Постанова № 33068669, 20.08.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р.Справа № 923/18/13-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головей В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Морозов Г.М. (за довіреністю);

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Фортуна-В"

на рішення господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р.

по справі №923/18/13-г

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Таврія"

до Приватного підприємства „Фортуна-В"

про стягнення 378 897,72 грн.

В судовому засіданні 20.08.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Сільськогосподарський виробничий кооператив „Таврія" (далі - СВК „Таврія", позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства „Фортуна-В" (далі - ПП „Фортуна -В") про стягнення 378 897,72 грн. боргу, з яких: 364 201, 40 грн. - основна сума боргу, пеня - 10 497, 37 грн., 3 % річних - 4 198, 95 грн. та судові витрати - 7 577, 96 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором поставки № 150812 від 13.08.2012р., а саме поставив товар (озима пшениця) відповідачу 13.08.2012р. у кількості 252 540 кг на суму 479 201, 40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 172 від 13.08.2012р., але відповідач розрахувався за товар частково.

15.08.2012р. ПП „Фортуна -В" перерахувало позивачу 100 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 16.08.2012р., 12.10.2012р. відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 15 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 20.12.2012р. Таким чином, сума основного боргу за період з 16.08.2012р. по 21.12.2012р. склала 379 201, 40 грн., за період з 22.12.2012р. по 28.12.2012р. - 364 201, 40 грн.

Також, позивач зазначив, що на час звернення до суду відповідач свої обов'язки за Договором в повному об'ємі не виконав у зв'язку з чим, посилаючись на приписи ст. ст. 193, 230, 231, 343 ГК України, 611, 625 ЦК України та на п. 6.6 договору нарахував відповідачу 3 % річних за період з 16.08.2012р. по 21.12.2012р. в розмірі 3 989,41 грн., за період з 22.12.2012р. по 28.12.2012р. - 209, 54 грн. та пеню за період з 16.08.2012р. по 21.12.2012р. у розмірі 9 973,52 грн. і за період з 22.12.2012р. по 28.12.2012р. - 523, 85 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р. позов СВК „Таврія" задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу - 364 201, 40 грн., суму пені - 10 497, 37 грн., суму 3% річних - 4198,95 грн. та 7577,95 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставивши весь замовлений товар, однак відповідач у повному обсязі свої зобов'язання за договором не виконав, за товар розрахувався частково.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, ПП „Фортуна -В", звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити частково рішення та відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних. Скаржник вважає, рішення незаконним та таким що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.07.2013р., проте представник в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

В судовому засіданні 20.08.2013р. представник позивача надав пояснення, в яких просив, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Херсонської області, 13.08.2012р. між СВК „Таврія" (продавець) та ПП "Фортуна-В" (покупець) був укладений договір поставки №150812 (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується продати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (п. 1.1 договору).

Відомості про товар викладені в розділі 2 Договору, зокрема найменування - пшениця, одиниця виміру і кількості товару - тони, загальна кількість товару - 252,54 (п.п. 2.1, 2.1.1, 2.1.2).

Порядок передачі товару зазначений в розділі 3 договору. Пунктом 3.1 договору визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом 3-х днів з моменту оплати, забезпечити покупця документами щодо товару - видаткова та податкова накладні.

Перехід права власності відбувається в момент передачі, що оформляється видатковою накладною (п. 3.2 договору).

Згідно п. 4.1. договору, ціна за одиницю товару: 221,01т х 1 920,00грн.; 31,53т х 1 740. Пунктами 4.2., 4.4 договору передбачена загальна ціна товару, що продається за цим договором: без ПДВ - 399 334, 50 грн.; ПДВ - 79 866, 90 грн.; разом - 479 201, 40 грн. Покупець здійснює оплату на умовах - розрахунковий рахунок.

Умовами п.6.6. договору встановлено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець сплачує пеню за кожен день прострочення.

Дослідивши наявну в матеріалах справи видаткову накладну №172 від 13.08.2012р. на суму 479 201,40 грн., яка була підписана без зауважень та претензій позивачем та повноважним представником відповідача Храпенко Н.М., яка діяла на підставі довіреності № 1 від 13.08.2012р., колегія суддів дійшла висновку, що позивач дійсно поставив відповідачу товар на зазначену суму, а відповідач отримав цей товар.

Зазначені первісні бухгалтерські документи безумовно підтверджують факт поставки і приймання-передачі товару продавцем (позивачем) покупцю (відповідачу).

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками підтверджується, що відповідач договірні зобов'язання по розрахункам за придбаний товар виконав частково, перерахувавши позивачу 115 000, 00 грн. Додаткові докази з подальшої оплати поставленого товару в матеріалах справи відсутні, отже на момент подання апеляційної скарги, сума основного боргу складає 364 201, 40 грн.

Слід зазначити, що відповідач проти факту отримання вказаного товару та основної суми заборгованості не заперечує, підтвердженням цього є лист відповідача від 12.10.2012р. № 12 Також, відповідач не заперечує проти основної суми боргу і в апеляційній скарзі.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 364 201, 40 є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив цю вимогу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача (скаржника) за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" та дійшла до висновку, що розрахунок 3% річних також зроблено арифметично і методологічно вірно.

Також, на думку судової колегії, позивачем правомірно нарахована пеня, оскільки сторони передбачили у п.6.6. договору, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець сплачує пеню за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення пені за період з 16.08.2012р. по 21.12.2012р. у розмірі 9 973,52 грн. і за період з 22.12.2012р. по 28.12.2012р. - 523, 85 грн. (загальна сума пені складає - 10 497,37 грн.).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що господарським судом були порушені його матеріальні та процесуальні права, а саме 26.06.2013р. ПП „Фортуна - В" подало зустрічну позовну заяву до СВК „Таврія" про визнання договору поставки № 150812 від 13.08.2012р. недійсним, в зв'язку з не підписанням цього договору керівником ПП „Фортуна - В", на підставі якого і були нараховані 3 % річних та пеня. Однак суд першої інстанції відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви. У зв'язку з чим, не було задоволено клопотання про призначення експертизи спірного документу.

Розглянувши доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у прийняті зустрічної позовної заяви, ухвала господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р. про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду, залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013р.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись cm.cm. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р. по справі №923/18/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.08.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Мирошниченко М.А.

Суддя Шевченко В.В.