Рішення № 33070605, 15.08.2013, Приморський районний суд м. Одеси

15.08.2013

Справа № 1522/1406/2012

Провадження № 2/1522/6077/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Єршової Л.С.,

при секретарі - Бондаревій Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПП «Hornet-mig», МТСБУ про стягнення з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., стягнення з ПП «Hornet-mig» у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, 30000,00 грн., стягнення з МТСБУ у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., стягнення з МТСБУ у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, 100000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Представник за довіреністю ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, ПП «Hornet-mig», МТСБУ про стягнення з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., стягнення з ПП «Hornet-mig» у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, 30000,00 грн., стягнення з МТСБУ у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., стягнення з МТСБУ у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, 100000,00 грн., стягнення з МТСБУ у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної майну, 13447,24 грн.

Під час розгляду судом справи представник позивача зменшив позовні вимоги, та просив суд не розглядати його позов в частині стягнення з МТСБУ у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної майну, 13447,24 грн. (а.с. 141), про що судом 17.04.2013 року було постановлено відповідну ухвалу про залишення цієї частини позовних вимог без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.12.2010 г., на території України, на 50 км. автошляху Одеса-Мелітополь поблизу + 200 м. с. Сичавка Одеської області сталося ДТП за участю водія громадянина Молдови ОСОБА_2, який працює водієм у ЗАТ «Південьінтертранс», та керував автомобілем МАН №НОМЕР_3, що належить ПП «Hornet-mig», та водія ОСОБА_1, який з технічних причин зупинив на правому боці автошляху належний йому автомобіль «Тойота» державний номер НОМЕР_1.

Вироком Комінтернівського районного суду від 12 вересня 2011 року, який набрав законної сили, 27.09.2011 року, громадянин Молдови ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В наслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 спричинені тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_1, в наслідок яких йому ампутовано обидві ноги.

ОСОБА_1 у зв'язку з каліцтвом, отриманим під час ДТП, визнаний інвалідом 1 групи безстроково.

Під час розгляду кримінальної справи цивільний позов до ОСОБА_2, ПП «Hornet-mig», а також до Моторного (Транспортного) страхового бюро України, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої здоров'ю ОСОБА_1 внаслідок скоєння злочину ОСОБА_2, залишений судом без розгляду. Винною особою - ОСОБА_2 частково відшкодована моральна шкода, внаслідок заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та спричинення шкоди здоров'ю ОСОБА_1, але повністю моральна шкода і матеріальні збитки не відшкодовані.

ОСОБА_1 під час досудового слідства, а також після набрання чинності вироком суду звертався до Моторного (Транспортного) страхового бюро України, але страхових виплат не отримав, що і стало приводом для звернення до суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача МТСБУ у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що лікування позивача в клініці Ізраїлю, м. Кфар-Сафа, ніяким чином з МТСБУ не узгоджувалось, і було проведено з ініціативи позивача самовільно.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ПП «Hornet-mig» у судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 грудня 2010 року на 50 км + 200 м автошляху Одеса-Мелітополь сталося ДТП за участю водія громадянина Молдови ОСОБА_2, працівника ТОВ «Південьінтертранс», який керував автомобілем МАН №НОМЕР_3, що належить ПП «Hornet-mig», та водія ОСОБА_1, який з технічних причин зупинив на правому боці автошляху належний йому автомобіль «Тойота» державний номер НОМЕР_1.

Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2011 року, який набрав законної сили, 27.09.2011 року (а.с 7-9), громадянин Молдови ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, під час розгляду кримінальної справи в Комінтернівському районному суді Одеської області ОСОБА_1 стало відомо, що ПП «Hornet-mig», застрахувало цивільно-правову відповідальність за договором «Зелена картка» за шкоду, заподіяну належними йому джерелами підвищеної небезпеки автомобілем МАН № НОМЕР_3, і напівпричепом PANAV № НОМЕР_4. Цей договір страхування цивільно-правової відповідальності, укладений зі страховою компанією «ASITO» був дійсний в період з 28.07.2010 року по 27.07.2011 року.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що діяла на час скоєння ДТП - 28.12.2010 року) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, зазначеного в договорі страхування, або особою, що експлуатує його на законних підставах.

У відповідності з ст. 40 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на час скоєння ДТП - 28.12.2010 року) Моторне (Транспортне) Страхове Бюро України є гарантом відшкодування, шкоди, заподіяної водіями-нерезидентами на території України.

Відповідно до повідомлення страхової компанії «ASITO» (а.с. 10) Моторне (Транспортне) Страхове Бюро України є кореспондентом зазначеної страхової компанії в Україні.

Згідно з платіжним дорученням №4816 від 14.12.2011 року (а.с. 143) МТСБУ перерахувало ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої автомобілю 11041,57 грн. Зазначені кошти за твердженням представника позивача ним вже отримані.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 42, 51-54, 151), внаслідок ДТП, яке сталося з вини ОСОБА_2, ОСОБА_1 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження - ампутовано обидві ноги, що відповідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 2-18 ОД № 081066 (а.с. 48) стало приводом для присвоєння йому першої групи інвалідності безстроково.

Крім того, вартість виконання МРТ головного мозку склала 1185,00 грн. (а.с. 110), вартість діагностування послуг центра відновлюваної та естетичної медицини склала 215,00 грн. (а.с. 44). У зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 можливості самостійно пересуватися, ним було придбано медичне обладнання (а.с. 112): коляска вартістю 3400,00 грн., спеціальний матрац вартістю 2050,00 грн., столик вартістю 1700,00 грн., трапеція 1550,00 грн., а всього на суму 8265,00 грн.

01.02.2011 року ОСОБА_1 була заповнена індивідуальна програма реабілітації інваліда №389 (а.с. 49) з вказанням медичної, фізичної і технічної реабілітації (у тому числі засобами пересування та протезними виробами).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 70-76) ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у медичній клініці Ізраїлю «Бейт Левенштейн» 51 день з 22 травня по 7 липня 2011 року та сплатив за цей період за лікування 63300,00 Ізраїльських Шекелей.

Відповідно до листа Малиновської міжрайонної МСЕК від 31.10.2012 року № 327 (а.с. 132) комплекс реабілітаційних заходів, проведених ОСОБА_1 в умовах реабілітаційного госпіталю «Бейт Левенштейн» відповідає рекомендованим в індивідуальній програмі реабілітації інваліда.

Відповідно до матеріалів справи (а.с. 11-22), представник ОСОБА_1 11 та 18 травня 2011 року звертався до МТСБУ з клопотанням також відшкодувати витрати ОСОБА_1 на лікування у медичній клініці Ізраїлю, отримував відповіді МТСБУ, але, як зазначив в судовому засіданні представник МТСБУ, це відшкодування позивачу не сплачувалось, оскільки таке лікування не було узгоджене зі страховиком у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2011 року, який є преюдиційним для даної справи, встановлено, що матеріальні претензії з боку потерпілого ОСОБА_1 до підсудного ОСОБА_2 відсутні (а.с. 8).

Відповідно до матеріалів справи (лист представника ОСОБА_1 до МТСБУ, а.с. 21) ОСОБА_2 добровільно сплатив потерпілому ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди - в межах заявлених позовних вимог особисто до ОСОБА_2 Як зазначено у цьому листі, та як підтвердив у судовому засіданні представник позивача, в матеріалах кримінальної справи є відповідна розписка.

Частиною 5 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що моральна шкода позивачеві була відшкодована під час розгляду судом кримінальної справи, у нього відсутні правові підстави вимагати відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 вдруге, оскільки подвійне стягнення моральної шкоди суперечить ч. 5 ст. 23 ЦК України.

Зважаючи на це у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 слід відмовити.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з МТСБУ у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.п. 1 та 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд враховує, що внаслідок ДТП позивачу була спричинена шкода здоров'ю, у похилому віці він отримав тяжкі тілесні ушкодження, через що тривалий час відчував фізичний біль та витрачав зусилля на відновлення свого здоров'я, переніс операцію, став інвалідом першої групи, а тому вважає, що моральна шкода МТСБУ йому має бути відшкодована та це не є подвійним стягненням. В свою чергу, суд вважає, що з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди має бути стягнуто не 5000,00 грн., а сума у розмірі 5 відсотків ліміту, визначеного у п.9.3 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що складає 2550,00 грн.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПП «Hornet-mig» у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, 30000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). При цьому довіреність є письмовим документом, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч. 3 ст. 244 ЦК України).

При цьому відповідно до ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе, а фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до узагальнень судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вирішуючи питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст. 1187 ЦК України, слід визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну).

Юридична ознака володільця полягає в тому, що володільцем визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку.

У свою чергу матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечними об'єктами. У разі, якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без належного юридичного оформлення (наприклад, управління транспортним засобом без оформлення довіреності), вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця, і саме він нестиме відповідальність за заподіяну шкоду. Тобто, як правило, обидві ознаки володільця небезпечного об'єкта повинні мати місце, крім випадків, передбачених законом.

За загальними правилами, зазначеними вище, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи та що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні ОСОБА_2 мав правові підстави використовувати джерело підвищеної небезпеки, а тому, виходячи із загальних норм ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України підстави для цивільної відповідальності ПП «Hornet-mig» перед ОСОБА_1 лише через те, що ПП «Hornet-mig» є власником автомобіля, відсутні.

Враховуючи викладене, в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПП «Hornet-mig» у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, 30000,00 грн. слід відмовити.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з МТСБУ у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, 100000,00 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла на час скоєння ДТП - 28.12.2010 року) передбачає відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого, а саме: у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів; витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземних державах, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено із страховиком чи МТСБУ. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, він повідомляв МТСБУ про необхідність лікування ОСОБА_1 за кордоном за телефоном (044) 239 20 27, але відповідно до наданих до суду роздруківок телефонних розмов (а.с. 146, 148), ці дзвінки ним були зроблені вже після того, як ОСОБА_1 розпочав лікування, а саме: 24.05.2011 року та 10.06.2011 року, доказів більш ранніх телефонних розмов з МТСБУ представник позивача до суду не надав.

Оскільки лікування ОСОБА_1 в Ізраїлі не було погоджено зі страховиком, то з врахуванням вищевказаних положень Закону вказані кошти не можуть бути стягнуті з МТСБУ.

За таких обставин з відповідача МТСБУ на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 10100,00 грн. (вартість виконання МРТ головного мозку - 1185,00 грн., вартість діагностування послуг центра відновлюваної та естетичної медицини - 215,00 грн.; вартість медичного обладнання: коляски - 3400,00 грн., спеціального матрацу - 2050,00 грн., столику - 1700,00 грн., трапеції - 1550,00 грн.).

Вартість лікувальних препаратів: Хлоргексідін 20 флаконів за ціною 8.69, грн.. всього 173, 80 грн.; водна синька 2 флакона, за ціною 2 грн., всього 4 грн.; Гентаксан за ціною 52,52 грн.; Стрептоцидовая мазь за ціною 3,16 грн.; Бетадин 10 флаконів за ціною 63,35, всього 633,50 грн. Цикло 3 форте 30 таблеток за ціною 117, 45 гр.; Солпадеін 3 упаковки, за ціною 20,55 грн, всього 61,65 грн; Імован 1 упаковка, за ціною 79,80 грн.; Тотема за ціною 51,76 грн.; Ентеросгель 1 упаковка за ціною 31,22 грн.; Цистон 2 упаковка, за ціною 47,50, грн., всього 95 грн.; Сонат за ціною 53,50 грн.; Берлиприл плюс 1 упаковка за ціною 27,07 грн.; Денебол 1 упаковка за ціною 26,94 грн.; Глобирон-н 1 упаковка за ціною 32,50 грн.; Коріол 12,5 по за ціною 57,34 грн.; Норгалакс за ціною 70,71 грн.; Стеритест 1 упаковка, за ціною 220 грн.; Монор медовий пластир 50 штук, на суму 125 грн.; Міні-масажер, вартістю 135 грн.; Стерильні марлеві салфетки 60 штук, на суму 300 грн.; Декатилен за ціною 31,98 грн.; Глицисед за ціною 11,77 грн.; Гидазепам іс № 10 за ціною 36,03 грн.; Мезим за ціною 11,35 грн.; Коріол табл. № 14 за ціною 39,75 грн.; Диротон табл. № 28 за ціною 44,09 грн.; Арифон-ретард табл. № 30 за ціною 59,45 грн.; всього придбано лікарських та розхідних препаратів і матеріалів на суму 2586 грн. 34 коп., які за твердженнями представника позивача використовувались для лікування ОСОБА_1 не може бути відшкодована, оскільки жодних доказів придбання цих препаратів до суду надано не було.

Суд також зазначає, що посилання представника позивача на те, що станом на теперішній час вимога Закону про необхідність погодження лікування за кордоном вже виключена, не відповідає дійсності, оскільки, і в редакції ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що діє на теперішній час є норма, яка визначає, що витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Ст. 1195 ч.1 ЦК України передбачає стягнення з винної особи на користь потерпілого компенсації втраченого заробітку внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, що діяла на час, коли сталось ДТП, у зв`язку із стійкою стратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, неотримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов`язкового виду страхування.

З матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП позивач був пенсіонером за віком, тобто непрацездатною за віком особою, також позивач та його представник не надали до суду доказів, що ОСОБА_1 на час, коли сталося ДТП, отримував будь-які інші доходи (у тому числі працював), окрім пенсії. Він не подав до суду доказів того, що МСЕК встановлено йому процент втрати загальної та професійної працездатності, виходячи з чого, суд приходить до висновку, що позивач не втратив заробіток, тобто відсутні підстави для його відшкодування, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Суд враховує, що норми ст.ст. 24, 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які стосуються обов`язкових регламентних виплат, як мінімальної, так і у випадку встановлення 1 групи інвалідності, на які посилається представник позивача, були включені до зазначеного Закону через декілька років після того, як сталось ДТП, а у даному випадку підлягають до застосування норми, що діяли саме на той час, коли трапилось ДТП (28.12.2010 року).

Щодо вартості протезів, виготовлених Одеським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (а.с. 114), суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства вих.. №11/241 від 18.05.2012 року (а.с. 114) згідно з направленням №206 від 23.03.2011 року Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 15.08.2011 року отримав протез стегна лікувально-тренувальний (дві одиниці), загальна вартість якого (на момент видачі) склала 20636,30 грн.

Як вбачається з листа Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства вих. №11/338 від 29.04.2013 року (а.с. 162) 19.08.2011 року зазначений протез був принесений ОКЕПОП для опрацювання та підгонки, але з того часу ОСОБА_1 протез не забрав.

Згідно з п. 18 Інструкції про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.98 р. N 88, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 1998 р. за N 383/2823, протезно-ортопедичними виробами забезпечуються безплатно за рахунок коштів, передбачених у бюджеті на соціальний захист населення: інваліди всіх категорій незалежно від факту призначення і виду одержуваної пенсії; пенсіонери незалежно від виду одержуваної пенсії; особи похилого віку; діти до 16 років; підопічні будинків-інтернатів для громадян похилого віку, інвалідів та дітей; підопічні дитячих будинків і шкіл-інтернатів; особи, які навчаються в загальноосвітніх, професійних, навчально-виховних та вищих навчальних закладах (денна форма навчання); особи, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах на стаціонарному лікуванні, потребують протезно-ортопедичної допомоги і не мають групи інвалідності; жінки, які потребують протезування молочних залоз. Особи, які не відносяться до перелічених категорій громадян, протезно-ортопедичні вироби купують за готівку.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 отримав в ОКЕПОП відповідно до вимог чинного законодавства протези безкоштовно, а тому відповідно їх вартість не може бути йому відшкодована.

При цьому суд враховує, що зазначені протези були отримані ОСОБА_1 вже після повернення з Ізраїлю, де він був на лікуванні та протезуванні. Жодних доказів того, що після підгонки вони також йому не підходили, представником позивача до суду надано не було.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що задоволенню підлягають позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з МТСБУ витрат, пов'язаних з лікуванням, на суму 10100,00 гривень та моральна шкода у розмірі 2550,00 гривень, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 23, 397, 1187, 1195 ЦК України, ст.ст. 22, 24, 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст.10, 11, 174, 213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПП «Hornet-mig», МТСБУ про стягнення з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., стягнення з ПП «Hornet-mig» у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, 30000,00 грн., стягнення з МТСБУ у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., стягнення з МТСБУ у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, 100000,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) вартість витрат, пов'язаних з лікуванням, на суму 10100,00 гривень (десять тисяч сто гривень 00 коп.).

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) моральну шкоду у розмірі 2550,00 гривень ( дві тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь держави судовий збір у розмірі 126,50 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.С. Єршова