Постанова № 33068571, 07.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. Справа№ 911/450/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Коліденко Н.О.;

від відповідача: представник за довіреністю Присяжнюк Р.В.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лігена»

на рішення господарського суду Київської області від 20.06.2013 року

у справі №911/450/13-г (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лігена»

про стягнення 111 690,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 20.06.2013 року у справі №911/450/13-г позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Лігена» на користь ГУ житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради 108 937,15 грн. основного боргу, 2 753,01 грн. пені.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 20.06.2013 року у справі №911/450/13-г та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Лігена» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 07.08.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2013 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.08.2013 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 07.08.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.07.2012 року між ГУ житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (далі - орендодавець) та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Лігена» (далі - орендар) було укладено договір індивідуально нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Борисполя №395 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно комунальної власності територіальної громади міста Борисполя (далі - майно), площею 290,5 кв.м., за адресою: вул. Глібова, 1, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку та перебуває на балансі КП «Житлове ремонтно-експлуатаційне управління» (далі - балансоутримувач) (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.

Згідно з п. 1.3. договору передача майна в оренду здійснюється за актом передачі-приймання, в якому зазначається стан майна, що орендується, та інші відомості за узгодженням сторін.

На виконання умов договору, орендодавець передав орендарю майно за договором, що підтверджується актом передачі-приймання нежитлових приміщень від 02.07.2012 року (а.с. 10).

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Борисполя і становить за перший базовий місяць оренди (без ПДВ) - 13 071,88 грн. (відповідно розрахунку орендної плати, що додається до договору).

Пунктом п. 3.6. договору орендна плата перераховується до головного управління житлово-комунального господарства виконкому у розмірі 100 відсотків щомісяця, не пізніше 5 числа, наступного за звітним.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 111 690,26 грн., яка виникла, на думку позивача, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендних платежів.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди №395 від 02.07.2012 року у розмірі 111 690,16 грн. є доведеними та обгрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки відповідачем, в порушення своїх договірних зобов'язань, не здійснено оплату за виставленими позивачем рахунками-фактурами.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що актом передачі-приймання нежитлових приміщень від 02.07.2012 року підтверджується факт користування орендованим майном та те, що сторони при проведенні передачі-приймання не мають претензій та зауважень щодо стану об'єкта оренди.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги акт про дефекти орендованого приміщення від 03.08.2012 року (а.с. 76).

Даним актом було встановлено наступне: відсутній прилад обліку електричної енергії; частково розбито скло на вітриних вікнах площею 25 кв.м.; повністю відсутні світильники на стелях приміщення; система опалення від'єднана від системи опалення будинку; наявні прилади опалення (регістри) в нішах, вздовж вітринних вікон в незадовільному стані; 9 кв.м. керамічної полової плитки потребує заміни; 1,7 кв.м. лінолеуму потребує заміни; остіклення вітрин виконано одинарним склом, в брамах дверей щілини; 9 кв.м. витринного скла дверей пошкоджено.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний акт про дефекти приміщення підписаний тими ж особами, що і акт передачі-приймання нежитлових приміщень від 02.07.2012 року та договір оренди від 02.07.2012 року №395.

Відповідно до п. 1.2. договору, майно передається в оренду для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

З огляду на встановлені актом від 03.08.2012 року дефекти приміщення та підписання даного акту уповноваженою особою позивача, колегія суддів дійшла висновку, що об'єкт оренди за договором є непридатним для використання за його цільовим призначенням, встановленим п. 1.2. договору.

Також, в судових засіданнях представниками сторін підтверджується те, що фактично доступ до орендованого приміщення відповідач отримав лише 03.08.2012 року, і в той же день було складено акт, яким встановлено непридатний для використання стан орендованого майна, про що було відомо позивачем.

Внаслідок наведеного, як стверджує відповідач, орендоване майно не використовувалося взагалі, у зв'язку з чим останнім неодноразово направлялися листи позивачу №48 від 20.03.2013 року, №105 від 21.06.2013 року, якими ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Лігена» повідомляло, що ГУ житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради не було надано жодної послуги на підставі договору оренди через невідповідність приміщень цільовому призначенню та просив визнати акт передачі-приймання нежитлових приміщень від 02.07.2012 року недійсним.

При цьому, як вбачається із листів №58 від 25.03.2013 року та №86 від 21.05.2013 року, відповідач здійснював дії спрямовані на припинення будь-яких зобов'язань за договором оренди №395 від 02.07.2012 року, зокрема, звертався до міського голови міста Борисполя з проханням про відмінну рішення №2217-26-УI від 19.06.2012 року, на підставі якого укладено вказаний договір, а також звертався з проханням про вказівки на розірвання вищезазначеного договору.

У зв'язку з чим, рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 26.03.2013 року №3075-36-VI, на підставі листа відповідача від 25.03.2013 року №58 та дефектного акту від 03.08.2012 року, було прийнято рішення скасувати рішення Бориспільської міської ради від 19.06.2012 року, яким надано дозвіл на укладення договору оренди.

Отже, викладене вище підтверджує той факт, що орендоване приміщення було непридатним до використання для розміщення торгівельного центру.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, оскільки, як підтверджується матеріалами справи, відповідач не користувався орендованим майном через його непридатність для використання за цільовим призначенням, з незалежних від нього причин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача орендних платежів на суму 108 937,15 грн. та пені за прострочення грошового зобов'язання на суму 2 753,11 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 20.06.2013 року у справі №911/450/13-г підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лігена» на рішення господарського суду Київської області від 20.06.2013 року у справі №911/450/13-г задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 20.06.2013 року у справі №911/450/13-г скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 72, код 36359583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Лігена» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Горького, буд. 53, код 24578324) 1 116,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Справу №911/450/13-г повернути до господарського суду Київської області.

7. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.