 березня 2013 року ТОВ «Атлантіс» звернулося до Державної податкової служби з повторною скаргою на зазначене податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 16.04.2013 р. вих. № 773/6/99-99/10-01-03 (отримано платником податків 26.04.2013 р.) було залишено без змін податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ від «17» грудня 2012 року № 0000411742 (з урахуванням рішення ДПС у Дніпропетровській області від 18.03.2013 року «1172/10/10-25) та рішення ДПС у Дніпропетровській області від 18.03.2013 року №1172/10/10-25, прийняте за розглядом первинної скарги, а повторну скаргу підприємства - без задоволення.

02 квітня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» отримало повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ від «26» березня 2013 року №0001011742, яке винесено (прийняте) за результатами розгляду первинної «Атлантіс» згідно рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській 15.03.2013 р. № 1172/10/10-25. Зазначеним податковим повідомленням-рішенням МДПІ повідомила останнього про збільшення суми грошового з податку на доходи фізичних осіб у сумі 6 851,68 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 593,24 грн.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача позивач просить вищезазначене податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати його.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне:

відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпункт 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби): провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України; виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордону України; використовуються для проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену абзацом четвертим цього підпункту.

Сума добових визначається у разі відрядження:

у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;

у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи державної прикордонної служби України у паспорті або документі, що його замінює сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, висновки щодо заниження податку на доходи осіб були здійснені внаслідок того, що на думку перевіряючих, при перевірці звітів встановлено видачу грошових коштів працівникам підприємства без підтверджуючих документів, встановлено відсутність документів встановленої форми, які підтверджують сплату готівкових коштів.

Згідно ст. 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Згідно п. 3.1. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, (далі - Положення про ведення касових операцій), касові операції оформляються ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п. 1 Положення про ведення касових операцій розрахунковий документ -документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Як з'ясовано судом, ТОВ «Атлантіс» здійснювало відшкодування витрат на відрядження своїх працівників в межах фактичних витрат при наданні відрядженою особою оригіналів документів, що підтверджує вартість таких витрат, а саме: рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, що відмітку особи, що надавала послуги, про фактичну оплату вказаних послуг підзвітною особою. Зазначені рахунки відповідно до п. п. 140.1.7. п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України є підтвердними документами, що засвідчують вартість цих витрат. Вказані рахунки були надані до перевірки та були досліджені перевіряючими під час перевірки, а також до скарг платника податків. Копії зазначених рахунків додаються.

Вищевказане свідчить про те, що ТОВ «Атлантіс» здійснювало видачу грошових коштів працівникам підприємства на підставі (за наявності) підтверджуючих документів.

Витрати у зв'язку з відрядженням віднесені чинним трудовим законодавством до категорії обов'язкових компенсаційних витрат (ст. 121 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про оплату праці»). В цьому випадку мова йде про виплати, які роботодавець здійснює своєму працівнику в якості компенсації понесених ним витрат у зв'язку з службовим відрядженням.

При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Атлантіс» не мало жодних підстав для утримання податку з доходів фізичних осіб з компенсаційних витрат працівника.

Обов'язок щодо утримання підприємством з підзвітної особи податку на доходи фізичних осіб виникає у підприємства лише у випадку наявності обставин, передбачених в п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України. Такими обставинами є:

- неповернення у встановлені п.п. 170.9.2. п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України строки, суми, отриманої під звіт, або несвоєчасне надання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт;

- перевищення суми витрат платника податку на таке відрядження, розрахованого згідно р. ІІІ Податкового кодексу України.

Проте, жодних обставин із перелічених, що є підставою для оподаткування податком, відрядження особами допущено не було, відповідно не було і об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Крім того, жодної із перелічених обставин не було встановлено й перевіряючими під час перевірки.

Згідно п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

За таких обставин, ТОВ «Атлантіс» не мало підстав для нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету з доходів, що були виплачені фізичній особі - підприємцю іншою фізичною особою, а також не мало підстав для нарахування, утримання та сплати податку до бюджету працівників ТОВ «Атлантіс» при здійсненні ним виплат в якості компенсації понесених ним витрат у зв'язку з службовим відрядженням.

Усе вищевикладене свідчить про правильне обчислення та своєчасне внесення ТОВ «Атлантіс» до бюджету у перевіряємий період сум податку на доходи фізичних осіб, а висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС та Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби в акті перевірки № 525/23-30012937 від 22.11.2012 р. є необґрунтованими, помилковими, зробленими з підстав застосування норм діючого законодавства та з перевищенням повноважень передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач, заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача, покладеної в основу оскаржуваного рішення.

Від-так, позов належить задоволити в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем, сплачено 114,70 грн. судового збору, тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 26.03.2013 року №0001011742 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4 513,65 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 008,73 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» судові витрати у розмірі 114,70 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 липня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук