Рішення № 33068482, 13.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4806/13 13.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-3"

про стягнення 391 107,08 грн. заборгованості

Суддя: Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Кравчик С.М.- за дов.

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-3" про стягнення 391 107,08 грн. заборгованості та штрафних санкцій за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2000р. № 1640290.

Ухвалою від 15.03.2013р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.04.2013р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 02.04.2013р. суд призначив розгляд страви на 23.04.2013р.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва від 13.04.2013р. після виходу судді Домнічевої І.О. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Від відповідача 23.04.2013р. через відділ діловодства суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 23.04.2013р. суд відклав розгляд справи на 21.05.2013р. та зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 15.03.2013р. про порушення провадження у справі.

Представником відповідача 21.05.2013р. в судовому засіданні було подано клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні 21.05.2013р. судом було оголошено перерву на 28.05.2013р.

Представником позивача в судовому засіданні 28.05.2013р. надано пояснення по справі

В судовому засіданні 28.05.2013р. судом було оголошено перерву на 04.06.2013р.

Ухвалою від 04.06.2013р. розгляд справи було відкладено на 13.06.2013р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 13.06.2013р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.13р. суддя Самсін Р.І. прийняв справу до свого провадження.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.06.2013р. в зв'язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Домнічевій І.О.

В судовому засіданні 13.08.2013р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"(надалі - позивач, енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Річковик-3"(надалі - відповідач, абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640290 від 01.10.2000 р.

Умови зазначеного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

У п. 2 Додатку 4 до Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до п. 3 Додатка 4 до Договору, Відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа Місяця наступного за розрахунковим.

Згідно Додатку 1 до Договору передбачено, що Позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах (3 рік = 5 396 Гкал/рік. Зазначена теплова енергія (5 396 Гкал/рік), в силу пункту 1.4 цього додатку, розподіляється в розрізі кожного кварталу року.

Споживач, згідно з пунктом 4 цього ж додатку, може ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до Договору, за місяць до початку відповідного кварталу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано жодних документів, які б свідчили про його намір змінити заявлену величину споживання теплової енергії. Разом з цим, відповідачем не було надано й окремого додатку до Договору, згідно з яким заявлена відповідачем величина споживання теплової енергії за домовленістю сторін була змінена. Тобто, погоджена сторонами величина (кількість) теплової енергії в гарячій воді, що передбачена в пункті 1 додатку 1 до Договору, змінена не була.

При цьому, відповідно до пункту 5 додатку 1 до Договору, при відсутності розбіжностей у сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку, продовжується на кожний наступний рік. Оскільки такі зміни не вносилися, заявлена величина (кількість) споживання теплової енергії в гарячій воді застосовувалась протягом строку дії Договору.

На виконання умов чинного договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2000 № 1640290 у зв'язку з відсутністю приладів обліку теплової енергії на системі гарячого водопостачання, щомісячні обсяги спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання житлових будинків № З на вул. Беретті визначаються за договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії та знижуючого коефіцієнту у розрахунковому періоді.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було надано суду належним чином завірені копії відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період з 01.10.2012р. по 01.02.2013р., загальна вартість спожитої Відповідачем теплової енергії становить 378 767,78 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем були належним чином виконані зобов'язання за Договором, тоді як Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість яка становить 378 767,78 грн., та є непогашеною станом на час винесення судом даного рішення.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.5 додатку 4 до Договору, за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем та не спростованого у встановленому порядку відповідачем, останній за порушення встановленого договором строку оплати переданого товару має сплатити 708,15 грн. інфляційних,. 1 942,95 грн. 3 % річних, 9 688,20 пені.

Суд відхиляє заперечення відповідача, з підстав їх необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 378 767,78 грн. заборгованості, 1 942,95 грн. 3% річних, 708,15 інфляційних, 9 688,20 грн. пені, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-3"(02232, м. Київ, просп. Маяковського, 93 "А", код ЄДРПОУ 22884181) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 378 767 (триста сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 78 коп. заборгованості, 1 942 (одну тисячу дев'ятсот сорок дві) грн. 95 коп. 3% річних, 708 (сімсот вісім) грн.. 15 коп. інфляційних, 9 688 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 20 коп. пені, 7822 (сім тисяч вісімсот двадцят дві) грн. 14 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.08.13р.

Суддя І.О.Домнічева