Рішення № 33063713, 16.08.2013, Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/311/13-ц

2/382/189/13

РІШЕННЯ

Іменем України

16 серпня 2013 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група" м.Київ вул..Голосіївська - 7 корпус 1, офіс 190, третя особа: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, та зустрічний позов Кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група" м.Київ вул..Голосіївська - 7 корпус 1, офіс 190 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Яготинського районного суду з позовною заявою до Кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група" м.Київ вул..Голосіївська - 7 корпус 1, офіс 190, третя особа: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, в котрій зазначено, що 25 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою "Українська кредитно-фінансова група" укладено договір споживчого кредиту, відповідно до якого позивач повинен отримати кредит в сумі 11 000 гривень на споживчі потреби, а споживач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування. Позивач вважає, що відповідачем було порушено вимоги ст.ст.11, 18, 20 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім цього, вважає, що кредитний договір є недійсним, оскільки позивачу відповідно до кредитного договору було видано не 11000 гривень, а 9000 гривень та вчасно не було здійснено оплати через те, що кредитна спілка змінювала адреси розташування та рахунки, не були погоджені умови кредитного договору та взагалі не має істотних умов договору. Так, позивач вважає, що достроково погасив кредит. Враховуючи викладене, позивач просив, визнати недійсним кредитний договір.

Кредитна спілка "Українська кредитно-фінансова група" звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в котрому зазначено, що 25 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою "Українська кредитно-фінансова група" укладено договір споживчого кредиту, відповідно до якого позивач надав кредит в сумі 11 000 гривень на споживчі потреби, зі строком сплати до 20 березня 2011 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,164 % річних, та відповідач зобов'язувався до 20 березня 2011 року погасити надану йому суму в кредит зі сплатою річних відсотків, шляхом сплати чергових платежів впродовж наданого йому строку, тобто до 20 березня 2011 року. Так, 25 березня 2008 року укладено договір поруки з ОСОБА_2. Оскільки на даний час відповідач не погасив суму заборгованості, то має станом на 19.03.2013 року суму заборгованості в розмірі 7010,37 гривень основного боргу, а також 482,87 гривень заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 16716, 65 гривень заборгованість по подвійному відсотку, отже загальна сума заборгованості складає 24209, 89 гривень. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь 24209, 89 гривень заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав вимоги позову, та заперечував проти вимог зустрічного позову, зазначивши, що позивачем був підписаний кредитний договір, проте ОСОБА_1 було видано не вся кошти обумовлені в кредитному договорі та кредитна спілка навмисно не повідомляла про зміну місця свого знаходження та про змінені рахунки, що унеможливлювало оплату по кредитному договору вчасно та заборгованісті виникла з вини кредитної спілки.

Представник відповідача в судовому засіданні збільшив вимоги зустрічного позову та просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь кредитної спілки 26325, 34 гривень. Не визнав вимоги первісного позову, мотивуючи це тим, що кредитною спілкою вимоги кредитного договору виконуються та дотримуються. При зміні кредитною спілкою адрес та рахунків, позичальники повідомлялися про нові адреси і рахунки та кредитна спілка не зацікавлена в тому, щоб позичальники не повертали вчасно кошти за кредитним договором.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, звернулася з заявою про розгляд справи у її відсутність та не заперечувала проти первісних позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають, а позов кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група" підлягає до часткового задоволення.

Так, в судовому засіданні з копії договору споживчого кредиту та додатку до нього (а.с.8-11, 61-64, 75-78), розрахунку заборгованості (а.с.12-13, 57-60, 73-74, 190-191), копії паспорту (а.с.14-15, 80-82, 101), копії видаткового касового ордеру (а.с.65, 79), копії повідомлення (а.с.66, 83), копії банківської ліцензії, свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копії довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копія довідки про взяття на облік платника податків, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, копія статуту (а.с.85-93, 130-131, 144-162, 166, 199-214), копія договору поруки (а.с.75), копія анкети поручителя, заяви, лист (а.с.96-100), копії інформаційного листа (а.с.132-143), копія акту вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду (а.с.163-165), протокол засідання правління кредитної спілки (а.с.167-168), копії квитанцій до прибуткового касового ордера та квитанцій (а.с.171-182), копія довідки про внесення інформації про відокремлений підрозділ кредитної спілки до Державного реєстру фінансових установ та довідка з єдиного реєстру підприємств та організацій України (а.с.216-217), оглянутих в судовому засіданні виписок з лицевих рахунків. встановлено, що 25 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою "Українська кредитно-фінансова група" укладено договір споживчого кредиту, який підписаний сторонами та відповідно до якого позивач надав кредит в сумі 11 000 гривень на споживчі потреби, зі строком сплати до 20 березня 2011 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,164 % річних, та ОСОБА_1 зобов'язувався до 20 березня 2011 року погасити надану йому суму в кредит зі сплатою річних відсотків, шляхом сплати чергових платежів впродовж наданого йому строку, тобто до 20 березня 2011 року.

Відповідно до п.1.1, п.1.2 кредитного договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 11000 гривень на будівництво на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кредит надається строком на тридцять шість фактичних місяців від дати надання позичальнику кредиту.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору, плата за користування кредитом (проценти) становить 0, 164 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня надання кредиту.

Відповідно до п.3.3 кредитного договору, сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься відповідно до графіку, що є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п.3.7 кредитного договору, у разі не надходження планового платежу повністю або частково, такий кредит визначається кредитом з підвищеним ризиком. В такому випадку кредитодавець, починаючи з третього дня від дати планового надходження платежу, здійснює нарахування процентів за подвійною ставкою зазначеною у п.3.1.

Відповідно до п.5.3.1 кредитного договору, кредитодавець зобов'язаний повідомляти позичальника про зміни місцезнаходження, а також інші обставини спроможні вплинути на виконання зобов'язань сторін за цим договором, в 10 денний строк з моменту їх виникнення.

Так, 25 березня 2008 року укладено договір поруки з ОСОБА_2.

Відповідно до п.1 договору поруки, поручитель поручається перед кредитодавцем відповідати за виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору від 25 березня 2008 року в повному обсязі, включаючи проценти за користування кредитом, повернення суми кредиту й інших штрафних санкцій, передбачених вказаним договором.

Відповідно до п.2 договору поруки, у разі порушення позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору від 25 березня 2008 року забезпечених порукою, позичальник та поручитель відповідають перед кредитодавцем, як солідарні боржники.

Так, відповідач здійснював частково оплату по кредитному договору, проте має заборгованість і йому було направлено повідомлення про дострокове повернення вказаної заборгованості. Таким чином. З врахуванням розрахунків заборгованості та оплат здійснених ОСОБА_1 по кредитному договору, сума заборгованості з врахуванням вимог ст..258 ЦК України становить 16493, 24 гривні.

Відповідно до п.1, 2 ч. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ алежать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Відповідно до ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст..553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч.3-5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ст..230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Суд не може прийняти до уваги доводи представника позивача за первісним позовом, в тій частині, що даний договір споживчого кредиту був укладений з порушенням вимог ст..203 ЦК України, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи, та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом не заперечував того факту, що ОСОБА_1 добровільно підписав даний кредитний договір. Крім цього, відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, а позивач обґрунтовуючи позовні вимоги не довів вказаних обставин в судовому засіданні. Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Враховуючи, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. А також, відповідно до практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року вбачається, що ототожнення правових підстав недійсності правочину з підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, що виникли з такого правочину, є помилковим у зв'язку з тим, що підстави різні за своєю правовою природою та характером правовідносин.

Так, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, та з врахуванням ст..258 ЦК України, дана заборогованість становить 16493, 24 гривні.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що представником позивача за первісним позовом в судовому засіданні в силу ст..60 ЦПК України не надано доказів, укладення кредитного договору з порушенням вимог ст.203 ЦК України, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, а зустрічний позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 209, 212, 218 ЦПК України, ст..ст.203, 230, 526, 553, 625, 1050 ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група" м.Київ вул..Голосіївська - 7 корпус 1, офіс 190, третя особа: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, відмовити.

Зустрічний позов Кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група" м.Київ вул..Голосіївська - 7 корпус 1, офіс 190 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заволинити частково, а в решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки "Українська кредитно-фінансова група" м.Київ вул..Голосіївська - 7 корпус 1, офіс 190, (код ЄДРПОУ 35379567, п/р 265021367 МФО 380805) 16493 (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто три) гривні 24 (двадцять чотири) копійки заборгованості за кредитним договором, а також 164 (сто шістдесят чотири) гривні 93 (дев'яносто три) копійки судових витрат сплачених позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Яготинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

.

Суддя Кисіль О.А.