Постанова № 33068675, 12.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа№ 910/9542/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

в судове засідання представники сторін не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року

у справі №910/9542/13 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 181 969,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року у справі №910/9542/13 позов задоволено. Вирішено стягнути з фірми «Т.М.М.» - ТОВ на користь ТОВ «Ласка Лізинг» 174 778,69 грн. заборгованості, 5 963,33 грн. неустойки, 35,15 грн. інфляційних втрат та 1 192,65 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року у справі №910/9542/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року у справі №910/9542/13 прийнято апеляційну скаргу фірми «Т.М.М.» - ТОВ до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 05.08.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Представники сторін в судове засідання 12.08.2013 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 12.08.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.12.2007 року між ТОВ «Ласка Лізинг» (далі - лізингодавець) та фірмою «Т.М.М.» - ТОВ (далі - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №1137/12/2007 (далі - договір), відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність транспортний засіб (далі - майно) згідно з встановленою лізингоодержувачем специфікацією продавця та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язувався прийняти його на умовах даного договору. Предметом лізингу є 4-х осьовий напівпричеп Мультімакс Multi-N-4L-AUM-18AT-9.20-17.5-2.54 (одна одиниця) (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору, лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав предмет лізингу, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000205 від 11.06.2008 року та довіреністю серії НБЛ №614663 від 09.06.2008 року (а.с. 28-29).

В пункті 7.1. договору сторони домовились, що валютою договору є умовна одиниця (далі - «у.о.»). Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та дорівнює одному Євро по курсу згідно до п. 7.1.1. договору.

Згідно з п. 7.1.1 договору для цілей даного договору вводяться поняття: «Курс 1» - курс, встановлений НБУ для одного Євро на 20.05.2008 року. «Курс 2» - курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (додаток №1) до даного договору.

Відповідно до 2.3. договору сторони погодили, що вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, складає суму еквівалентну 135 000,00 «у.о», в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 22 500,00 «у.о.», виражена в гривнях України. Вартість майна (враховуючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності з п. 7.4 договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в графі 4 графіка внесення платежів по «Курсу 1» та викупну вартість, вказану в додатку №1 до договору по «Курсу 1».

Пунктом 7.1.2. договору встановлено, що поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в «у.о.» згідно графи 3 додатку №1 до договору на відповідну дату проведення платежу та «Курсу 2».

Згідно з п. 7.3. договору загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізингоодержувачем лізингодавцю, складає: 168 026,85 «у.о.», враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна 22 166,67 «у.о.».

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з п. 7.7. договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Згідно графіку внесення лізингових платежів (в редакції додаткової угоди від 30.07.2009 року) та з урахуванням вимог п. 7.7. договору, як стверджує позивач, відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача лізингові платежі з 55 по 59 періоди включно, які визначені у графіку внесення платежів, у розмірі 174 778,69 грн.

Як слідує із матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення сплати вказаних лізингових платежів за спірні періоди, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з фірми «Т.М.М.» - ТОВ на користь ТОВ «Ласка Лізинг» заборгованості в розмірі 174 778,69 грн. колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 963,33 грн. неустойки, 35,15 грн. інфляційних втрат та 1 192,65 коп. 3% річних.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.5. договору сторони передбачили, що у разі якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язаний її сплатити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 5 963,33 грн. неустойки, 35,15 грн. інфляційних втрат та 1 192,65 коп. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки неустойки, інфляційних нарахувань та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вичерпно спростовано доводи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року у справі №910/9542/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року у справі №910/9542/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року у справі №910/9542/13 залишити без змін.

3. Справу №910/9542/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.