Рішення № 33060731, 12.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10046/13 12.08.13За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Держави в особі Військової частини 3030 внутрішніх військ МВС України

До Державного підприємства «Об'єднання Спортивно-Господарських Споруд»

Про стягнення 94 796,70 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Іванов Д.А. - за дов. №246 від 16.04.2013р.

Від відповідача не з'явилися

Від Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Держави в особі Військової частини 3030 внутрішніх військ МВС України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Об'єднання Спортивно-Господарських Споруд» про стягнення з останнього заборгованості по договору про надання послуг по забезпеченню безпеки №1/8 від 28.02.2011р. у розмірі 94796,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати згідно умов Договору по надання послуг по забезпеченню безпеки №1/8 від 28.02.2011р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 було порушено провадження у справі №910/10046/13 та призначено розгляд справи на 19.06.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2013 розгляд справи було відкладено на 24.07.2013, відповідно до вимог ст 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 справу №910/10046/13 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/10046/13 до свого провадження та призначила до розгляду на 12.08.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 справу №910/10046/13 було передано в провадження судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду м Києва від 29.07.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/10046/13 до свого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні 12.08.2013 року надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 12.08.2013 не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 30.05.2013 про порушення провадження у справі №910/10046/13 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

Представники Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері у судове засідання 12.08.2013 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/10046/13.

В судовому засіданні 12.08.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2011 року між Державним підприємством «Об"єднання Спортивно-Господарських Споруд» (далі - Замовник) та Військовою частиною 3030 внутрішніх військ МВС України (далі - Виконавець) було укладено договір по надання послуг по забезпеченню безпеки №1/8 (далі - Договір).

Предметом даного договору є надання послуг по забезпечення безпеки (код 74.60.0) силами та засобами Виконавця на відповідній території Замовника за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 19 (п.1.1 Договору).

Забезпечення безпеки здійснюється в дні і години визначені в дислокації та без матеріальної відповідальності (п.п. 1.2, 1.3 Договору).

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили вартість послуг, серед яких:

- вартість послуг по забезпеченню безпеки одним військовослужбовцем за одну годину становить - 17,50 грн. в т.ч. ПДВ 2,92 грн.

- орієнтовна ціна послуг за місяць становить 25200,00 грн. в т.ч. ПДВ 4 200,00 грн.

Відповідно до п. 8.8 Договір дійсний з дня підписання та діє до 24.00 години 31.05.2011р.

На виконання умов Договору позивачем у період з лютого 2011 року по травень 2011 року включно надавалися послуги по забезпеченню безпеки, на загальну суму 101 640,00 грн.

За надані послуги Замовник розраховується з Виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (на підставі наданих Виконавцем рахунків) протягом 3-х (трьох) банківських днів після підписання Сторонами Акту наданих послуг та Табелю робочого часу (на кожного військовослужбовця) (п. 4.1 Договору).

27.03.2013 та 15.05.2013 Позивач повторно направляв Відповідачу листи з актами здачі прийомки виконаних робіт та табелями виконаних робіт, з прохання підписати надані документи у найкоротший строк. Однак, Відповідач залишив зазначені листи без належної відповіді та реагування.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що Акт наданих послуг та Табелі робочого часу (на кожного військовослужбовця) Замовник зобов'язаний підписати ці документи на першу вимогу Виконавця. У випадку безпідставного не підписання Акту наданих послуг, послуги надані «Виконавцем» вважаються наданими належним чином, та прийнятими Замовником в повному обсязі.

У випадку наявності у Замовника зауважень до Акту або Табелю робочого часу, він має право викласти окрему думку до даного Акту або Табелю. При безпідставній відмові «Замовника» від погодження Акту наданих послуг або Табелю робочого часу, в Акті (Табелі) робиться відмітка про це, а послуги вважаються наданими Виконавцем належним чином, якісно та прийнятими Замовником у повному обсязі (визначеному у Акті або Табелі)

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» зі змінами та доповненнями, внутрішні війська МВС України входять до системи Міністерства внутрішніх справ України, як органу державної виконавчої влади.

Статтею 7 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» передбачено, що внутрішні війська складаються із з'єднань, військових частин і підрозділів по охороні важливих державних об'єктів, зокрема атомних електростанцій, по супроводженню спеціальних вантажів і конвоюванню заарештованих і засуджених, із військових частин спеціального призначення та спеціальних моторизованих військових частин міліції, підрозділів зв'язку, військових установ, навчальних закладів та учбових частин.

Фінансування внутрішніх військ провадиться за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів міністерств і відомств, у розпорядженні яких знаходяться об'єкти, які охороняються цими військами (ст. 12 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України»).

Зважаючи на зазначене, збитки, що завдаються військовим частинам внутрішніх військ МВС України, зокрема військовій частині, яка є державною установою, згідно до положень ст. 1, 7 та 12 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», це безпосередня шкода державі.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Так, ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, після проведеної перевірки, Київською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері було встановлено, що Відповідач порушив умови Договору стосовно повної та своєчасної оплати за надані послуги, оплативши їх частково, а саме на суму 23520,00 грн., у зв'язку з чим станом на 01.03.2012 останній має заборгованість у розмірі 78120,00 грн., що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом звірки розрахунків станом на 01.03.2012 (копія якого міститься в матеріалах справи).

З метою досудового врегулювання спору 03.04.2012 року Позивач направляв на адресу Відповідача претензію №147, з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 78 120,00 грн. Проте, Відповідач зазначену претензію залишив без належної відповіді та реагування.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, за невиконання договірних зобов'язань за Договором Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері просить суд стягнути з відповідача 12 108,60 грн. - пені, 773,39 грн. - інфляційних витрат, 3 794,71 грн. - 3% річних.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 5.5 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до постанови Національного банку України №377 від 09.08.2010р. облікова ставка з 10.08.2010 по 22.03.2012 складає 7,7500 %, а звідси подвійна облікова ставка НБУ - 15.5% річних, а подвійна ставки НБУ в день складає 0,042465%, що ? 0,04%.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені у сумі 12 108,60 грн., які підлягають стягненню з відповідача, та встановлено, що зазначена сума пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 5 624,64 грн., за вказаний період, за уточненим розрахунком суду.

Вимога Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 794,71 грн. та інфляційних витрат у розмірі 773,39 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Вимога позивача про забезпечення позову судом задоволенню не підлягає, оскільки у відповідності до вимог ст. 66 ГПК України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії провадження у справі, якщо вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення Господарського суду. Позивачем не надано суду достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього, може зникнути, зменшиться за кількістю або погіршиться за якістю на момент виконання рішення.

Щодо стягнення судового збору потрібно зазначити наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (від 1 720,50 грн. до 68 820,00 грн.). Зважаючи, що заявлена сума позову складає 94 795,70 грн., звідси судовий збір повинен бути сплачений у розмірі 1 895,93 грн.

Згідно діючого законодавства України, прокурор м. Луцька наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а з урахуванням п. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді звільняться від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене то згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1 895,93 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до Державного підприємства «Об'єднання Спортивно - Господарських Споруд» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Об'єднання Спортивно - Господарських Споруд» (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 42, п/р №26001057002633 ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649), а у разі відсутності грошових коштів -з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Військової частини 3030 внутрішніх військ МВС України (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 24, п/р №31253272210593 в ГУДКУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 23313859) заборгованості за договором по надання послуг про забезпеченню безпеки №1/8 від 28.02.2011р. у розмірі 88 312,74 грн., з яких 78 120,00 грн. - основного боргу, 5 624,64 грн. - пені, 773,39 грн. - інфляційних витрат, 3 794,71 грн. - 3% річних.

3. Стягнути з Державного підприємства «Об'єднання Спортивно - Господарських Споруд» (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 42, п/р №26001057002633 ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649), а у разі відсутності грошових коштів -з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду в доход Державного бюджету України 1 763,21 грн. судового збору.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного рішення 16.08.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна