Рішення № 330612, 21.12.2006, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" грудня 2006 р.

Справа № 5/2655

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Дубовик П.В., довіреність

від відповідача Юзвак Г.С., голова правління, Яремчук Т.І., доруч. від 04.09.06р.

Розглянув справу за позовом Селянсько-фермерського господарства "Валентина" (м. Коростишів)

до Відкритого акціонерного товариства "Коростишівське хлібоприймальне підприємство" (м. Коростишів)

про стягнення 11990,81 грн.

Спір розглядається у більш тривалий термін у відповідності до ч.3, 4 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих поклажодавцеві, в зв'язку із втратою зерна, переданого на зберігання на підставі договору №46 від 20.07.04 року., укладеного між сторонами.

15.11.06 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача 11990,81грн. збитків (а.с.69)

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що зерно на зберігання було прийнято відповідачем, що підтверджується накладними та виписаним реєстром відповідачем. Позивач надіслав вимогу про видачу зерна прийнятого на зберігання, але відповідач відмовився видати зерно.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву, та його представники в засіданні суду заперечували проти позову, пояснили, що зерно відповідач не приймав у позивача на зберігання, оскільки у позивача немає складської квитанції.

Крім того, пояснили, що у відповідача взагалі відсутнє на зберіганні будь-яке зерно. Довідку-розрахунок не будуть робити, оскільки зерно не приймали на зберігання і зерна в наявності немає.

Суд оглянув у судовому засіданні документи: договір зберігання №46 від 20.07.04р., довідки про вкючення до ЄДРПОУ, статути, накладну, вимогу, відповідь на вимогу, журнал Ф-36, поштові квитанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, посадової особи Державної хлібної інспекції в Житомирській області в засіданні суду 27.10.06р. дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

20.07.04р. між сторонами був укладений договір зберігання № 46, згідно якого відповідач зобов'язувався прийняти на тимчасове зберігання зерно як від сільгоспвиробників так і безпосередньо від позивача ( а.с. 8).

Позивач на виконання договору передав на зберігання зерно - жито групи А в кількості 23720 кг, що підтверджується, зокрема:

- накладними №9 і №10 від 05.01.05 року (а.с.9);

- реєстром №1 накладних на прийняте зерно від 05.01.05 року, виписаним відповідачем (а.с.7);

- а також поясненнями посадових осіб, які знаходилися в трудових відносинах на період прийняття зерна на зберігання з відповідачем, а саме: головного бухгалтера Сагадіної Н.О., яка пояснила, що реєстр від 05.01.05 року виписувала і видавала вона після проведення лабораторних досліджень зерна і вигрузки на складі. Крім того, пояснила, що після прийняття зерна заповнила форму 36, але форма 36, яку подав відповідач до суду заповнена не нею, переписана іншою особою, а журналів форми №36, яку заповнювала вона, відповідач не надав до суду (а.с.61, а.с.80) та поясненнями Абраімової Н.М. старшого майстра хлібоприймального підприємства (зав.складом), яка пояснила, що 05.01.05 року зерно привезли по накладній, провели лабораторні аналізи, накладні про прийняття зерна підписувала вона, а також накладні записала у ваговий журнал, а потім здала накладні в бухгалтерію для виписки реєстру (а.с.60), а також поясненнями представника Державної хлібної інспекції в судових засіданнях (а.с.33) викликаний для дачі пояснення у справі, яка теж пояснила, що реєстр заповнюється після прийняття на склад зерна відповідачем. А складська квитанція виписується за бажанням позивача. Крім того, пояснила, що зробити розрахунок вартості зерна з врахуванням природніх втрат та інших втрат неможливо без наданого відповідачем акту - розрахунку.

- За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ч.1 ст.953 ЦК України).

Як вбачається із відповіді відповідача від 22.02.06року за №21, відповідач відмовився видати зерно прийняте на зберігання, мотивуючи тим, що зерно повернуте та тим, що позивач повинен надати складські документи (а.с.6).

Відповідно до ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачою) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; (ч.1 ст.951 ЦК України).

Слід зазначити, що у відповідача відсутнє в наявності як спірне зерно так і інше зерно, про що пояснили представники відповідача в засіданні суду.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів про повернення зерна чи відшкодування збитків не надав.

Згідно приписів ст.623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення суду.

Ціна за тону жита групи А 1 класу складає 600грн., що підтверджується довідкою Житомирської товарної біржі за №213 від 10.11.06року (а.с.73).

Тому збитки позивача становлять: 11990,81грн. (600грн. х 23,72т. = 14232,00грн., а з враховунням послуг за збереження 2241,19грн. ; 14232,00 - 2241,19грн. - розрахунок позивача (а.с.69).

Згідно ст.ст. 525, 526, ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, як уже зазначав суд вище - накладними №9 і №10 від 05.01.05 року (а.с.9); - реєстром №1 накладних на прийняте зерно від 05.01.05 року, виписаним відповідачем (а.с.7); - а також поясненнями посадових осіб, які знаходилися в трудових відносинах на період прийняття зерна на зберігання з відповідачем, а саме: головного бухгалтера Сагадіної Н.О. (а.с.61, а.с.80), поясненнями Абраімової Н.М. старшого майстра хлібоприймального підприємства (зав.складом, а.с.60) та поясненнями представника Житомирської державної хлібної інспекції (а.с.33).

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача і тому, що журнали форми №36, які були заповнені на період спірних правовідносин головним бухгалтером, суду відповідач не надав, а також не надав ваговий журнал. А також не приймає до уваги пояснення посадових осіб Колодій В.С., Дем'янець Г.П, Клімчук А.М., оскільки вони не займались прийманням на зберігання зерна на період спірних правовідносин сторін.

Згідно ч.1 абзацу третього ст.937 ЦК України, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Слід зазначити, що представники відповідача не заперечували того факту, що договір, реєстр та накладні були підписані відповідачем.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені відповідно до вимог діючого законодавства, підтверджуються належними доказами, що знаходяться в матеріалах справи, і тому задовільняє позов в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно- технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 936,937,938,942,950,953,623 ЦК України, керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Коростишівське хлібоприймальне підприємство", 12505, м. Коростишів, вул. Р. Люксембург", 97, р/р 26000657 в ЖОД АППБ "Аваль", МФО 311528, код 00953958;

- на користь Селянсько-фермерського господарства "Валентина, 12505, м. Коростишів, вул. Куйбишева,40, р/р 260042083 в ЖОД АППБ "Аваль", МФО 311528, код 311474806

-11990,81грн. збитків,

- 119,91грн. - витрат, пов'язаних із сплатою державного мита,

-118грн. - витрат, пов'язаних із сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення суду

Суддя

Брагіна Я.В.

Дата підписання мотивованого рішення: 26.12.06 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - поз

3-відп.