Рішення № 33062970, 14.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10137/13 14.08.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"

про стягнення 24 119,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мазурок Я. В. - юрисконсульт, Кашканова Н.В. - юрисконсульт

від відповідача: Надьожа В.В. - юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" про стягнення основної заборгованості в сумі 11 695,62 грн., пені в сумі 504,68 грн. та трьох процентів річних у сумі 106,09 грн. відповідно до договору про надання послуг № 1397 від 28.03.2006 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 05.08.2013 року справу передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед", надав суду заперечення, в якому позовні вимоги визнав частково. Свої заперечення обґрунтовує тим, що оскільки будинок є капітальною спорудою, а опалення централізоване, то опаленню підлягає вся площа будівлі, а опалювальна площа будинку становить 2 279,5 кв.м., тому відсоток опалювальної площі, який припадає на відповідача є іншим, ніж стверджує позивач, визнає основний борг в сумі 5 692,23 грн., пеню в сумі 262,31 грн., три проценти річних в сумі 57,61 грн.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що позивач є Балансоутримувачем нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Приозерна, 2А, між ним та ПАТ "Київенерго" укладено договір від 08.04.1999 року № 23-0369 на постачання теплової енергії у гарячій воді у вказаний будинок.

Як встановлено ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

28 березня 2006 року між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" укладений договір про надання доступу на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1397, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Приозерна 2А.

Згідно п. 2.3.6 Договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Пунктом 2 Додатку № 2 до Договору передбачено, що відповідач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у позивача акт звірки на початок розрахункового періоду(один примірник оформленого акту звірки повертає позивачу), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Сплату за вказаними документами відповідач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця (п. 3 Додатку № 2 до Договору).

На виконання умов договору за надані послуги позивач виставив відповідачу акти виконаних робіт та рахунки на сплату фактично отриманих послуг, проте відповідач рахунки не оплатив.

Свої зобов'язання за Договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим за ним за період з липня 2012 року по квітень 2013 року утворилася заборгованість по сплаті наданих послуг в сумі 11 695,62 грн., яку позивач і намагається стягнути.

Позивач стверджує, що відповідно до п. 3.4 Додатку № 2 до Договору сторони погодили, що у випадку несплати за користування послугами, вказаними у договорі, до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України. Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Договором позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 504,68 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково трьох процентів річних у розмірі 106,09 грн.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду з господарської справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-71/8541-2012 від 01.11.2012 року не доводяться знову при вирішенні інших спорів. Обставини, визнанні судом загальновідомими, не потребують доказуванню.

Зазначеною постановою встановлено, що опалювальна площа будинку за адресою вул. Приозерна 2А станом на 30.09.2009 року склала 1 206,7 кв.м., а станом на 01.03.2011 року - 857,2 кв.м., пропорційно опалювальна площа відповідача - 84 кв.м.

Зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і позивачем надані докази на підтвердження викладених у позові обставин. Факт наявності заборгованості відповідача в сумі 11 695,62 грн. підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження. Відповідачем доказів оплати наданих послуг не надано, дані опалювальної площі відповідають фактичним обставинам та не потребують доказуванню в силу положень ст. 35 ГПК України.

За такими обставинами, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11 695,62 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, передбаченої пунктом 3.4 Додатку № 2 до Договору обґрунтований та підлягають задоволенню, а наданий позивачем розрахунок пені в сумі 504,68 грн. відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частина друга ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 106,09 грн. вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед", згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.08.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 599, 625, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 193, 232 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед", 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 14, код ЄДРПОУ 21526737, на користь:

- Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", 01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, код ЄДРПОУ 03366500, основну заборгованість в сумі 11 695,62 грн., пеню в сумі 504,68 грн., три проценти річних у сумі 106,09 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 19.08.2013 року

Суддя Ю.О.Підченко