Постанова № 33068560, 19.08.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2013 року Справа №904/3641/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Павловського П.П., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання: Назаренко С.Г.,

від позивача: Миц О.І., представник, довіреність № 14/06, від 14.06.13;

від позивача: Сімон Р.П., представник, довіреність № 18/12, від18.12.12;

від відповідача:Тейтель О.В., представник, довіреність № 26, від 03.01.13;

від відповідача: Хандога В.В., представник, довіреність № 36, від 03.07.13;

від третьої особи: Петренко В.І., представник, довіреність № 15, від 06.0612.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО-КАПІТАЛ", м. Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2013р. у справі № 904/3641/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ", м. Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО-КАПІТАЛ", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕРИДІАН-ДНІПРО", м.Дніпропетровськ,

про стягнення 543 198, 87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2013р. (суддя Рудовська І.А.) у справі №904/3641/13 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ВТО-КАПІТАЛ" на користь ТОВ "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" збитки в сумі 524 903,48 грн., судовий збір в сумі 10 498,06 грн. В решті позову - відмовлено.

Мотивуючи зазначене вище рішення, господарський суд першої інстанції виходив з доведеності наявними у справі доказами факту спричинення позивачеві збитків шляхом здійснення відповідачем перешкод позивачеві в користуванні належним останньому об'єктом нерухомості. В свою чергу, часткова відмова в позові пов'язана з арифметичною помилкою, наявною у наданому позивачем розрахунку суми збитків.

Не погодившись із рішенням господарського суду від 08.07.2013р., відповідач звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, неповноту та недоведеність обставин, які господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить дане рішення скасувати та за результатами апеляційного перегляду прийняти у справі нове рішення про відмову у позові.

Зокрема, в апеляційній скарзі ТОВ "ВТО-КАПІТАЛ" наполягає на тому, що висновок господарського суду першої інстанції з приводу того, що збитки позивачеві спричинені неправомірними діями саме відповідача, не відповідають фактичним обставинам справи, більш того, апелянт вважає себе неналежним відповідачем у справі, у зв'язку з чим правові підстави для нарахування йому збитків - відсутні.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги ТОВ "ВТО-КАПІТАЛ" викладені в останній твердження повністю підтримує, окрім того, просить долучити до справи додаткові докази, як-то, копію заяви ТОВ «ВТО Капітал» №51-13 від 25.07.2013р.; висновки Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 23.04.2013р. та 25.05.2013р.; фотографії земельної ділянки по вул.Гвардійській, 11 в м.Дніпропетровську; копії актів державного виконавця від 23.01.2013р., 12.02.2013р., 22.02.2013р.; копію подання №6892 від 11.03.2013р. Неможливість подання останніх суду першої інстанції апелянт обґрунтовує відсутністю у нього даних документів станом на час прийняття оскаржуваного судового рішення.

З урахуванням викладених у даних письмових поясненнях фактів та з огляду на обставини справи, клопотання ТОВ «ВТО Капітал» щодо залучення письмових доказів колегією суддів задоволено.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу позивач викладені в останній доводи заперечує, вважає їх безпідставними, а отже такими, що задоволенню не підлягають.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є правомірною та обґрунтованою, з огляду на викладене нижче.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час провадження господарським судом першої інстанції, ТОВ "Дніпропетровський автоцентр "МАЗ" (Позивач) на підставі договору купівлі-продажу від 03 березня 2008 року (посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., реєстровий №4249, зареєстрований в Комунальному підприємстві "ДМБТІ" згідно витягу про реєстрацію права власності №18390108 від 05.04.2008р.) належать на праві власності нежитлові будівлі, а саме: будівлі механічних майстерень літ.А3-1 цеху №11 приміщення №3 поз. 1 заг. площею 103,6 кв.м.; виробничій будівлі літ. А4-1 приміщення №4 поз. 1-11, 13 заг. площею 498,7кв.м.; рампи а1, а2; огорожа №11-15; мостіння на І-ІІІ; Н - душової (тимчасової), що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гвардійська, 11.

Як зазначає позивач в позовній заяві, до власного нерухомого майна, що зазначене вище, зі сторони вулиці Гвардійська він вільного доступу не має, оскільки вулиця Гвардійська безпосередньо межує з об'єктами нерухомого майна, що належить ТОВ "ВТО-КАПІТАЛ" (Відповідач), а саме, будівлею сторожки літ.В-1 та споруди (огорожі, ворота) №3, №4, №5 (придбані відповідачем у ТОВ "Поляріс" згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 грудня 2010 року).

Після проходу через будівлю сторожки літ В-1 або проїзду через металеві ворота (споруда №5) на шляху потрапляння до нерухомого майна позивача знаходяться металеві ворота (споруда №2) відповідача, які той також придбав у ТОВ "Поляріс" згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 грудня 2010 року.

21 лютого 2008р. між ТОВ "Аметиста" та ТОВ "Дніпропетровський автоцентр "МАЗ" було укладено договір купівлі-продажу №8, за яким позивач придбав у власність кран козловий з підкрановими коліями КК 12.5-00-00-00 ПС з технічним паспортом №70016, а також електротельфер та передаточний візок, яке розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Гвардійська , 11.

Як вказує позивач, він є партнером ВАТ "Мінський автомобільний завод", Білорусь та здійснює діяльність щодо реалізації запасних частин та автомобілів цього заводу на території України з 2004 року і має власне налагоджене виробництво запасних частин до автомобільної техніки, проте, з першого ж дня придбання цього майна не має можливості його вільного використання, оскільки попередній власник майна також чинив йому перешкоди у вільному доступі до належного йому майна.

Отже, у зв'язку з неможливістю використання позивачем майна за адресою вул. Гвардійська, 11 в м.Дніпропетровськ, останній змушений був для безперервного здійснення господарської діяльності орендувати приміщення за іншою адресою адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Криворізьке шосе, 1 (договір оренди №12/02-1945-ОД від 27.12.2005 року, додаткова угода від 22.05.2012р., додаткова угода від 11.03.2013р.) та продовжувати орендувати приміщення на невигідних для себе умовах, сплачуючи додаткові витрати у вигляді орендної плати.

Власником даного приміщення є Регіональне відділення Фонду держмайна у Дніпропетровській області, балансоутримувач -19 окремий мостовий загін Державної спеціальної транспортної служби Міністерства оборони України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував оскаржуване рішення тим, що матеріалами справи доведений факт не допуску відповідачем протягом березня-грудня 2012 року працівників ТОВ "Дніпропетровський авто-центр МАЗ" (позивача) до належних йому на праві власності об'єктів нерухомості за адресою: м.Дніпропет ровськ, вул.Гвардійська, 11.

Зокрема, одним із фактів, який місцевим господарським судом визнаний встановленим, є той факт, що проїзду до зазначеного вище нерухомого майна перешкоджають ворота з боку вул.Гвардійської, 11, про що складені Акти про недопуск від 05 березня 2012 року, 14 березня 2012 року, 02 квітня 2012 року, 17 квітня 2012 року, 16 травня 2012 року та 21 грудня 2012 року (наявні в матеріалах справи).

Більш того, господарський суд першої інстанції взяв до уваги наступні докази: -лист відповідача за вих.№29-12 від 31.05.2012р., адресований ТОВ "Дніпропетровський авто-центр МАЗ" (позивач), в якому повідомлялось про те, що з 01 червня 2012 року до моменту прийняття господарським судом рішення у справі №11/5005/9356/2011 спірний в'їзд (ворота №2) буде зачинений; заяви позивача на ім'я начальника Ленінського РВ Дніпропетровського міською управління ГУМВС України та прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська з проханням здійснити перевірку фактів систематичного недопуску ТОВ "Дніпропетровський авто-центр МАЗ" до власного нерухомого майна; висновок від 24.06.2012р. Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України з приводу того, що 12.06.2012р. Пежо д/н АЕ 3201, який належить підприємству ТОВ "Дніпропетровський автоцентр МАЗ", до свого майна потрапити не зміг, так як металеві ворота підприємства ТОВ "ВТО-КАПІТАЛ" (відповідач) перешкоджають проїзд"; -відповідь Прокуратури Ленінського району м.Дніпропетровська від 03.07.2012р. з приводу того, що доступ до належного позивачеві майна за адресою Гвардійська, 11 може бути здійснений лише через територію ТОВ "ВТО-КАПІТАЛ".

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не має доступу до володіння, користування та розпорядження належним йому на праві власності майном за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Гвардійська, 11 та позбавлений права викори стовувати останнє у своїй господарській діяльності саме внаслідок неправомірних дій відповідача - ТОВ "ВТО-КАПІТАЛ", що суперечить ч.2 ст.22 ЦК України, ч.2 ст.224 ГК України, ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та як наслідок, є підставою для стягнення з відповідача в сумі 524 903,48 грн. збитків.

Проте, з таким висновком місцевого господарського суду апеляційна інстанція погодитись не може, з огляду на викладене нижче.

Надавши за результатами апеляційного перегляду правову оцінку наявним у справі матеріалами та фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає висновки господарського суду першої інстанції передчасними та такими, що фактичним обставинам справи не відповідають.

Так, наведені вище висновки працівників Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України та прокуратури Ленінського району м.Дніпропетровська, на які посилається господарський суд першої інстанції, висновків про порушення відповідачем вимог чинного законодавства України не містять. Відповідне рішення суду, що підтверджувало б неправомірність дій відповідача в матеріалах справи відсутнє.

Натомість рішенням господарського суду від 03.07.2012р. у справі №11/5005/9356/2011, що залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013р. у цій же справі, встановлено, що спірна огорожа з в'їздом №2 є власністю ТОВ "Дніпропетровський авто-центр МАЗ". Більш того, позивачем у даній справі навпаки було саме ТОВ "ВТО-КАПІТАЛ", яке зверталось до суду з позовом до ТОВ "Дніпропетровський авто-центр МАЗ" про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом надання доступу до належних йому механічних майстерень цеху №11 літ.А-1 через в'їзд №2.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, рішенням від 03.07.2012р. у справі №11/5005/9356/2011 Товариству з обмеженою відповідальністю "ВТО-КАПІТАЛ" в позові відмовлено. Окрім того, судом в мотивувальній частині рішення зазначено, що ТОВ "ВТО-КАПІТАЛ" придбало механічні майстерні цеху №11 літ.А-1 по вул.Гвардійській,11 у м.Дніпропетровську 17.12.2010р., тоді як ТОВ "Дніпропетровський авто-центр МАЗ" договір купівлі-продажу нерухомого майна, частиною якого є спірна огорожа з в'їздом №2, було укладено ще 03.03.2008р.

Тобто, на думку Вищого господарського суду України, укладаючи договір купівлі-продажу 17.12.2010р., ТОВ "ВТО-КАПІТАЛ" мало змогу оцінити ризики, пов'язані з відсутністю безперешкодного доступу до будівлі механічних споруд майстерень цеху №11 літ.А-1 через в'їзд №2 по вул.Гвардійській,11 у м.Дніпропетровську. Більш того, така оцінка була ним зроблена, про що зазначено в п.8 договору купівлі-продажу від 17.12.2010р., де зазначено, що недоліків, які перешкоджають використанню нерухомого майна за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Також, колегія суддів враховує висновок судової будівельно-технічної експертизи №2982-11 від 15.02.2012р. у справі №11/5005/9356/2011, який взагалі підтверджує небезпеку використання доступу в будівлю механічних майстерень цеху №11 літ.А-1 по вул.Гвардійській,11 у м.Дніпропетровську через в'їзд №2 та зауважує на необхідності виконання додаткового комплексу заходів з безпеки життєдіяльності та охорони праці і розроблення необхідної документації для можливості його безпечного використання.

Отже, наведене вище підтверджує, що перешкоди у користуванні спірним в'їздом №2 виникали саме у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО-КАПІТАЛ", а не у ТОВ "Дніпропетровський авто-центр МАЗ", що володіє даним спірним в'їздом №2 на праві власності.

Слід зауважити також, що взяті до уваги господарським судом першої інстанції в якості доказів Акти про не допуск працівників ТОВ "Дніпропетровський авто-центр МАЗ" до належної йому нерухомості через спірний в'їзд №2, складені лише представниками позивача без виклику уповноваженого представника ТОВ «ВТО-КАПІТАЛ» (докази направлення останньому повідомлення про участь у складанні Акту про не допуск - відсутні). Більш того, в даних Актах зазначено, що не допуск працівників ТОВ "Дніпропетровський авто-центр МАЗ" до належного йому нерухомого майна через в'їзд №2 здійснювали представ ники охоронної фірми "Альфа Барс Плюс".

В той же час, докази укладення відповідачем будь-яких угод між ТОВ «ВТО-КАПІТАЛ» та охоронною фірмою "Альфа Барс Плюс" в матеріалах справи відсутні. ТОВ «ВТО-КАПІТАЛ» в свою чергу, своє відношення до цієї охоронної фірми заперечує.

Таким чином, факт вчинення ТОВ «ВТО-КАПІТАЛ» перешкод позивачеві в користуванні належним йому нерухомим майном у березні-грудні 2012 року, які господарський суд визнав встановленим, колегія суддів вважає не доведеним відповідно до ст.ст.32-34 ГПК України.

Передчасним апеляційні інстанція вважає також висновок господарського суду з приводу того, що саме через неправомірні дії відповідача позивач був змушений укласти додаткову угоду від 22.05.2012р. до договору оре нди №12/02-1945-ОД від 27.12.2005р., у зв'язку з чим поніс збитки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що повідомлення про закриття воріт (спірного в'їзду №2) відповідач направив позивачеві 31.05.2012р., тоді як укладена позивачем додаткова угода до договору оре нди №12/02-1945-ОД від 27.12.2005р. датована ще 22.05.2012р.

Наведене, на думку судової колегії, свідчить про те, що факт закриття в'їзду №2 та факт укладення позивачем додаткової угоди від 22.05.2012р. до договору оренди один від одного не залежать. До того ж, як вбачається, орендні правовідносини позивача за договором №12/02-1945-ОД тривають ще з 27.12.2005р., тобто, майже вісім років, а отже, твердження про наявність причинно-наслідкового зв'язку між укладенням позивачем додаткової угоди від 22.05.2012р. до договору оренди і діями відповідача по закриттю в'їзду №2 є передчасним.

Слід зауважити також, що господарським судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково взято до уваги надане в обґрунтування понесених ним збитків твердження позивача про надмірний розмір орендних платежів та невигідні умови оренди, оскільки розмір орендної плати за користування державним майном встановлю ється відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її роз поділу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995р. №786, тобто, визначений законодавчо.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що за Договором оренди приміщень №05/01 від 29.12.2011р. відповідач (ТОВ «ВТО-КАПІТАЛ») передало належні йому об'єкти нерухомого майна по вул.Гвардійській,11 у м.Дніпропетровську ТОВ "МЕРИДІАН-ДНІПРО" (третій особі у справі), яке починаючи з 01.01.2012р. використовує ці об'єкти у власній господарській дія льності.

Згідно з умовами Договору оренди №05/01 від 29.12.2011р., ТОВ "МЕРИДІАН-ДНІПРО" на період дії До говору бере на себе відповідальність за можливе спричинення будь-якої шкоди або збитків третім особам у зв'язку з орендою споруд та приміщень.

Таким чином, починаючи з 01.01.2012р., відповідач (ТОВ «ВТО-КАПІТАЛ») приміщення за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Гвардійська, 11 особисто не використовує, а отже фактично не має можливості створювати позивачу перешкоди у користуванні належним йому майном.

Відповідно до ст.24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "МЕРИДІАН-ДНІПРО" (третя особа) у своїх письмових поясненнях підтвердило факт укладення з ТОВ «ВТО-КАПІТАЛ» Договору оренди №05/01 від 29.12.2011р. приміщень по вул.Гвардійській, 11 у м.Дніпропетровську та не заперечувало проти залучення його як належного відповідача у справі.

Проте, господарський суд першої інстанції цьому факту належної правової оцінки не надав, до участі у справі ТОВ "МЕРИДІАН-ДНІПРО" в якості належного відповідача або (за відсутності згоди позивача) - в якості другого відповідача, не здійснив.

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків є основною підставою для їх відшкодування. Разом з тим, таке відшкодування забезпечується державним примусом, оскільки виступає в якості міри цивільно-правової і господарсько-правової відповідальності.

Загальна ознака збитків вбачається в тому, що вони являють собою грошовий вираз господарських диспропорцій, які проявляються у зменшенні майнових активів, збільшенні пасивів (зобов'язань), перевищенні витрат над доходами. З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що збитки, як правило, є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи. Закон не містить вичерпного переліку такої поведінки, а відтак, протиправною поведінкою є: порушення господарського зобов'язання (яке розглядається як його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів, заподіяння шкоди тощо.

Згідно з ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, а також ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи (упущена вигода), які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Тобто, законодавець пов'язує можливість відшкодування збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди не лише з можливістю неналежного виконання господарського зобов'язання іншою особою, а й внаслідок вчинення цією особою неправомірних дій, спрямованих на порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати(штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Окрім того, згідно Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики ви рішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 р. (в редакції ре комендацій Президії Вищого господарського суду №04-5/239 від 29.12.2007р.), відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов 'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб 'єкту або суб 'єктом господарювання.

Отже, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Так, в оскаржуваному рішенні господарський суд посилається на ст.224, ст.225 Господарського кодексу України, відповідно до яких учас ник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені ви моги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею до ходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержан ня правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазна ла збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Разом з цим, в оскаржуваному рішенні відсутнє жодне посилання на договірне зобов'язання відповідача має перед позивачем, саме порушення якого і є підставою для стягнення збитків.

Аналогічні норми закріплені у ст.173 ГК України. Так, згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: -безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбаче них законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збережен ня майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; -у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Проте в оскаржуваному рішенні посилання на наявність згаданої вище правової підстави для нарахування відповідачеві збитків відсутні.

Отже, з аналізу згаданих вище норм права та фактичних обставин справи вбачається відсутність між позивачем та відповідачем господарських правовідносин та, як наслідок, відсутність у відповідача перед позивачем господарських зобов'язань, невиконан ня яких могло завдати збитків позивачеві.

З огляду на викладене вище, правих підстав для стягнення з ТОВ «ВТО-КАПІТАЛ» на користь ТОВ "Дніпропетровський авто-центр МАЗ" 524 903,48 грн. збитків колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, викладені в апеляційній скарзі заперечення скаржника колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Натомість, господарський суд першої інстанції під час провадження у справі припустився порушень норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення прийнято за умов невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неповного та необ'єктивного вивчення наявних у справі доказів, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.101, 103-106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО-КАПІТАЛ", м.Дніпропетровськ - задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2013р. у справі №904/3641/13 - скасувати.

В позові вімовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО-КАПІТАЛ" 5 431,99 грн. витрат на апеляційне оскарження.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.08.2013р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов