Ухвала суду № 33062627, 16.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2013 року справа №812/4536/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 812/4536/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000231720, № 0000241720 від 12.03.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.05.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податок з доходів фізичних осіб по взаємовідносинах з ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» за період з 01.11.2009 року по 30.04.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 120/17-2120517424 від 25.01.2013 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 12.03.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000231720 та № 0000241720. Позивач вважав висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними. Просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби № 0000231720, № 0000241720 від 12.03.2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби № 0000231720 від 12 березня 2013 року, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 22 171,25 грн., у тому числі за основним платежем 17 701,00 грн. грн., за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) 4 470,25 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби № 0000241720 від 12 березня 2013 року, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 10 901,29 грн., у тому числі за основним платежем 10 901,29 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст. 92 Цивільного кодексу України, ст. 3 Господарського кодексу України, ст. 44 Податкового кодексу України та зазначає, що не погоджується з оскаржуваною постановою, оскільки судом першої інстанції не враховано те, що господарські операції поставки послуг між позивачем та ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Донстройтранс» не підтверджені матеріалами справи щодо повного їх виконання.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Позивачем надано письмове заперечення на апеляційну скаргу.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби проведена позапланова документальна невиїзна перевірка платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податок з доходів фізичних осіб по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» за період з 01.11.2009 року по 30.04.2010 року. За результатами перевірки складено акт №120/17-2120517424 від 25.01.2013 року (т.1 а.с. 10-21).

Висновки акту перевірки № 120/17-2120517424 від 25.01.2013 року про встановлення нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» ґрунтуються на висновках актів перевірок контрагентів позивача, якими встановлено здійснення підприємницької діяльності вказаними підприємствами невстановленими особами, неможливість фактичного здійснення господарських операцій у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

На підставі акту перевірки відповідачем 12 березня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000231720, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 17 701,00 грн. грн., за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) - 4 470,25 грн. та № 0000241720, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за основним платежем - 10 901,29 грн. (т.1 а.с. 22,23).

Період, що перевірявся податковим органом, не входить до періоду дії Податкового кодексу України.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції правильно були визначені нормативно-правові акти, що регулювали спірні правовідносини, досліджені первинні документи податкового і бухгалтерського обліку, яким надана належна правова оцінка.

Позивачем було подано до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області податкові декларації з податку на додану вартість за листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень 2010 року та декларацію про доходи за 2009, 2010 роки, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 112-140).

В матеріалах справи наявні первинні документи, які є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість по контрагентах ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг», а саме: договір з надання маркетингових послуг № 4, на виконання умов договору між ТОВ «Донстройтранс» та позивачем були складені рахунок - фактура, податкова накладна, специфікація, акт здачі-прийняття робіт; укладено договір про надання транспортних послуг автомобільним транспортом № 06/01-4, на виконання умов договору між ТОВ «Донстройтранс» та позивачем були складені рахунки - фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт. Фактичне надання транспортних послуг підтверджується товарно-транспортними накладними; договори поставки та/або купівлі - продажу товару, укладені позивачем із підприємствами, які зазначені у товарно-транспортних накладних як замовники та вантажоодержувачі .(т. 2 а.с. 1-7, 13-241).

Факт сплати позивачем ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Донтрансторг» коштів за отримані послуги підтверджується платіжними документами (т. 2 а.с. 242-312).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки, вчиняючи правочин, діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Проте, у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів нікчемності правочинів, ні підстав для донарахування податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем у справі письмові докази є належними доказами в розумінні частини 4 статті 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності спірних правочинів.

Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - закон № 168) визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (який діяв під спірного періоду), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції під час спірного періоду).

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами. Також, укладені правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Колегія суддів також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, у контрагентів позивача - не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статей 106 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню робіт та послуг за вказаними договорами із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманих робіт та послуг у його власній господарській діяльності.

Правова оцінка податкового повідомлення - рішення № 0000241720 є похідною від оскаржуваного повідомлення - рішення про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем про податок на доходи фізичних осіб.

Податковий орган посилався на порушення кримінальної справи СУ ПМ ДПС у Донецькій області № 75-11-05-115/2 від 03.06.2011 року за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Укроптторг 09» за ознаками злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Всупереч приписам ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не надано доказів щодо вироку в кримінальній справі, на підставі якого суд міг би встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують доводи відповідача у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 812/4536/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 812/4536/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000231720, № 0000241720 від 12.03.2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М.Міронова

Судді І.В.Юрко

А.А.Блохін