Ухвала суду № 33064287, 13.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/3689/13-а

13.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Кондрак Н.Й.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 30.05.13 у справі № 801/3689/13-а,

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 98300)

до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим (вул. Трудова, 2, смт. Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200)

про визнання бездіяльності протиправною, спонукання до виконання певних дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2013 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим щодо розгляду звернень Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 №88 від 10.08.2012, № 94 від 05.09.2012, №95 від 11.09.2012, №100 від 08.10.2012, №110 від 14.11.2012, №112 від 24.11.2012, №114 від 08.12.2012 в порядку, встановленому чинним законодавством України.

В іншій частині позовних вимог у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2013 в частині прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 у складі судової колегії було здійснено заміну судді Горошко Н.П. на суддю Кобаля М.І.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 13.08.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим (далі відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмовити направляти на її адресу документи, надавати відповіді на її звернення, довідку про відсутність заборгованості по сплаті внесків за встановленою формою для подальшого її надання Державному реєстратору, чим перешкоджає в реалізації її права на проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності; зобов'язати робітників відповідача направити на її адресу довідку про відсутність заборгованості по сплаті внесків за встановленою формою для подальшого її надання Державному реєстратору; стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 2500 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., а всього 12500 грн.; на час розгляду позову зупинити виконавче провадження по примусовому виконанню вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим №Ф-394.15 від 01 серпня 2012 року на суму боргу 632,46 грн., яка перебуває на примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції УДВС в АР Крим та у відділі Державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції УДВС в АР Крим; заборонити відповідачу направляти до виконавчої служби виконавчі документи про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості на час розгляду позову; у разі якщо виконавчі документи про стягнення з позивача заборгованості на користь відповідача були направлені до виконавчої служби, зобов'язати відповідача відкликати такі документи з виконавчої служби.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що відповідач без наявності законних підстав не надає довідку про відсутність заборгованості по сплаті внесків, що перешкоджає проведенню процедури реєстрації припинення підприємницької діяльності, залишає без відповіді її звернення, шляхом надіслання на її адресу конвертів, в яких вкладено чисті аркуші.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим 18.10.99р. за № 20111948.

Так, на адресу відповідача позивачем надісланий 19.01.2011 р. Звіт про суми нарахованого доходу осіб та суми нарахованого внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів пенсійного фонду України за 2010 р., в таблиці 2 якого зазначений розмір страхових внесків у розмірі 504 грн.

Також, відповідач на адресу позивача 11.09.2012 р. надіслав вимогу №Ф-394/16, відповідно до якої станом на 01.09.2012 р. сума недоїмки із внесків складає 632,46 грн. Зазначена вимога отримана позивачем 10.09.2012 р., про що свідчить відмітка на повідомленні 9820001568051, копія якого залучена до матеріалів справи.

В статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України, визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, на час проведення позивачем господарської діяльності у 2010 р. принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування були визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IY (далі Закон №1058 ).

В пункті 1 ст. 11 Закону №1058 було встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягали особи, які працювали на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до п.1 ст. 14 Закону №1058, страхувальниками цих осіб були їх роботодавці, які відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону були платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 18 Закону №1058 зазначено, що страхові внески були цільовим загальнообов'язковим платежем, який справлявся на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включались до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складали систему оподаткування, на ці внески не поширювалось податкове законодавство, а іншим законодавством не могли встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частиною 16 ст. 25 Закону №1058 було встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовувався.

З 01.01.2011р. Закон №1058 втратив чинність, а законом який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 01.01.2011 року) суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77), нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Так, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску (ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відтак , з 01.01.2011 року позивач є платником єдиного внеску відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В пункті 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є, згідно з п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон), консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Відповідно до частини восьмої статті 9 цього Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для виду платника, до якого відноситься відповідач, є календарний місяць.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на адресу позивача 11.09.2012 р. надіслав вимогу № Ф-394/16 , відповідно до якої, станом на 01.09.2012 р. сума недоїмки із внесків складає 632,46 грн.

Також, в матеріалах справи відсутні докази оскарження вимоги відповідача в порядку, передбаченому чинним законодавством.

В матеріалах справи наявна виписка з особового рахунку позивач за період з 01.01.2010 р. по 10.05.2013 р., якою підтверджено наявність недоїмки по внескам у сумі 632,46 грн.

Крім того, позивачем не надано доказів оплати суми внесків у розмірі 504 грн., зазначеної у звіті за 2010 р., який був надісланий на адресу відповідача 19.01.2011 р.

Відтак, вивчивши наведені обставини, суд першої інстанції, правомірно на думку судової колегії прийшов до висновку, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача про відсутність у нього заборгованості по страховим внескам на час звернення до Державного реєстратора з заявою на проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Також, залучена до матеріалів справи копія відповіді №16794/10/170 від 21.12.2011р., відповідно до ст.20 КАС України, не свідчать про відсутність у позивача заборгованості по страховим внескам. Вказаний документ лише підтверджує факт ведення позивачем у 2010р. підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Приймаючи до уваги відсутність доказів оскарження позивачем вимоги відповідача № Ф-394/16 від 11.09.2012 р., оплати розрахованої ним суми страхових внесків за 2010 р. у розмірі 504 грн., судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи спростовуються його твердження про відсутність боргу, в наслідок чого, відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо надання довідки про відсутність заборгованості по сплаті внесків за встановленою формою для подальшого її надання Державному реєстратору та його спонуканні у наданні такої довідки.

Однак, позивач наполягав на тому, що на неодноразові звернення, надіслані на адресу відповідача, щодо надання довідки, ним 09.08.2012 р., 05.09.2012 р., 10.09.2012р., 06.10.2012 р., 14.11.2012 р., 24.11.2012 р., були отримані конверти замовного поштового відправлення, в яких були вкладені чисті аркуші.

Проте, відповідач не надав доказів того, що в зазначені дні на адресу позивача надсилались відповіді по суті звернень позивача.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В статті 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду (ст.14 Закону України «Про звернення громадян»).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів розгляд звернень позивача в порядку передбаченому чинним законодавством. В силу чого, керуючись встановленим у ст. 7 КАС України принципом верховенства права , згідно з яким людина , її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави , суд вважає, що існують підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність щодо розгляду звернень №88 від 10.08.2012 р., № 94 від 05.09.2012р., №95 від 11.09.2012р., №100 від 08.10.2012 р., №110 від 14.11.2012 р., №112 від 24.11.2012 р., №114 від 08.12.2012 р.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичний особі незаконним рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійснені ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала , за наявністю її вини (ст.1167 ЦК України).

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р. шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи ( п.2).

Відтак, необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов'язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б однієї з обов'язкових складових відповідальності за заподіяння шкоди взагалі виключає її настання.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено відсутність доказів належного реагування відповідача на звернення позивача №88 від 10.08.2012 р., № 94 від 05.09.2012р., №95 від 11.09.2012р., №100 від 08.10.2012 р., №110 від 14.11.2012 р., №112 від 24.11.2012 р., №114 від 08.12.2012 р.

Разом з тим, позивач не надав обгрунтування шкоди, заподіяної його інтересам та правам в наслідок не отримання відповідей на його звернення, в матеріалах справи відсутні докази наявності причинного зв'язку між будь-якою шкодою , заподіяною його інтересам (правам) , та бездіяльністю відповідача .

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи, судова колегія апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 2500 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.13 у справі № 801/3689/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис Н.Й. Кондрак

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська