Постанова № 33063781, 19.08.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1490/13-а

19 серпня 2013 року 11год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Нагорнюк Олександр Васильович,

відповідача: представник Наконечний Юрій Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Сільськогосподарського приватного підприємства "Спас" до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання неправомірним нарахування податку з доходів фізичних осіб та фінансових санкцій ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське приватне підприємство "Спас" (далі - СПП "Спас") звернулося в суд з адміністративним позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Гощанська МДПІ) про визнання неправомірним нарахування податку з доходів фізичних осіб та фінансових санкцій.

Ухвалою суду від 17 липня 2013 року об'єднано в одне провадження адміністративні справу № 817/1490/13-а за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства «Спас» до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання неправомірним нарахування податку з доходів фізичних осіб та фінансових санкцій зі справою № 817/2155/13-а за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства «Спас» до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги підтримані в судовому засіданні представником позивача, який на його обґрунтування покликається на те, що в силу вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року позивачем було вірно визначено оподаткований дохід та відповідно, сплачено податок з доходів фізичних осіб. А відтак, висновки податкового органу про те, що СПП "Спас" невірно визначено оподаткований дохід, і як наслідок, нарахування позивачу спірним рішенням податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15% від виплаченої суми та застосування штрафної санкції є протиправними. В обґрунтування такої позиції покликаються на довідку Управління Держкомзему у Гощанському районі Рівненської області № 151 від 27.01. 2010 року, якою позивач керувався при визначенні суми оподаткованого доходу. На таких підставах просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, мотивуючи заперечення тим, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства. Доводить, що позивач, в порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, не утримав і не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 34416,08 грн. Вказує, що пунктом 9.1 ст. 9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05. 2003 р. № 889-ІУ (зі змінами та доповненнями) встановлено, що доходи, одержані фізичними особами від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок за ставкою встановленою п. 7.1 ст. 7 цього Закону, у розмірі 15 %. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі. Законом України від 06.10.1998 N 161 «Про оренду землі» встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Відповідно до ст. 23 цього Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Водночас, згідно із змінами, внесеними Указом Президента України від 19 серпня 2008 року N 725/2008 до Указу Президента України 2 лютого 2002 року N 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) має становити не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю). Разом з тим, вказав, що позивачем не враховано вказані нормативно-правові акти та невірно визначено об'єкт оподаткування. На таких підставах, просить в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши докази, зібрані в справі, суд встановив наступне.

В період з 12 по 18 березня 2013 року Гощанською МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку на доходи фізичних осіб (податку з доходів фізичних осіб) за період з 01.01. 2010 р. по 31.12. 2012 р. Її результати оформлені актом № 105/1742/32404312 від 25.03. 2013 року (а.с. 4-8).

До вказаного акту перевірки позивачем було подано заперечення № 17 від 29.03. 2013 року, які згідно листа Гощанської МДПІ № 273/17-15 від 05.04. 2013 року були залишені без задоволення, а висновки акту - без змін (а.с. 9, 10).

На підставі викладених у розділі 3 акту перевірки висновків, 10.04. 2013 року Гощанською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000551700, згідно якого СПП "Спас" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в сумі 74281,33 грн., в тому числі 59017,06 грн. - за основним платежем та 15264,27 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 83).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем лише в частині нарахування суми податкового зобов'язання у розмірі 33529,49 грн. основного платежу та 8382,37 грн. штрафних санкцій. Решта нарахованого податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 25487,54 грн. - основного платежу та 6881,89 грн. - штрафної санкції позивачем не оспорюється (а.с. 108).

Податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній частині винесені на підставі встановлених актом перевірки № 105/1742/32404312 від 25.03. 2013 року порушень вимог п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 9.1 ст. 9, абз. "а" п.19.2 ст. 19, пп."а" п. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05. 2003 року.

Актом зафіксовано, що СПП «Спас» по Симонівській сільській раді Гощанського району укладено договори оренди земельних часток (паїв) з фізичними особами у 2010 році в кількості 86 чол. Загальна сума орендної плати за земельну частку (пай) згідно укладених договорів за 2010 рік становить 65964,59 грн., в т.ч. по 69 укладених договорів оренди грошова оцінка становить 27612 грн. і по 17 укладених договорів оренди грошова оцінка становить 17270,04 грн. Отже сума податку на доходи фізичних осіб по Симонівській сільській раді становить 9894,69 грн. (27612*3,0%*69*15%)+(17270,04*3%* 17*15%). Отже, занижена сума податку на доходи фізичних осіб за орендовані частки (паї) становить 2574,69 грн.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року в цій частині та вважає доводи позивача необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Доходом з джерелом походження з України відповідно пп. "е" п.1.3. ст.1 Закону є доход від надання в оренду нерухомості, розташованої на території України.

Доходи з джерелом їх походження з України, в силу вимог пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, є об'єктом оподаткування і підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті. Ставка податку, відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону, становить 15% від об'єкта оподаткування, який відповідно до вимог пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону, визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

В силу вимог пп."а" п.17.2 ст.17 Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, відповідно до положень пп. 8.1.1 та 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку податку, та сплачує податок до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Враховуючи ту обставину, що позивач, будучи юридичною особою, безпосередньо здійснив виплату на користь фізичних осіб - орендодавців земельних ділянок, грошових коштів, які в силу вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, розуміються як оподатковуваний дохід з джерелом походження з України, він у даних правовідносинах набув статусу податкового агента, визначеного п. 1.15 ст. 1 даного Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05. 2003 року. А відтак був зобов'язаний здійснити утримання за рахунок таких коштів податку і перерахувати його до бюджету. Оскільки ж як встановлено в ході податкової перевірки позивачем задекларовано лише 7320,00 грн., то відповідач, з врахуванням приписів пп."а" п. 20.3 ст. 20 Закону, яка визначає, що особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є податковий агент, обґрунтовано і правомірно донарахував йому податкове зобов'язання по даному виду податку в сумі 2574,69 грн.

Доводи сторони позивача про те, що довідкою управління Держкомзему у Гощанському районі № 151 від 27.01. 2010 року було визначено грошову оцінку 1 га. ріллі по Симонівській сільській раді на рівні 14256,00 грн., яка й бралася при визначенні оподаткованого доходу не береться до уваги судом з огляду на наступне.

Так, пунктом 9.1 ст. 9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05. 2003 р. № 889-ІУ (зі змінами та доповненнями) встановлено, що доходи, одержані фізичними особами від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок за ставкою встановленою п. 7.1 ст. 7 цього Закону, у розмірі 15 %. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Законом України від 06.10. 1998 року N 161 «Про оренду землі» (далі - Закон № 161) встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Відповідно до ст. 23 цього Закону № 161 орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Водночас, згідно із змінами, внесеними Указом Президента України від 19 серпня 2008 року N 725/2008 до Указу Президента України 2 лютого 2002 року N 92/2002 „Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) має становити не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).

Таким чином, відповідачем, правомірно взято для визначення оподаткованого доходу нормативну грошову оцінку земельних ділянок зазначену в договорах оренди у розмірі 27612,00 грн. по 69-ти договорах та 17270,04 грн. - по 17-ти договорах (а.с. 50-54, 55). Відповідна вартість вказаних земельних часток (паїв) зазначена у листі Управління Держземагенства у Гощанському районі № 03-331 від 09.04. 2013 року (а.с. 109-110).

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним визначення позивачу суми основного платежу податку з доходів фізичних осіб за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями в розмірі 2574,69 грн. та, як наслідок, застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 643,67 грн.

Щодо позовних вимог в частині визначення грошового зобов'язання на суму 1432,60 грн. - основного платежу та 358,15 грн. штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з укладенням договорів оренди земельних часток (паїв) з фізичними особами у 2010 році в кількості 95 чол. по Бугринській сільській раді Гощанського району, то суду слід зазначити наступне.

Як зазначалося вище судом, пунктом 9.1 ст. 9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05. 2003 р. № 889-ІУ (зі змінами та доповненнями) встановлено, що доходи, одержані фізичними особами від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок за ставкою встановленою п. 7.1 ст. 7 цього Закону, у розмірі 15 %. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Статтею 21 Закону № 161 передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю") .

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 23 Закону № 161 орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

СПП «Спас» задекларовано податок на доходи фізичних осіб з орендної частки (паю) по Бугринській сільській раді за 2010 рік в сумі 5700,0 грн.

В ході перевірки встановлено, що СПП «Спас» по Бугринській сільській раді Гощанського району укладено договори оренди земельних часток (паїв) з фізичними особами протягом 2010 року в кількості 95 чол. Згідно договорів оренди земельної частки паю) по с. Бащино від 01 серпня 2005 року орендодавцями фізичними особами передається в оренду земельну частку розміром по 1,41 га. умовних кадастрових гектарів, вартістю 305,22 грн. Орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії Договору не пізніш як у термін від 01.09 міс. по 01.11 міс. кожного року.

П. 2.2 вказаних договорів передбачено, що розмір орендної плати не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Договори між сторонами укладено 01 серпня 2005 року - у період дії Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5%, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності. В тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Таким чином, відповідач застосував до спірних правовідносин положення нормативно-правового акта, дія якого на спірні правовідносини не поширюється та невірно обчислив розмір орендної плати (об'єкт оподаткування) і, відповідно, суму донарахованого податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, податковим органом застосовано при обчисленні розміру орендної плати невірну суму грошової оцінки земельної частки (паю), яка згідно листа управління Держземагенства у Гощанському районі Рівненської області № 03-331 від 09.04. 2013 року становить 17270,03 грн., а не 16686,44 грн., як зазначено відповідачем.

Аналогічні обставини встановлені судом з питань щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб по орендній платі за земельні частки (паї) по Бухарівській сільській раді за 2010 рік.

Так, в ході перевірки встановлено, що СПП «Спас» по Бухарівській сільській раді с. Завізів Острозьського району Рівненської області укладено 348 договорів оренди земельної частки (паю) з фізичними особами у 2010 році. Згідно договорів оренди земельної частки (паю) по с. Бухарів від 26 квітня 2007 року орендодавцем фізичними особами передано в оренду земельну частку розміром по 2,73 га., грошова оцінка земельної частки (паю) становить 31046 грн., орендна плата вноситься орендарю у розмірі з 2008 року - 466,0 грн. Пунктом 10 даного Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендар сплачує орендну плату до 1 січня щорічно.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Договори між сторонами укладено 26 квітня 2007 року - у період дії Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5%, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності. В тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Таким чином, відповідач застосував до спірних правовідносин положення нормативно-правового акта, дія якого на спірні правовідносини не поширюється та невірно обчислив розмір орендної плати (об'єкт оподаткування) і, відповідно, суму донарахованого податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, податковим органом застосовано при обчисленні розміру орендної плати невірну суму грошової оцінки земельної частки (паю), яка згідно листа управління Держземагенства в Острозькому районі Рівненської області № 04-21-12/562 від 09.04. 2013 року становить 38935,63 грн., а загальний коефіцієнт індексації грошової оцінки земель становить 3,2 (а.с. 117).

Відповідно до пп. б пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 889-IV від 22.05. 2003 року контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вказаний конституційний принцип, суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Отже, до складу повноважень суду не входять питання проведення документальної перевірки платника податків на предмет встановлення наявності або відсутності порушень податкового законодавства та визначення суми податкового зобов'язання. Суд виключно досліджує прийняті рішення суб'єкта владних повноважень на предмет їх правомірності. Враховуючи вищевикладене доводи відповідача є необґрунтованими та не відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення № 0000551700 від 10.04. 2013 р. є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання Сільськогосподарському приватному підприємству «Спас» з податку на доходи фізичних осіб на суму 38693,50 грн., з яких 30954,80 грн. - за основним платежем, 7738,70 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо позовних вимог в частині скасування донарахування податку з доходів з фізичних осіб за 2010 рік в сумі 34416,08 грн., як безпідставно та незаконно нарахованих та скасування фінансових санкцій в сумі 8604,02 грн., як незаконно нарахованих, то суду слід зазначити, що їх розгляд поза межами надання правової оцінки податковому повідомленню-рішенню є абсурдним та враховуючи зміст ст. 17 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, оскільки даним правовідносинам судом дано оцінку у ході правового аналізу податкового повідомлення-рішення, то в задоволенні відповідної частини позовних вимог слід відмовити.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач частково підтвердив правомірність своїх дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить задовольнити частково.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0000551700 від 10 квітня 2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання Сільськогосподарському приватному підприємству "Спас" з податку на доходи фізичних осіб на суму 38693,50 грн., з яких 30954,80 грн. - за основним платежем, 7738,70 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Сільськогосподарського приватного підприємства "Спас" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 386 (триста вісімдесят шість) грн. 26 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.