Постанова № 33068586, 14.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа№ 910/2894/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Сітайло Л.Г.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Зорич Г.А. - пред. за дов. б/н від 16.05.2013.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Гетьман"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р.

у справі № 910/2894/13 (суддя - С.Р. Станік)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-юг дистриб'юторська компанія"

до Малого приватного підприємства "Гетьман"

про стягнення 34 250,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. позов задоволено: підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 33 997,10 грн. - основного боргу, 16 998,55 - штрафу, 993,12 грн. - пені та 335,17 грн. - 5% річних.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що не був повідомлений про розгляд справи в місцевому господарському суді, а про існування рішення по даній справі дізнався лише від ДВС. Відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 530 ЦК України, вважає, що сторони договору не дійшли згоди щодо порядку розрахунків за поставлений товар, тому положення договору у цій частині є неузгодженими, у правовідносинах сторін неможливо встановити момент оплати, оскільки поставка товару відбувалася неодноразово. Скаржник зазначає, що між сторонам ще не виник обов'язок щодо сплати коштів, у зв'язку з чим штрафні санкції нараховані безпідставно.

Проте, до Пояснень до апеляційної скарги відповідачем надано докази на підтвердження погашення всієї заборгованості перед позивачем після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, а саме , платіжні доручення з штампами банківської установи (Головного управління по м. Києву та обл. АТ «Ощадбанк»):

-№1097 від 08.05.2013 на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за товар зг. накл. від 25.12.2012»;

-№ 1146 від 14.05.2013 на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за товар зг. накл. від 25.12.2012»;

-№1173 від 18.05.2013 на суму 9000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за товар зг. накл. від 25.12 по 26.12.2012»;

-№1224 від 22.05.2013 на суму 14997,10 грн. з призначенням платежу «Оплата за товар зг. накл. від 26.12.2012 по 14.01.2013»;

Отже, відповідачем не було погашено основний борг в сумі 33 997,10 грн. на день звернення позивача до суду з позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції та не додав постанову виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим вважає, що строк на подання апеляційної скарги апеляційною інстанцією був відновлений безпідставно. Також, позивач зазначає, що твердження відповідача, про те що ще не виник обов'язок щодо сплати коштів є необґрунтованими.

Ухвалою від 03.06.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 19.06.2013.

17.06.2013 через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на апеляційну скаргу за підписом Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-юг дистриб'юторська компанія", в якому він просив розглядати справу без участі представників позивача.

В судове засідання 19.06.2013 представник відповідача з'явився, представник позивача не з'явився. Представником відповідача в судовому засіданні було подано заяву відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 19.06.2013 продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд справи на 14.08.2013.

В судове засідання 14.08.2013 представник відповідача з'явився, представник позивача не з'явився.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 34 250, 40 грн.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу - 33 997, 10 грн., штраф - 16 998, 55 грн., пеню - 993, 12 грн., 5% річних - 335, 17 грн., а також судовий збір - 1 720,50 грн. та розглянути дану заяву за відсутності представника позивача.

Позивач у позовній заяві стверджує, що ним були виконані належним чином зобов'язання за договором поставки №ДК08/12 від 20.12.2012, передано на користь відповідача товар на загальну суму 33 997, 10 грн., натомість, відповідач не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно Договору поставки №ДК08/12 від 20.12.2012 в розмірі 33 997, 10 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 03.04.2013).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на вимогу суду першої інстанції письмового відзиву на позов не надав, в судові засідання 21.03.2013 та 09.04.2013 свого повноважного представника не направив, явка якого була визнана судом обов'язковою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 було порушено провадження у справі №910/2894/13 та призначено її до розгляду на 21.03.2013.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В матеріалах справи (а.с. 3) міститься повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, яке було вручено 25.02.2013 представнику «Федоров» за довіреністю. Доказів того, що такого представника на підприємстві відповідача не існує, суду не надано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 розгляд справи №910/2894/13 було відкладено до 09.04.2013, в зв'язку з неявкою представників сторін. Яка, також, була направлена сторонам, про що свідчить штамп суду з відміткою про відправлення на зворотному боці ухвали суду.

Колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції був повідомлений належним чином, тому доводи відповідача, щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2012 між позивачем (продавцем) та відповідач (покупцем) було укладено Договір поставки №ДК08/12, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену Договором вартість (п.1.1.).

Умовами договору, сторони погодили, що в межах даного договору перехід права власності і всіх ризиків на товар здійснюється в момент передачі товару від Продавця Покупцеві, що оформлюється належним чином (накладні, акти та ін..) у письмовій формі (п.1.3.).

Оплата залишкової суми товару здійснюється Покупцем не пізніше 30 календарних днів з дати передачі товару Покупцю (п.6.2.);

У випадку прострочення розрахунків за продані товари Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення, крім цього, інфляційні втрати та 5% річних та у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п.6.2, покупець сплачує штраф у розмірі 50% від несплаченої за договором суми та збитків (п.7.2.).

Відповідно до видаткових накладних, а саме: №БГЮ000023 від 25.12.2012 на суму 2 497, 08 грн.; №БГЮ000024 від 25.12.2012 на суму 1 806, 41 грн.; №БГЮ000025 від 25.12.2012 на суму 1 244, 79 грн.; №БГЮ000026 від 25.12.2012 на суму 1 305, 08 грн.; №БГЮ000027 від 25.12.2012 на суму 1 662, 59 грн.; №БГЮ000028 від 25.12.2012 на суму 506, 72 грн.; №БГЮ000029 від 25.12.2012 на суму 294, 55 грн.; №БГЮ000030 від 25.12.2012 на суму 817, 74 грн.; №БГЮ000031 від 25.12.2012 на суму 1 651, 59 грн.; №БГЮ000032 від 25.12.2012 на суму 331, 20 грн.; №БГЮ000047 від 26.12.2012 на суму 1 822, 30 грн.; №БГЮ000048 від 26.12.2012 на суму 1 290, 90 грн.; №БГЮ000049 від 26.12.2012 на суму 5 306, 30 грн.; №БГЮ000050 від 26.12.2012 на суму 1 588, 95 грн.; №БГЮ000053 від 26.12.2012 на суму 3 854, 20 грн.; №БГЮ000002 від 03.01.2013 на суму 1 819, 35 грн.; №БГЮ000003 від 03.01.2013 на суму 165, 60 грн.; №БГЮ000004 від 03.01.2013 на суму 1 452, 82 грн.; №Б00000004 від 10.01.2013 на суму 1 152, 49 грн.; №БГЮ000014 від 10.01.2013 на суму 1 599, 04 грн.; №Б00000009 від 14.01.2013 на суму 1 827, 40 грн., які посвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 33 997, 10 грн.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався з позивачем в обумовлений договором строк у добровільному порядку, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість, за стягненням якої у примусовому порядку позивач і звернувся до суду з позовом.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п.1 статті 692Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Наявні в матеріалах справи докази, видаткові накладні, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, підтверджують, що позивачем, на виконання умов договору поставки №ДК08/12 від 20.12.2012, як продавцем, було передано у власність відповідача ( покупця) товар на загальну суму 33 997,10 грн.без жодних зауважень та заперечень.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. (див. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. N 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Отже, посилання відповідача, що сторони договору не дійшли згоди щодо порядку розрахунків за поставлений товар, тому положення договору у цій частині є неузгодженими, у правовідносинах сторін неможливо встановити момент оплати є безпідставними, оскільки розрахунок за поставлений товар має проводитися після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і відповідно починається перебіг строку виконання грошового зобов'язання.

Наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої ст..530 ЦК України.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Колегія суддів погоджується з наданим позивачем вірним розрахунком пені в сумі 993, 12 грн., 5% річних в сумі 335, 17 грн. та штрафу в сумі 16 998, 55 грн.(з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 03.04.2013), який перевірив і з яким погодився суд першої інстанції.

Таким чином суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги позивача (з урахуванням заяви від 03.04.2013) підлягають задоволенню, а саме: основний борг - 33 997, 10 грн., штраф - 16 998, 55 грн., пеня - 993, 12 грн. та 5% річних - 335, 17грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Апеляційна скарга Малого приватного підприємства "Гетьман" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. є необґрунтованою, має формальний характер і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Гетьман" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. у справі №910/2894/13 - залишити без змін.

3. Господарському суду міста Києва при видачі наказу врахувати, що відповідач - Мале приватне підприємство "Гетьман" перерахував на рахунок позивача 33 997,10 грн. - суму основного боргу за платіжними дорученнями: №1097 від 08.05.2013; № 1146 від 14.05.2013; №1173 від 18.05.2013; №1224 від 22.05.2013 - вже після прийняття судом 09.04.2013р. оскаржуваного рішення.

4. Матеріали справи №910/2894/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Сітайло Л.Г.