Рішення № 33067228, 14.08.2013, Володимирецький районний суд Рівненської області

№ 556/1341/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2013 року. смт.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Закревського Л.В.

при секретарі Подерні О.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача, визнання угоди недійсною, та повернення сплачених коштів,-

в с т а н о в и в:

До суду звернувся ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача, визнання угоди недійсною, та повернення сплачених коштів, мотивуючи тим, що 19 лютого 2013 року між ним та ТзОВ «АВТО ПРОСТО» було укладено договір №702505 щодо надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі через систему АвтоТак, а саме автомобіля марки «ZAZ Cens» за ціною 59 900 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок на умовах Договору та додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору № 702505 позивачем було сплачено на користь відповідача винагороду у розмірі 2 156 грн., 40 коп., за послуги, пов'язані з включенням Договору до системи АвтоТак та формування групи. Крім цього, позивачем був сплачений внесок у Систему «АвтоТак» у розмірі 24 000 грн., 00 коп.,

На протязі трьох місяців, ОСОБА_2 сплачував щомісячні внески, загальна сума яких складає 3 034 грн. 22 коп. Тобто, загальна суму сплачених ним коштів на користь відповідача складає 29 190 грн. грн. 62 коп. Отже, ОСОБА_2, як учасник групи належним чином виконував зобов'язання передбачені договором, але права на отримання автомобіля так і не отримав. Вважає, що грошові кошти, сплачені ним за договором №702505 від 19.02.2013 року мають бути повернуті. Також діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 3 000 грн.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, в повному обсязі, та просив позов задовольнити, зазначивши, що 19 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «АВТО ПРОСТО» було укладено договір № 702505 щодо надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі через систему АвтоТак. Згідно умов договорів ОСОБА_2 сплатив 29 190 грн. 62 коп. Просив визнати цей договір недійсним з часу укладення та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 сплачені ним кошти. Також зазначав, що діями відповідача ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 3000 грн., вказані кошти просив стягнути з відповідача.

Представник відповідача ТзОВ «АВТО ПРОСТО» не з'явився в судове засідання. Подав до суду заперечення, відповідно до яких позов не визнає та просить справу розглядати без його участі. Правове обґрунтування заперечень викладене в запереченнях. Зазначають, що позивач був ознайомлений з умовами договору, а отже підписавши договір погодився з ними; підприємство не здійснює нечесну підприємницьку діяльність, не створює пірамідальних систем, а його діяльність спрямована на отримання автомобіля (в кінцевому результаті) всіма учасниками групи. Зважаючи на це просять відмовити в задоволенні позову. Щодо моральної шкоди, то зазначив, що позивач не надав доказів в її спричиненні.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 19 лютого 2013 року в м. Рівне ОСОБА_2, уклав договір №702505 «фінансова послуга з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля» з Додатком №1 до Договору. Договір уклав з метою придбання автомобіля «ZAZ Cens» на суму 59 900 гривень 00 коп. Згідно ст.1 вказаного Договору, предметом Договору є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників через систему «АвтоТак». Договір укладається шляхом підписання сторонами Договору та Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до ст.4 Договору позивач сплатив відповідачу плату за послуги, пов'язані зі вступом до системи в розмірі 2 156 гривень 40 копійок. Крім цього, позивачем був сплачений внесок у Систему «АвтоТак» у розмірі 24 000 гривень 00 копійок. На протязі трьох місяці, ОСОБА_2 сплачував щомісячні внески, загальна сума яких складає 3 034 грн. 22 коп. Тобто, загальна суму сплачених ним коштів на користь відповідача складає 29 190 грн. 62 коп.

Суд вважає, що умови вказаного договору порушують права позивача як споживача послуг, з наступних підстав.

В Договорі та Додатку №1 до нього не вказані підприємство, з яким «АвтоПросто»укладено договір на постачання автомобіля; виробник, імпортер та/або дистрибютор; а також інші основні характеристики автомобіля, кінцевий термін дії угоди.

Зі ст.2 Договору вбачається, що зобов'язання відповідача зводяться до організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійснення адміністративних процедур.

Разом з тим, згідно Договору учасник зобов'язується виконувати зобов'язання, передбачені Договором, в порядку та строки, визначені договором.

Статтею 5 визначено, що Договір діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених Договором.

Позивач, відповідно до умов Договору, сплатив плату за послуги, пов'язані зі вступом до системи в розмірі 2 156 грн. 40 коп., внесок у Систему «АвтоТак» на загальну суму 24 000 грн., 00 коп., та три щомісячні внески в розмірі 3 034 грн. 22 коп., всього - 29 190 грн. 62 коп., однак права на отримання автомобіля не отримав.

Здійснені виплати не створюють для відповідача будь-яких обовязків. Останній покладає на учасників системи придбання автомобілів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно ч. 4 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч. ч. 5, 6, 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі, коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Як вбачається із статті 4, 6 Договору №702505 від 19.02.2013 року, ТзОВ "АВТО ПРОСТО" щомісячно самостійно організовує та проводить перший Асигнаційний акт, а право на отримання позивачем автомобіля залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи.

При цьому, відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків.

Покликаючись на збереження конфіденційного характеру пропозиції, у статті 6 Договору відповідач зобов'язує учасника системи надсилати свою пропозицію у закритому конверті, в якому учасник має продублювати свої індивідуальні дані та зазначити кількість вже сплачених авансових внесків (за наявності) та авансових внесків, що пропонуються до сплати у випадку перемоги пропозиції учасника. І лише якщо ця пропозиція перемагає, учасник має сплатити кількість запропонованих і ще не сплачених авансових внесків, нарахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент проведення асигнаційного акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

У тому випадку, якщо учаснику і надано право на отримання автомобіля, то він, згідно ст.8 Договору, може отримати автомобіль лише в тому разі, коли попередньо виконав такі вимоги: у строк, встановлений ТзОВ "АВТО ПРОСТО", сплатив наступні платежі та запропоновані до сплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того, учасник повинен: надати визначені ТзОВ "АВТО ПРОСТО" гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, ТзОВ "АВТО ПРОСТО" має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не відшкодовується.

У статті 12 Договору закладено несправедливі для позивача умови про анулювання відповідачем права на отримання автомобіля, усунення від участі в Асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобовязань за угодою.

Установлення невиправдано малого строку для надання позивачем згоди на отримання автомобіля, зобов'язання його до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання автомобіля, є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики Відповідача і, відповідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Також угодою передбачено, що право на отримання автомобіля учасником системи за результатами розподілу фонду групи, є підставою для придбання за рахунок фонду групи автомобіля для учасника системи.

Таким чином, Відповідач формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є "компенсацією" за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми "Авто Так". Тому, відповідно до ч. 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Не ґрунтується на вимогах закону твердження відповідача про дотримання положень ст. 627 ЦК України щодо свободи договору, оскільки у цій правовій нормі міститься застереження, що сторони є вільними в укладенні договору за умови урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

В постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 травня 2012 року у справі № 6-35цс12 зазначено, що за положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Згідно із частиною 1 статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Отже, договір від 19 лютого 2013 року за №702505 суперечить вимогам Цивільного кодексу України, положенням Закону України "Про захист прав споживачів", внаслідок здійснення ТзОВ "АВТО ПРОСТО" нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови, а тому підлягає визнанню недійсним із застосуванням правових наслідків недійсності правочину, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача сплачених грошових сум. За таких умов суд вважає, що заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Що стосується моральної шкоди, то як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №34 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивачем не наведено достатніх підстав для обґрунтування заподіяння та визначення розміру моральної шкоди, завданої йому відповідачем, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 18, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №34 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд,

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача, визнання угоди недійсною, та повернення сплачених коштів задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 702505 від 19 лютого 2013 року, що укладений між ОСОБА_2 та ТзОВ «АВТО ПРОСТО».

Стягнути з ТзОВ «АВТО ПРОСТО» (адреса: вул. Воровського, 24, корпус 1, місто Київ) на користь ОСОБА_2 29 190 грн. (двадцять дев'ять тисяч сто дев'яносто) грн. 62 (шістдесят дві) коп. які були сплачені позивачем на виконання договору, який визнаний судом недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (адреса: вул. Воровського, 24, корпус 1, місто Київ) на користь Володимирецького районного суду Рівненської області на рахунок № 31210206700032, МФО 833017, код ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходу 22030001, банк: ГУ ДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406142, сума -229 грн. 40 коп. - судові витати (судовий збір).

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я :

Закревський Л.В.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 19.08.2013 року.