Рішення № 33063008, 14.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10422/13 14.08.13Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

до відповідача Комунальної науково-дослідної установи "Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста", м. Київ

про стягнення 75 813, 40 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунальної науково-дослідної установи "Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста" про стягнення 72 439, 20 грн - основного боргу, 2 764, 54 грн - пені, 56,75 грн - інфляційних втрат, 552, 91 грн - трьох процентів річних за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 911107 від 30.10.2012.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на заявлених позовних вимогах, позов просив задовольнити.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - Енергопостачальна організація) та Комунальною науково-дослідною установою "Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста" (далі - Абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 911107 (далі - Договір).

За умовами п. 1.1. Договору предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.2.1 Договору Енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору Абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 1 Додатку № 3 до Договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію Енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 № 116 та без урахування ПДВ для опалення становлять 800, 61грн/Гкал.

Згідно п.п. 2, 3 Додатку № 4 до Договору Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду; акт виконаних робіт; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; податкову накладну.

Відповідно до п. 4 Додатку № 4 до Договору сплату за вказаними у п. 2 цього Додатка документами, Абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Зобов'язання за договором відповідачем не виконувались, у зв'язку з чим за період з листопада 2012 по травень 2013 виникла заборгованість, яка станом на 01.06.2013 року склала 72 439, 20 грн. Разом з цим позивач посилається на прострочення виконання зобов'язання та наполягає на стягненні з відповідача пені за період з листопада 2012 по квітень 2013 в сумі 2 764, 54 грн, інфляційних за період з грудня 2012 по квітень 2013 в сумі 56, 75 грн та трьох процентів річних за період з листопада 2012 по квітень 2013 в сумі 552, 91 грн.

Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір поставки товару, яким виступає теплова енергія та її види. Сторони досягли суттєвих умов договору відносно його предмету, ціни, строку, встановили тарифи, порядок розрахунків, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 638, 655, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, приписів ст.ст. 180, 181, 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається ГК України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Відповідно до статті 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною першою ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої ст. 714 ЦК Украни за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно частини першої ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 2 частини третьої ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом (частина четверта цієї статті).

Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем в порушення умов договору зобов'язання щодо внесення платежів за спожиту теплову енергію належним чином не виконувалось, з огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з останнього боргу в сумі 72 439, 20 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач стверджує, що з боку відповідача мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та наполягає на стягненні з відповідача пені за період з листопада 2012 по квітень 2013 в сумі 2 764, 54 грн.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п. 4.5. Додатку № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду Енергопостачальна компанія нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При розрахунку пені позивачем враховано положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та нараховано пеню за кожен день прострочення платежу, без перевищення подвійної облікової ставки НБУ, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2 764, 54 грн за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з цим, з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у сумі 56, 75 грн за період прострочення з грудня 2012 по квітень 2013 та трьох процентів річних у сумі 552, 91 грн за період з листопада 2012 по квітень 2013.

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення грошового зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних у сумі 56, 75 грн та трьох процентів річних у сумі 552, 91 грн за вказані періоди також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга ст. 34 ГПК України).

Встановлення обставин, які входять до предмету доказування в даній справі та правова оцінка доказів здійснюється судом на підставі ст. 43 ГПК України, відповідно до якої ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом на підставі внутрішнього переконання, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді та наявну заборгованість.

При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами: договором, накладними, рахунками тощо. Надані позивачем копії відомостей обліку споживання теплової енергії помісячно протягом періоду заборгованості підтверджують факт проведення між сторонами господарських операцій за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді та виникнення дебіторської заборгованості у позивача.

Відтак, зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також, враховуючи, що позивачем доведено свої позовні вимоги, а відповідачем в установленому порядку їх не спростовано, належних доказів на заперечення обставин, повідомлених позивачем, не надано, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості за договором фінансового лізингу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 75 813, 40 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі - Комунальну науково-дослідну установу "Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста", відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.08.2013 згідно частини другої ст. 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст.ст. 625, 627, 638, 655, 692, 712, 714 ЦК України, ст.ст. 55, 180, 181, 193, 265, 266, 275 ГК України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 49, ст. 82, 82-1, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунальної науково-дослідної установи "Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста" задовольнити.

2. Стягнути з Комунальної науково-дослідної установи "Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста", 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, код ЄДРПОУ 33643377, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Київенерго", 01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, основний борг в сумі 72 439, 20 грн., пеню в сумі 2 764, 54 грн., інфляційні в сумі 56, 75 грн., три проценти річних в сумі 552, 91 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720, 50 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 19.08.2013.

Суддя Ю.О.Підченко