Постанова № 33067208, 13.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 р. Справа № 804/10082/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

суддів - Боженко Н.В., Степаненко В.В.

при секретарі судових засідань - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Белінської О.І.

представника третьої особи - Субочєвої Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Державної виконавчої служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_5, звернулась до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання протиправними дії начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В. А. щодо винесення постанови від 05.07.13 про скасування постанови від 10.06.13 про закінчення виконавчого провадження ВП №33289527, а також про скасування означеної постанови від 05.07.13. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувані дії Черноволова В. А. суперечать ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 9.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін'юста України від 02.04.12 №512/5, згідно з якою начальник відділу має право перевірити виконавче провадження виключно в час перебування провадження на виконанні, однак начальник відділу перевірив виконавче провадження ВП №33289527, яке 05.07.13 не перебувало на виконанні, оскільки його було закінчено 10.06.13. Також позивачем зазначено, що ст.47 Закону не передбачає повернення виконавчого напису стягувачу на підставі того, що його визнано судом таким, що не підлягає виконанню. Крім того, на думку позивача дії начальника Відділу підпадають під визначення терміну «корупційне правопорушення», наведене у ст. 1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», оскільки начальник відділу, порушивши вимоги законодавства, скасував Постанову №1 та своїми діями примусив державного виконавця порушити вимоги п.1 ст.6 Закону, тим самим порушуючи права боржника з метою надати стягувачу перевагу перед боржником. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Представник відповідач - Державна виконавча служба України, на яку ухвалою суду за згодою позивача замінений неналежний відповідач - відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, проти задоволення позову заперечував з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови та дій начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В. А., які прийняті та вчинені з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.13, якою рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.03.13 скасовано, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.12.12 залишено в силі.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійної вимоги, - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», проти задоволення позову заперечував, навівши доводи аналогічні доводам представника відповідача та зазначивши, що позивач не обґрунтував свої вимоги і законних підстав для визнання дій начальника протиправними та скасування оскаржуваної постанови немає.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, представниками сторін визнано, що 06.06.12 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 видав виконавчий напис №3226, на підставі якого 06.07.12 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України Мазуром Г.І. відкрито виконавче провадження ВП № 33289527. Рішенням Амур-Нижньодніпровського райсуду від 28.12.12 в задоволені позову ОСОБА_5 до ПАТ «Альфа-Банк», про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, відмовлено. 12.03.13 апеляційний суд Дніпропетровської області скасував вказане рішення суду першої інстанції та виніс рішення, яким виконавчий напис №3226 визнано таким, що не підлягає виконанню. 10.06.13 головний державний виконавець відділу Мазур Г.І. Враховуючи рішення суду апеляційної інстанцій та на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», прийняв постанову про закінчення виконавче провадження ВП № 33289527, затверджену начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволовим В.А.

26.06.13 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ скасував рішення апеляційної інстанції, у зв'язку з чим 02.07.13 представник стягувача - ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України зі скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №33289524 від 10.06.13. Начальник відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволов В.А. своєю постановою від 05.07.13 скасував постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №33289524 від 10.06.13, зобов'язав державного виконавця провести виконавчі дії в порядку встановленому законом (а.с.12-13).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені законом України «Про виконавче провадження» №606-14 (далі - Закон №606), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом мініюста України від 02.04.12 №512/5, зареєстрованою в Мінюсті 02.04.12 за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5).

Положеннями ч.1 ст.83 Закону №606 визначено, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом (ч.2 ст.83).

Відповідно до п.1.4 Інструкції №512/5 безпосередній контроль за діями державного виконавця покладається на начальників відділів примусового виконання рішень та начальників відділів державної виконавчої служби районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних та міжрайонних управлінь юстиції (далі - начальник відділу). Згідно з п.9.1. Інструкції №512/5 контроль у виконавчому провадженні здійснюється відповідно до статей 83 - 86 Закону, а за змістом п.9.2 начальник відділу має право перевірити будь-яке виконавче провадження, що перебуває на виконанні державних виконавців, які йому безпосередньо підпорядковані, з власної ініціативи чи за заявою (скаргою) стягувача або його представника у випадках, передбачених Законом.

Системний аналіз зазначених вище правових норм дає суду підстави для висновку, що відповідний керівник може контролювати дії підлеглих йому державних виконавців не тільки під час виконавчого провадження, яке знаходиться на виконанні, а словосполучення «…при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень ...» вжито законодавцем в ч.2 ст.83 Закону №606 з метою індивідуалізації, які саме дії підлеглих контролюються керівником.

Положення п.9.2 Інструкції, на які посилається позивач в обґрунтування своєї позиції, не виключають право керівника, визначене ст.83 Закону №606, контролювати дії та рішення підлеглих йому державних виконавців, вчинених та прийнятих під час виконання рішень у виконавчому провадженні, яке закінчено.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що керівник відповідного підрозділу ДВС може відреагувати на дії (рішення) підлеглих йому державних виконавців, чиї рішення не відповідають закону, у формі скасування таких рішень своєю постановою.

Таким чином дії начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволова В.А. щодо скасування в порядку контролю за скаргою стягувача - ПАТ «Альфі-Банк» процесуального документу, винесеного у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, є процесуальними та такими, що вчинені в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваною постановою від 05.07.13 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №33289527 від 10.06.13 суд зазначає таке.

В судовому засіданні встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 10.06.13 була винесена державним виконавцем на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону №606 та у зв'язку з визнанням рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.03.13 у справі № 22-ц/774/2343/13 виконавчого напису нотаріуса, на підставі котрого відповідне виконавче провадження було відкрито, таким, що не підлягає виконанню. Вказане рішення суду апеляційної інстанції скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.06.13, як таке, що порушує ст.212-213, 303 ЦПК України.

За таких обставин суд доходить до висновку, що начальник відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволов В.А. обґрунтовано скасував постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.06.13, як таку що суперечить вимогам закону, оскільки остання прийнята державним виконавцем на підставі рішення суду, яке судом касаційної інстанції визнано незаконним та необгрунтованим.

Суд зазначає, що положеннями ч.1 ст. 50 Закону №606 передбачено, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Обставини, за яких виконавче провадження може бути відновлено, визначені в ст. 51 Закону №606, положеннями якої передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача (ч.2 ст.51 Закону №606).

За змістом ч.5 ст.47 Закону №606 стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом троків, встановлений ст.22 цього Закону, якщо стягувачу повернутий виконавчий документ з підстав, передбачених ст.47 означеного Закону. Суд відмічає, що відповідно до ст.49 Закону №606 у випадку закінчення виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, тобто стягувачу виконавчий документ не повертається.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що доводи позивача стосовно протиправності дій начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В. А. щодо винесення постанови від 05.07.13 та самої постанови від 05.07.13 не ґрунтуються на вимогах закону та не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами, а постанова від 05.07.13 є законною та прийнятою суб'єктом владних повноважень у спосіб та у межах повноважень. Відтак позов ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Державної виконавчої служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання дій протиправними та скасування постанови відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції відповідно до ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 19.08.13.

Головуючий суддя Судді А.О. Коренев В. В. Степаненко Н. В. Боженко