Рішення № 33060724, 07.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9359/13 07.08.13За позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України та Концерну «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України

до Фізичної особи - підприємця Бойка Сергія Миколайовича

про стягнення 33 566,05 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Гричишина А.В. - за дов. №63 від 06.08.2013р.

Від відповідача не з'явилися

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України та Концерну «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Бойка Сергія Миколайовича про стягнення з останнього заборгованості у розмірі стягнення 33 566,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати згідно умов Договору про надання послуг відповідального зберігання майна №1 від 28.12.2010р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.05.2013 порушено провадження у справі №910/9359/13 та призначено розгляд справи на 05.06.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2013 розгляд справи було відкладено на 22.07.2013, відповідно до вимог ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 справу №910/9359/13 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/9359/13 до свого провадження та призначила до розгляду на 07.08.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 справу №910/9359/13 було передано в провадження судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду м Києва від 29.07.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/9359/13 до свого провадження.

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфер у судове засідання 07.08.2013 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подав.

Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2013 року надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 07.08.2013 не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 22.05.2013 про порушення провадження у справі №910/9359 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/9359/13.

В судовому засіданні 07.08.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2010 року між Філією Концерну «Техвоєнсервіс» «Логістик Центр» (далі - Зберігач) та фізичною особою-підприємцем Бойко Сергієм Миколайовичем (далі - Поклажодавець) було укладено договір про надання послуг відповідального зберігання майна №1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії Договору окремі партії товарів (надалі - Майно) згідно актів приймання - передачі Майна (додаток №1 до Договору) та накладних. Зберігач зобов'язується зберегти Майно та повернути його Поклажодавцю неушкодженим.

Плата за зберігання за домовленістю сторін на місяць складає 21 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 3600,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Додатковою угодою №1 від 01.03.2011р. до Договору сторони визначили, що розмір плати за зберігання майна з 01.03.2011 по 31.12.2011 складає 15 040,00 грн. на місяць. Попередня оплата за послуги зберігання здійснюється до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг і складає 15 040,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 01.06.2011 до Договору, розмір плати за зберігання майна з 01.06.2011 по 31.12.2011 складає 9 980,00 грн. на місяць.

На виконання умов Договору позивачем у період з липня 2011 року по вересень 2011 року включно надавалися послуги щодо відповідального зберігання майна Відповідача на загальну суму 29 940,00 грн.

Пунктами 2.5 та 2.6 Договору сторони погодили, що Зберігач щомісяця до 15 - го числа надає Поклажодавцю рахунки на оплату місячної плати за зберігання та витрати Зберігача Майна на наступний місяць. Оплата за зберігання та витрати здійснюються Поклажодавцем у гривні на підставі оригіналів рахунків шляхом банківського перерахування коштів на поточний рахунок Зберігача щомісячно до 20 числа місяця, на який надаються послуги за цим Договором.

Зі слів Позивача, ним належним чином виконувалися умови Договору щодо зберігання Майна Відповідача, крім того у матеріалах справи відсутні будь - які зауваження від Поклажодавця щодо неналежного виконання обов'язків Зберігача.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що Концерн «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України є оборонно-промисловим підприємством Збройних Сил України, який своїми виробничими - потужностями забезпечує обороноздатність України. А тому, зі слів Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, порушення інтересів Концерт- «Техвоєнсервіс» є порушенням інтересів держави.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» - Збройні Сили України це військова державна структура, що призначена для збройного захисту суверенітету незалежності, територіальної цілісності і неподільності України.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 вказаного Закону та п. 1 Указу Президента від 06.04.2011 №406/2011 є центральним органом виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Які в свою чергу утримуються виключно за рахунок коштів держаного бюджету, отже шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України, є безпосередня шкода інтересам держави (ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України»).

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Так, ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, після проведеної перевірки, Заступником прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері було встановлено, що Відповідач порушив умови Договору стосовно повної та своєчасної оплати за надані послуги, оплативши їх частково, а саме на суму 4 778,55 грн., у зв'язку з чим станом на 15.04.2013 останній має заборгованість у розмірі 25 161,45 грн.

З метою досудового врегулювання спору 06.11.2012 року Позивач направляв на адресу Відповідача претензію №102, з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 25 161,45 грн. у строк до 10.12.2012р. Проте, Відповідач зазначену претензію залишив без належної відповіді та реагування.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, за невиконання договірних зобов'язань за Договором Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері просить суд стягнути з відповідача 5 551,37 грн. - пені, 1 761,30 грн. - штрафу, 1 091,93 грн. - 3% річних.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язань за п. 2.6 Договору Поклажодавець сплачує Зберігачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості плати за зберігання Майна та витрат за кожен день прострочення платежу, за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7% суми плати за зберігання майна та витрат.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до постанови Національного банку України №377 від 09.08.2010р. облікова ставка з 10.08.2010 по 22.03.2012 складає 7,7500 %, а звідси подвійна облікова ставка НБУ - 15.5% річних, а подвійна ставки НБУ в день складає 0,042465%, що ? 0,04%.

Відповідно до постанови Національного банку України №102 від 21.03.2012р. облікова ставка з 23.03.2012 по 09.06.2013 складає 7,7000 %, а звідси подвійна облікова ставка НБУ - 15% річних, а подвійна ставки НБУ в день складає 0,041096%, що ? 0,04%.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені у сумі 5 551,37 грн., які підлягають стягненню з відповідача, та встановлено, що зазначена сума пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1 811,62 грн., за вказаний період, за уточненим розрахунком суду.

Вимога Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері щодо стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 1 761,30 грн. та 3% річних у розмірі 1 091,93 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Щодо стягнення судового збору потрібно зазначити наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (від 1 720,50 грн. до 68 820,00 грн.). Зважаючи, що заявлена сума позову складає 33 566,05 грн., звідси судовий збір повинен бути сплачений у розмірі 1 720,50 грн.

Згідно діючого законодавства України, прокурор м. Луцька наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а з урахуванням п. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді звільняться від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене то згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1 531,25 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до фізичної особи-підприємця Бойко Сергія Миколайовича задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бойко Сергія Миколайовича (02094, м. Київ, пр. Гагаріна, буд. 13-Б, кв. 35, ідентифікаційний код 2713215531) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Концерну «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, код ЄДРПОУ 33689867) заборгованість за договором про надання послуг відповідального зберігання майна №1 від 28.12.2010р. у розмірі 29 826,29 грн., з яких 25 161,45 грн. - основного боргу, 1 811,62 грн. - пені, 1 761,30 грн. - 7% штрафу, 1 091,93 грн. - 3% річних.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бойко Сергія Миколайовича (02094, м. Київ, пр. Гагаріна, буд. 13-Б, кв. 35, ідентифікаційний код 2713215531) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення в доход Державного бюджету України 1 531,25 грн. судового збору.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного рішення 12.08.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна