Рішення № 33062167, 14.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2261/13 14.08.2013 14.08.2013 14.08.2013

Провадження №22-ц/784/1981/13

провадження № 22ц-784/1981/2013 Головуючий у першій інстанції Подзігун Г.В.

категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 серпня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Галущенка О.І.,

суддів: Довжук Т.С., Лівінського І.В.,

при секретарі судового засідання Дубовій К.В.,

за участі: позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2013 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, Миколаївська міська рада про знесення самочинно збудованих будівель,

в с т а н о в и л а:

В квітні 2012 року ОСОБА_7 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованих будівель.

Позивачка зазначала, що вона є власником 81/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 власником 19/100 частин цього житлового будинку є ОСОБА_5 Для обслуговування вказаного будинку була виділена земельна ділянка площею 1234 кв. м.

Згодом відповідач самовільно на вказаній земельній ділянці побудував житловий будинок літ. Г, житловий будинок літ. А, сіни літ. г та літ. а, гараж літ. Ю., погріб з шиєю літ. Шпд, сарай літ. Ф, сарай літ. М, літню кухню літ. Щ та декілька вигрібних ям посеред двору.

Посилаючись на те, що самовільно збудовані будівлі порушують її право на користування належною їй часткою земельної ділянки, позивачка просила суд зобов'язати відповідача привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення вказаних самовільних забудов за його рахунок.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні домоволодінням, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела порушення її прав, оскільки реальний розподіл будинку не проводився, а більша частина спірних самочинних будівель знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні відповідача.

Між тим, з таким висновком суду повністю погодитися не можна.

Так, судом встановлено, що сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1. ОСОБА_5 здійснив самочинне будівництво житлових будинків літ. Г та літ. А, сіней літ. г та літ. а, гаража літ. Ю., погрібу з шиєю літ. Шпд, сараїв літ. Ф та літ. М, літньої кухні літ. Щ.

Вказані обставини підтверджуються технічним паспортом на будинок (а.с. 7-9), довідками Миколаївського МБТІ (а.с. 13), повідомленням Адміністрації Центрального району м. Миколаєва про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво (а.с. 14).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 грудня 2012 року встановлено порядок користування вказаною земельною ділянкою за варіантом № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 125-087 від 19 листопада 2012 року.

Як вбачається із зазначено висновку експерта та графічного плану (додаток № 2), в користування ОСОБА_7 виділено ділянку площею 902,36 кв.м, на якій знаходяться самовільно збудовані відповідачем сараї літ. Ф та літ. М, а також літня кухня літ. Щ. Решту земельної ділянки, загальною площею 300,8 кв.м., виділено ОСОБА_5 На його земельній ділянці розташовані спірні житлові будинки літ. Г та літ. А, сіни літ. г та літ. а, гаража літ. Ю., а також погріб з шиєю літ. Шпд та вигрібні ями (цивільна справ № 1423/9213/2012 а.с. 19-28).

В апеляційному суді позивачка та її представник пояснили, що наполягають на знесенні лише будівель, які знаходяться на її земельній ділянці, а саме сараїв літ. Ф та літ. М, а також літньої кухні літ. Щ. Вимоги про знесення інших самовільних споруд вони не підтримують.

Відповідно до чч. 1, 2, 4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позову про зобов'язання відповідача знести за його рахунок сараї літ. Ф та літ. М, а також літню кухню літ. Щ, як самочинні, підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи та вимоги матеріального права та помилково відмовив в задоволенні позову в цій частині.

За таких обставин, рішення суду в частині відмови в знесенні сараїв та літньої кухні підлягає скасуванню на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення таких вимог.

Посилання відповідача на те, що він в 2008 році отримав відповідні погодження для оформлення самочинних будівель, не можуть бути достатнім доказом для відмови в знесенні, оскільки на момент розгляду справи правовстановлюючих документів на спірні будівлі відповідач суду не надав, а тому ці будівлі є самочинними.

Водночас позовні вимоги про знесення житлових будинків, сіней, гаража, погріба та вигрібних ям не можуть бути задоволенні, оскільки хоча дані будівлі і є самочинними, однак знаходяться на земельній ділянці, виділеної в користування відповідача, а доказів того, що вони порушують право позивачки, остання не надала.

До того ж, в апеляційному суді такі вимоги позивачка не підтримала.

Таким чином, рішення в цій частині підлягає залишенню без зміни.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2013 року в частині відмови в знесенні сараїв та літньої кухні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Зобов'язати ОСОБА_5 за його рахунок знести самовільно збудовані сарай літ. Ф, сарай літ. М, літню кухню літ. Щ в домоволодінні АДРЕСА_1.

Рішення в частині відмови в знесенні житлових будинків літ. Г та літ. А, сіней літ. г та літ. а, гаража літ. Ю., а також погріба з шиєю літ. Шпд - залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: