Постанова № 33063568, 20.08.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 5019/2785/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Бучинська Г.Б.

Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача (боржника) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" від 23.07.2013 р. на ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.06.13 р. у справі № 5019/2785/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дулокомерс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд"

про стягнення 43 680 євро 34 євроцентів

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача) - Дячук М.Й. - представник, довіреність в справі;

від відповідача (боржника) - не з'явився

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.06.2013 р. (суддя Андрійчук О.В.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" про зміну способу виконання судового рішення та визнання наказу від 16.05.2013 р. № 5019/2785/11 таким, що не підлягає виконанню у справі № 5019/2785/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дулокомерс" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" про стягнення 43 680 євро 34 євроцентів. При винесенні ухвали суд виходив з того, що під час примусового виконання судового рішення державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів, спрямованих на повне та своєчасне виконання судового рішення, у тому числі шляхом звернення стягнення на майно боржника; рішення суду не визначало порядку та способу його виконання, відтак підстави для задоволення заяви боржника відсутні.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" звернулося з апеляційною скаргою від 23.07.2013 р., в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.06.2013 р. у справі № 5019/2785/11, задоволити заяву ТзОВ фірма "Рекорд", змінити спосіб виконання судового рішення та видати наказ про стягнення наявної заборгованості ТзОВ фірми "Рекорд" перед ТзОВ "Дулокомерс" за рахунок майна боржника, а саме: торфу фрезерного в кагатах на загальну суму 454 367 грн. 26 коп. основної заборгованості, що знаходиться в с. Вербівка, Дубровицького району та 9 087 грн. 35 коп. сплаченого судового збору; визнати наказ господарського суду Рівненської області від 16.05.2013 р. № 5019/2785/11 таким, що не підлягає виконанню посилаючись на те, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи тощо. Судом першої інстанції було встановлено, що на рахунках ТОВ фірма "Рекорд" відсутні грошові кошти достатні для виконання судового рішення. В той же час, станом на 01.12.2012 р. на складах товариства обліковуються залишки готової продукції загальною вартістю 960 403,80 грн., що є більш ніж достатньо для реального виконання судового рішення. Наведені обставини судом першої інстанції враховано не було, що призвело до помилкової відмови в задоволенні заяви. Враховуючи фінансовий стан ТОВ фірма "Рекорд", реальність настання процедури банкрутства та припинення товариством діяльності як такої, є всі підстави для зміни способу виконання судового рішення за рахунок ліквідного майна боржника, а саме: торфу фрезерного в кагатах.

Позивач (стягувач) у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.06.2013 р. у справі № 5019/2785/11 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що вважають її законною і обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу ТзОВ фірми "Рекорд" безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення. Із наявних в справі доказів свідчить, що державний виконавець не зміг належним чином вжити усіх заходів, спрямованих на повне та своєчасне виконання судового рішення оскільки боржник постійно оскаржував його дії. Державний виконавець, здійснюючи заходи, пов'язані із примусовим виконанням рішення про стягнення грошових коштів, зобов'язаний у першу чергу звернути стягнення за грошові кошти, однак за їх відсутності чи недостатності - розпочати звернення стягнення на інше майно боржника. Звернення стягнення на грошові кошти та майно боржника не є взаємовиключними повноваженнями державного виконавця, а є послідовністю його дій при примусовому виконанні судового рішення. При цьому боржник не позбавлений права запропонувати майно, на яке необхідно в першу чергу звернути стягнення. Звернення стягнення на майно є визначеною дією, яка не потребує зміни встановленого судом способу виконання рішення. Враховуючи те, що під час примусового виконання судового рішення державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів, спрямованих на повне та своєчасне виконання судового рішення, у тому числі шляхом звернення стягнення на майно боржника, а рішення суду не визначало порядку та способу його виконання.

Боржник (апелянт) явку представника в судове засідання не забезпечив хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (аркуш матеріалів оскарження 37).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника апелянта (боржника).

Представник позивача (стягувача) в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, вважає ухвалу господарського суду законною та обгрунтованою; просив її залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача (стягувача); розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.03.2012 року у справі № 5019/2785/11 з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дулокомерс" стягнуто 43 680,34 євро, що становить 454 367,26 грн. та 9 087,35 грн. витрат по сплаті судового збору (а.с.69-71, т.І).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 р. дане рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" від 01.03.2012 р. - без задоволення (а.с.100-102, т.І).

На виконання рішення, яке набрало чинності 25.04.2012 р., видано наказ від 16.05.2012 р. про примусове його виконання (а.с.108, т.І).

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дулокомерс" (далі ТзОВ "Дулокомерс") від 31.05.2012 р. про прийняття до виконання виконавчого документу, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дубровицького районного управління юстиції 05.06.2012 р. винесено постанову ВП № 32871042 про відкриття виконавчого провадження (а.с.123, т.І).

Постановою державного виконавця від 17.07.2012 р. накладено арешт на все майно, що належить ТзОВ фірма "Рекорд" та оголошено заборону на його відчуження.

23.11.2012 р. боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" (далі ТзОВ фірма "Рекорд") звернувся до господарського суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду та визнання наказу від 16.05.2012 р. № 5019/2785/11 таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на відсутність у нього грошових коштів та просив звернути стягнення на належне йому майно, а саме торф фрезерний в кагатах, який знаходиться в с. Вербівка Дубровицького району (а.с.110, т.І).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.12.2012 р. заяву відповідача задоволено, змінено спосіб виконання судового рішення та визнано наказ від 16.05.2012 р. № 5019/2785/11 таким, що не підлягає виконанню (а.с.63-66, т.ІІ).

На виконання ухвали суду видано наказ від 17.12.2012 р. про примусове виконання вказаного рішення та погашення наявної заборгованості ТзОВ фірми "Рекорд" перед ТзОВ "Дулокомерс" в сумі 454 367,26 грн. та 9 087,35 грн. судового збору за рахунок майна боржника, а саме: торфу фрезерного, який знаходиться в с. Вербівка Дубровицького району (а.с.67, т.ІІ).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 р. ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Дулокомерс" - без задоволення (а.с.89-90, т.ІІ).

17.04.2013 р. постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду від 17.12.2012 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в іншому складі суддів (а.с.94-97, т.ІІ).

Відповідно до частини 1 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вбачається із заяви про зміну способу виконання рішення, боржник в її обгрунтування посилається на сезонність видобутку торфу, наявність кліматичних аномалій упродовж 2012 року, що вплинули на кількість видобутого торфу, а відтак призвели до зменшення валових доходів ТзОВ фірма "Рекорд" і, як наслідок, до збільшення заборгованості, у тому числі перед працівниками (а.с.110-113, т.І).

Актами звірки розрахунків платника з бюджетом станом на 16.11.2012 р. з податку на прибуток, земельний податок, з податку на додану вартість, довідкою про суму заборгованості із заробітної плати, копією довідки Управління пенсійного фонду в Дубровицькому районі про наявну заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску, довідками Рівненського відділення ПАТ "Укрсоцбанк", ЦФ ПАТ "Кредобанк", АТ "БМ Банк" про відсутність на розрахункових рахунках боржника коштів, довідками ТзОВ фірма "Рекорд" про кредиторську заборгованість підтверджується відсутність коштів на рахунках, що належать боржникові, наявність боргу перед бюджетом та наявність іншої заборгованості, окрім заборгованості, що виникла на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 01.03.2012 р. (а.с.3-32, т.ІІ).

З наданих боржником документів вбачається, що станом на 01.12.2012 р. розмір кредиторської заборгованості товариства становить 6 957 975,12 грн., розмір дебіторської заборгованості становить 972 680 грн.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 статті 11 цього Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частинами 1, 2 статті 27 цього ж Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків

розпочинає примусове виконання рішення. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника,

боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частинами 1, 2, 5, 6 статті 52 даного Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Таким чином, враховуючи приписи Закону України "Про виконавче провадження", суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що державний виконавець, здійснюючи заходи пов'язані із примусовим виконанням рішення про стягнення грошових коштів, зобов'язаний у першу чергу звернути стягнення за грошові кошти, а за їх відсутності чи недостатності - розпочати звернення стягнення на інше майно боржника; звернення стягнення на грошові кошти та майно боржника не є взаємовиключними повноваженнями державного виконавця, а є послідовністю його дій при примусовому виконанні судового рішення. При цьому боржник не позбавлений права запропонувати майно, на яке необхідно в першу чергу звернути стягнення.

За Законом України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно є визначеною законом дією, яка не потребує зміни встановленого судом способу виконання рішення.

Рішенням суду в даній справі, спосіб виконання якого просить змінити боржник, не визначалося порядку та способу його виконання Під час його примусового виконаня державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів, спрямованих на повне та своєчасне виконання судового рішення відповідно до вимог Закону україни "Про виконавче провадження", у тому числі і шляхом звернення стягнення на майно боржника.

Тобото, підстави для задоволення заяви боржника відсутні.

Крім того, як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 17.04.2013 р. у цій справі, зміна способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на визначене боржником окреме майно можлива лише у разі згоди на це стягувача, відсутність такої згоди є порушенням його права на вибір способу захисту прав та інтересів. А як вбачається з матеріалів справи, стягувач категорично заперечує зміну способу виконаня рішення шляхом звернення стягнення на належне боржнику майно, а саме торф фрезерний в кагатах, який знаходиться в с. Вербівка Дубровицького району.

Згідно підпункту 7.1.3 пункту 7.1 та пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Пунктом 7.6 цієї постанови передбачено, що частина 3 статті 121 ГПК вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання. Відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку. За відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, скаржувану ухвалу судом першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, є необґрунтованими, та не доведені належними доказами, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає ухвалу місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо ухвала є законною та обґрунтованою.

За таких обставин, підстав для скасування ухвали не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.06.2013 р. у справі № 5019/2785/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" від 23.07.2013 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді Г.Б. Бучинська

А.В. Гудак