Постанова № 33062524, 12.08.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2013 р. (15:53) Справа №801/6356/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., позивача - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1, представника відповідача - Халилова Р.А., довіреність № 01-19/590 від 01.07.13 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Роздольненської районної державної адміністрації

про визнання розпорядження неправомірним та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Роздольненської районної державної адміністрації про зобов'язання поновити на роботі в посаді начальника відділу житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку районної державної адміністрації, а у випадку неможливості відновлення в даній посаді, поновити у посаді - завідуючого сектором житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку районної державної адміністрації або іншій посаді за згодою сторін; стягнення середнього заробітку з час вимушеного прогулу з 29.05.2013 року до дня розгляду справи у суді; стягнення оплати за 16 днів чергування у відхідні дні; стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до наданого до суду 29.07.2013р. доповнення до адміністративного позову позивач, окрім вимог викладених у позовній заяві, просить стягнути оплату за 16 днів чергування у відхідні дні в сумі 5690 грн., стягнути моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Позов мотивовано порушенням відповідачем норм трудового законодавства при звільненні працівника у зв'язку зі скороченням штату, проведенні розрахунку із звільненим працівником.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, вважає що відповідач в порушення норм трудового законодавства не запропонував йому іншої посади та не повідомив в державну службу зайнятості про майбутнє скорочення штату, не було дотримано двомісячного строку попередження про звільнення, не надано письмової інформації про розрахунок виплачених позивачу сум, не проведена оплата днів чергування. Крім того, позивач вважає, що загальна штатна чисельність апарату та управлінь держадміністрації не змінювалась, тому запис в трудовій книзі про звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату працівників не відповідає дійсності, оскільки відбулись зміни в організації праці. Також, під час попередження про звільнення відповідачем не було запропоновано всі вакантні посади: посаду головного спеціалісту сектору контролю райдержадміністрації, посаду начальника відділу організації виробництва, переробки та маркетингу сільськогосподарської продукції управління агропромислового розвитку. У зв'язку із зазначеним, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки райдержадміністрацією було реорганізовано відділ житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку шляхом перетворення на сектор житлово-комунального господарства, про що позивач був ознайомлений 28.03.2013 року. Із списком вакантних посад позивач був ознайомлений 27.05.2013 року, проте не надав заяви на згоду на переведення на іншу посаду з представленого списку, тому було прийнято розпорядження про звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КзПП України з дотриманням вимог ст.43, 49 КзПП України відносно отримання згоди на звільнення від профспілкової організації та попередження за 2 місяці про вивільнення. Також представник відповідача зазначив, що наряду із зміною структури, тобто із реорганізацією, відбулося скорочення штатів, зокрема відділ ЖКХ налічував 3 одиниці, а після його реорганізації сектор налічує лише 2 одиниці. Крім того, представник відповідача вважає, що у позивача відсутнє право на сплату днів чергування, оскільки не було розпоряджень про роботу у вихідні та святкові дні, а відповідно до табелів обліку робочого часу у зазначені позивачем дні не відображено годин роботи.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що з 14.09.2012 року по 28.05.2013 року позивач працював в Роздольненській районній державній адміністрації, у тому числі з 13.07.2012 року на посаді начальника відділу житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку, що підтверджується розпорядженнями про призначення на посаду, записом в трудовій книжці (а.с. 49, 51, 54, 55, 61).

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба, - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади АР Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, позивач перебував на державній, тобто публічній службі.

Правові, організаційні, економічні та соціальні умови реалізації громадянами України права на державну службу врегульовані Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу", підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю та спеціальними, які наведені в цьому Законі. Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не визначено спеціальним законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2,6 ст. 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно ст. 49-2 КЗпП України, про майбутнє вивільнення працівники персонально попереджаються не пізніше ніж за два місяця.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи інший місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджував ся він за 2 місяці про наступне звільнення.

Розпорядженням Роздольненської районної державної адміністрації АР Крим №84 від 21.02.2013 року (п.1.3) було реорганізовано з 01 травня 2013 року відділ житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку райдержадміністрації шляхом перетворення його в сектор житлово-комунального господарства, транспорту і зв'язку райдержадміністрації у кількості 2 штатних одиниць - завідуючий сектором, головний спеціаліст (а.с.44).

28.03.2013 року керівництво райдержадміністрації в Роздольненському районі, у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, пов'язаним з реорганізацією попередило позивача про майбутнє скорочення штату та вивільнення займаної посади, про що свідчить особистий підпис позивача(а.с. 47).

Відповідно до штатного розпису відділу житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку райдержадміністрації Роздольненської районної державної адміністрації з 01.01.2013 року загальна кількість працівників відділу складає 3 працівника, відповідно до затвердженого нового штатного розпису сектору житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку з 01.05.2013 року загальна кількість працівників відділу складає 2 працівника, чим підтверджується наявність скорочення штату (а.с.34-35).

Відповідно до ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 ст. 40 та пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути здійснено тільки за попередньою згодою виборчого органу первинної профспілкової організації, членом якої є робітник.

Судом встановлено, що 16.04.2013 року було проведено засідання профспілкового комітету працівників Роздольненської районної державної адміністрації, на якому було надано дозвіл на скорочення штатного працівника ОСОБА_1 - начальника відділу житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку, за умовою працевлаштування на вакантні посади в структурних підрозділах райдержадміністрації.

27.05.2013 року позивач був ознайомлений зі списком вакантних посад в Роздольненської районної державної адміністрації, відповідно до якого йому запропоновано 3 вакантні посади, а саме: посада завідуючого сектором житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку, посада головного спеціаліста з прийому громадян відділу з прийому громадян управління праці та соціального захисту населення, посада головного спеціаліста відділу економічного аналізу управління економіки (а.с.48).

Відповідно до табелів обліку та використання робочого часу за березень-травень 2013 року, у графі відмітки про явки та неявки за числами місяця з 01.03.2013 року до 26.05.2013 проставлено позначення «ТН», «І», «ВП», що відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 05.12.2008 року N 489, яким затверджено типову форму первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, означає відсутність позивача на робочому місці (хвороба, відпустка, інші)(а.с.182-184).

Таким чином, у зв'язку із тривалим не знаходженням позивача на робочому місці, його було ознайомлено зі списком вакантних посад лише 27.05.2013 року, тобто у перший робочий день.

Розпорядженням Роздольненської районної державної адміністрації №43-л від 27.05.2013 року позивача було звільнено з посади начальника відділу житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку 28.05.2013 року на підставі п.1 ст.40 КзПП України у зв'язку із скороченням штату (а.с.51).

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що позивачу правомірно не було запропоновано посаду головного спеціалісту сектору контролю райдержадміністрації, оскільки дана посада є вакантною лише на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до заяви ОСОБА_3 та розпорядження Роздоненської районної державної адміністрації №82-о від 08.08.2012 року головному спеціалісту сектору контролю райдержадміністрації ОСОБА_3 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.08.2012 року до 28.04.2015 року (а.с.169, 170).

Також позивачу правомірно не було запропоновано посаду начальника відділу організації виробництва, переробки та маркетингу сільськогосподарської продукції управління агропромислового розвитку, оскільки він не відповідає кваліфікаційним вимогам, які пред'являються до зазначеної посади. Відповідно до п.1.3 посадової інструкції начальника управління агропромислового розвитку Роздольненської районної державної адміністрації для займання зазначеної посади пред'являються кваліфікаційні вимоги про вища освіту відповідного професійного направлення (тобто агрономічне) за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста (а.с.196).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що дійсно у зв'язку із реорганізацією відділу мало місце скорочення штату працівників Роздольненської районної державної адміністрації, було введено новий штатний розпис, а тому відповідач мав повноваження звільнити позивача на підставі п.1 ст.40 КзПП України. При цьому, відповідачем було дотримано вимоги ст. ст.43, 49-2 КЗпП України про отримання згоди на звільнення виборчого органу первинної профспілкової організації, попередження не пізніше ніж за два місяця про майбутнє вивільнення працівника, пропозиція працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, установі, організації.

Суд вважає необґрунтованими твердження позивача щодо порушення відповідачем строку попередження про скорочення штатів, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивача повідомлено про майбутню реорганізацію 28.03.2013року, а останнім робочим днем позивача згідно із оскаржуваним розпорядженням є 28.05.2013р. Тобто, відповідачем не порушено двомісячного строку, встановленого ст.49-2 КЗпП України.

Також є необґрунтованими твердження позивача про те, що відповідачем не було запропоновано йому інших посад при їх наявності. При цьому, позивач посилається на те, що список вакантних посад, який він підписав, оформлено не відповідно до Інструкції з діловодства, яка затверджена розпорядженням Роздольненської РДА від 21.02.2012р. та розроблена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.04.2011р. за №1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади».

Суд зазначає, що законодавством не передбачено форму документа, яким роботодавець зобов'язаний запропонувати працівникові наявні вакантні посади.

Список вакантних посад, який запропонований відповідачем позивачу, місить підпис уповноваженої особи відповідача, а саме головного спеціаліста відділу організаційно-кадрової роботи Е.Онуфрієвої.

Також, зазначений список містить перелік запропонованих позивачу посад, у тому числі посаду завідуючого сектором житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку, яка за кваліфікаційними вимогами та обсягом наданих повноважень фактично є тотожною посаді начальника відділу, яку обіймав позивач. При цьому, слід зазначити, що посада завідуючого сектором не є тотожною посаді начальника відділу, оскільки змінилися інші істотні умови праці, зокрема оплата, кількість підлеглих, найменування посади.

На думку суду, волевиявлення позивача щодо надання згоди на переведення на посаду завідуючого сектором, повинно бути оформлено відповідною письмовою заявою позивача.

Проте, жодних заяв від позивача на адресу відповідача, до моменту звільнення позивача з посади, не надходило.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що йому повинні були запропонувати усі наявні вакантні посади, оскільки таке твердження не відповідає вимогам закону.

Зі змісту ч.2 ст.40 КЗпП України слідує, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Проте, така робота повинна підходити працівнику за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, станом здоров'я і т.і.

Відтак, за змістом вищевказаної норми слідує, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику роботу, яка відповідає його професії, спеціальності, кваліфікації.

Позивач не надав доказів наявності у відповідача вакансій, на момент звільнення позивача, окрім вже запропонованих позивачу, які би підходили позивачу за його професією, спеціальністю та кваліфікацією та не були йому запропоновані.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на ту обставину, що з ним у день звільнення не були у повному обсязі здійснені розрахунки не має значення для вирішення питання про правомірність оскаржуваного рішення відповідача про звільнення позивача зі служби.

Окрім того, питання щодо порушення відповідачем строків розрахунків при звільнення позивача з посади не є предметом спору у цій справі, а відтак суд не дає оцінку даним обставинам.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення відповідачем органів зайнятості населення про майбутнє вивільнення працівників не може мати наслідком поновлення на роботі вивільнених працівників, а лише є підставою для притягнення до відповідальності відповідного роботодавця.

Оскільки судом встановлено, що звільнення позивача з посади начальника відділу житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку відбулось за відсутністю порушень законодавства, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання поновити на роботі в посаді начальника відділу житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку районної державної адміністрації, а у випадку неможливості відновлення в даній посаді, поновити у посаді - завідуючого сектором житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку районної державної адміністрації або іншій посаді за згодою сторін; стягнення середнього заробітку з час вимушеного прогулу з 29.05.2013 року до дня розгляду справи у суді.

Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення оплати 16 днів чергувань, суд зазначає наступне.

21.05.2013 року позивач звернувся Роздольненської районної державної адміністрації із заявою про надання з 27.05.2013 року днів-відгулів або сплати компенсації в грошовій формі за дні чергування у вихідні дні: 09.01.2012 р., 22.01.2012 р., 05.02.2012 р., 26.02.2012 р., 16.04.2012 р., 12.05.2012 р., 13.05.2012 р., 16.06.2012 р., 17.06.2012 р., 23.06.2012 р., 24.06.2012 р., 01.07.2012 р., 08.07.2012 р., 15.07.2012 р., 22.07.2012 р., 29.07.2012 р.

26.06.2012 року позивач повторно звернувся до Роздольненської районної державної адміністрації із заявою про надання з 02.07.2012 року днів-відгулів або сплати компенсації в грошовій формі за дні чергувань у вихідні дні.

Відповідно до ст.107 КзПП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Роздольненської районної державної адміністрації №446 від 31.05.2010 року відповідальну за організацію чергувань призначено ОСОБА_4 (а.с.15). На підставі розпорядження відповідальною особою Роздольненської районної державної адміністрації ОСОБА_4 складено графіки чергувань працівників у вихідні дні, призначено відповідального по чергуванню ОСОБА_1 (а.с.16-20).

У судовому засіданні від 08.08.2013 року було допитано в якості свідка ОСОБА_4, яку було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від надання показань. ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що відповідальний черговий відповідає за оперативне прийняття рішень з організації праці, направлених на попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій та їх наслідків на території району. Відповідальні чергові фактично не знаходяться на робочому місці та приймають інформацію в телефонному режимі.

Відповідно до табелів обліку та використання робочого часу за січень, лютий, квітень, травень, червень, липень 2012 року, у графі відмітки про явки та неявки за зазначеними вище в заяві числами місяця проставлено позначення «І» - інші причини неявок, відсутні позначення про фактично відпрацьовані години.

З огляду на викладене, матеріалами справи не підтверджується наявність у позивача фактично відпрацьованих у святковий і неробочий день годин, за наявність яких в нього виникає право на дні відпочинку та на грошову компенсацію.

Крім того, 08.07.2013 року посадовою особою Територіальної державної інспекції з питань праці в АР Крим проведено перевірку Роздоненської районної державної адміністрації з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, про що складений акт №01-21-37/472. Відповідно до пунктів 1.4.5, 5.10 акту встановлено, що установою дотримується законодавство про працю в частині розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та відсторонення від роботи, розрахунків з працівниками при звільненні (а.с.140, 144).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення оплати за 16 днів чергування у відхідні дні в сумі 5690 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оскільки судом встановлено, що під час звільнення позивача з посади начальника відділу житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку, розрахунку з позивачем при звільненні не було порушено його прав, свобод та інтересів, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн. не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв у порядку, що передбачений чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, яке відбулось 12.08.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 19.08.2013 року.

Керуючись ст.ст.122, 158, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Москаленко С.А.