Постанова № 33060615, 20.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 908/717/13-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська кабельна компанія", м. Бердянськ Запорізької області (далі - Компанія),

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013

зі справи № 908/717/13-г

за позовом приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Бердянський кабельний завод", м. Бердянськ Запорізької області (далі - Завод),

до Компанії

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Осипенка М.Ю.,

відповідача - Доценко Н.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості за Договором від 11.01.2010 № 0112/10 (далі - Договір № 0112/10) та від 10.01.2011 № 0112/11 (далі - Договір № 0112/11) у сумі 235 580,17 грн., а також пені в сумі 25 946,09 грн. та 3% річних у сумі 5 189,22 грн., а всього 266 715,48 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.04.2013 (суддя Хуторной В.М.) у позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013 (колегія суддів у складі Ломовцева Н.В. - головуючий, судді Принцевська Н.М. і Скакун О.А.): апеляційну скаргу Заводу задоволено частково; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано частково; позов задоволено частково; з Компанії стягнуто на користь Заводу: 235 580, 17 грн. заборгованості; 17 716, 92 грн. пені; 5 189, 22 грн. - 3% річних; 5 169,72 грн. судового збору за подання позову і 2 584, 86 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.04.2013 з даної справи залишити без змін. Скаргу з посиланням на статтю 129 Конституції України, статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", статті 92, 97 Цивільного кодексу України, керівний нормативний документ КНД 211.2.3.063-98 "Інструкція "Відбір проб промислових викидів", статті 42 , 33, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням апеляційним господарським судом у розгляді справи норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Завод заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та про законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, та просить останню залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у прийнятті рішення зі справи виходив з таких обставин та висновків.

За умовами укладеного сторонами Договору № 0112/10:

- завод як виконавець зобов'язується здійснити промислово-санітарний контроль повітря робочої зони виробничих приміщень, контроль фізичних факторів, контроль метеорологічних факторів та контроль атмосферного повітря в санітарно-захисній зоні (СЗЗ) Компанії як замовника у відповідності з додатками, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.1.);

- загальна сума договору (з урахуванням ПДВ) формується як сума вартості окремих його додатків, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.1.);

- оплата здійснюється шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця, після підписання сторонами акта виконаних робіт, протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунка "по фактичному обсягу виконаних робіт" (пункт 2.2.);

- акти виконаних робіт "виставляються щоквартально" (пункт 2.3.);

- замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги в порядку, передбаченому пунктом 2.2 цього договору (пункт 3.2.);

- договір вступає в силу з 11.01.2010 та діє до 31.12.2010 (пункт 8.3.).

Договір № 0112/11 аналогічний договору № 0112/10 за предметом, вартістю та порядком оплати; він вступає в дію 10.01.2011 та діє до 31.12.2011.

За доводами Заводу, на виконання згаданих договорів ним за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) надано Компанії послуги на загальну суму 313 065,86 грн., з яких Компанією оплачено 77 485,66 грн., а решта 235 580,17 грн. залишилася не оплаченою.

На підтвердження Заводом подано відповідні акти від 08.12.2011 № 12-05, від 08.12.2011 № 12-06, від 08.12.2011 № 12-10, від 08.12.2011 № 12-13, від 30.12.2011 № 12-14, від 30.12.2011 № 12-14 від 30.12.2011 № 12-15, від 12.01.2012 № 01-01 та від 12.01.2012 № 01-02.

Зазначені акти (крім останнього, щодо якого спір відсутній) не є належними доказами обґрунтованості позовних вимог.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська кабельна компанія" від 30.09.2011 № 83 генеральним директором названого товариства з 01.10.2011 було обрано Рассадіна Ю.М., який із зазначеної дати представляє Компанію у взаємовідносинах з іншими суб'єктами цивільних правовідносин і має право підписувати від її імені будь-які документи, що створюють для компанії цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 14 посадової інструкції право підписувати акти здачі-приймання виконаних робіт надано лише генеральному директору Компанії.

В актах від 08.12.2011 (з I кварталу 2010 по IV квартал 2010 року включно) зазначено підписи (про затвердження актів) генерального директора Компанії Сидорова В.Г., хоча з 01.10.2011 генеральним директором Компанії є Рассадін Ю.М., і про це Заводу було відомо, оскільки у своєму листі від 07.12.2011 № 07.1-444/1 (копію якого додано до позовної заяви) Завод зазначив генеральним директором Компанії саме Рассадіна Ю.М.

В актах від 30.12.2011 (за I квартал 2011 року та II квартал 2012 року включно) зазначено підписи (про затвердження актів) генерального директора Компанії Кара В.В., хоча генеральним директором на дату підписання цих актів був Рассадін Ю.М.

На підтвердження виконання робіт у спірному періоді часу (2010-2011 р.р.) Заводом подано акти здачі-приймання виконаних робіт, в яких відсутня дата складання (датовані 2010 та 2011 роками) та які за формою нагадують акти відбору проб. Відповідно до КНД 21 1.2.3.063-98 Інструкції "Відбір проб промислових викидів" (зі змінами згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2004 № 93) передбачено порядок проведення відбору проб промислових викидів та його документальне оформлення у вигляді акта відбору проб, форма якого не відповідає формі актів здачі-приймання виконаних робіт, поданих Заводом.

На згаданих документах наявна печатка ПрАТ "ВО "Бердянський кабельний завод", але ВАТ "ВО "Бердянський кабельний завод" змінило найменування та відповідні зміни було зареєстровано 22.04.2011; тобто станом на 2010 рік та на I квартал 2011 на поданих суду актах не могла бути проставлена печатка ПрАТ "ВО "Бердянський кабельний завод".

Судом не береться до уваги лист Бердянської санітарно-епідеміологічної служби від 16.04.2013 № 226 та рукописні акти перевірок від 28.04.2010 та від 19.04.2011 лабораторії Заводу, оскільки вони не є належними доказами підтвердження роботи зазначеної лабораторії саме стосовно Компанії у спірний період часу.

Судом апеляційної інстанції задоволено клопотання Заводу про залучення до матеріалів справи копії листа Заводу до Бердянського міськрайонного управління Держсанепідслужби України та листа названого управління від 25.04.2013 № 271 з актами перевірки дотримання санітарного законодавства, копій протоколів досліджень за 2010-2011 р.р., оскільки з названих документів вбачається, що їх не було у Заводу та він їх витребовував від згаданого управління і отримав лише 25.04.2013.

Апеляційна інстанція у прийнятті оскаржуваної постанови виходила з такого.

Норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не регулюють спірних правовідносин у даній справі.

Матеріалами справи підтверджується, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за I-IV квартали 2010 року та I-IV квартали 2011 року були затверджені директором Заводу вже після підписання їх Компанією та уповноваженим представником Заводу і після реєстрації відповідних змін найменування, а саме 22.04.2011. Зазначені акти затверджувалися разом з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 08.12.2011 №№ 12-05, 12-06, 12-10, 12-13, від 30.12.2011 №№ 12-14, 12-15 від 12.01.2012 №№ 01-01,01-02, що підтверджується тим, що у графі "Затверджую" від руки зазначено найменування виконавця - "ЧАО "ПО "БКЗ", а тому на цих актах й було проставлено печатку ПрАТ "Виробниче об'єднання "Бердянський кабельний завод".

Судом першої інстанції не враховано, що в період, коли генеральним директором Компанії був Рассадін Ю.М., Компанією було здійснено оплату наданих послуг за Договором № 0112/11 із зазначенням у відповідному платіжному доручення від 28.08.2012 № 8589 як підстави оплати Договору № 0112/11 без визначення періоду оплати, і Завод зарахував цю оплату на власний розсуд. При цьому акти за згаданим договором, крім акта за IV квартал 2011 року, який не є предметом спору, підписані не Рассадіним Ю.М., а Карою В.В.

Крім того, Компанія оспорює лише затвердження актів здачі-приймання робіт (надання послуг), але не оспорює факту їх підписання.

Згадані акти було підписано Компанією та скріплено її печаткою без зауважень. У кожному акті вміщено посилання на укладені договори. У матеріалах справи є лист Компанії від 25.04.2012 № 15-1555/04, в якому Компанія в особі генерального директора Рассадіна Ю.М. підтверджує, що ним своєчасно були підписані акти здачі-приймання виконаних робіт із зазначенням найменування останніх з І кварталу 2010 року по IV квартал 2011 року та міститься прохання направити рахунки, за якими необхідно здійснити оплату. Тобто цей лист фактично є погодженням підписання актів та прийняття робіт і виконання договорів.

Компанія не заперечує автентичність відтиску печатки, здійсненого на видаткових накладних Заводу. Водночас матеріали справи не містять документів, які свідчили б про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання всупереч волі Компанії, так само як відсутня й інформація про недійсність договорів про надання послуг, закінчення їх дії або про існування між сторонами інших договірних відносин.

Місцевим господарським судом помилково не враховано акти здачі-приймання виконаних робіт до Договорів №№ 0112/10 і 0112/11 за I-IV квартали 2010 року і за I-IV квартали 2011 року, оскільки, ці акти є доповненням до раніше наданих актів й містять більш детальне розшифрування наданих послуг за показниками, а саме: хімічний аналіз повітря, контроль фізичних факторів, контроль метеорологічних факторів, аналіз атмосферного повітря в СЗЗ. Дані акти без зауважень були підписані представником Компанії, яка не спростовує факту підписання актів уповноваженою особою, а лише посилається на їх затвердження неналежною особою.

Безпідставним є посилання місцевого господарського суду на Інструкцію "Відбір проб промислових викидів". Вона встановлює основні вимоги щодо джерел, розташування та обладнання місць відбору проб, а укладеними сторонами договорами передбачено надання послуг саме з контролю атмосферного повітря. До того ж положення цього документа є рекомендаційними, і названа Інструкція не зареєстрована в Міністерстві юстиції України.

Сторонами в укладених договорах, крім того, не визначено ні порядку складання акта, ані його форми.

Отримання послуг за договорами підтверджується також протоколами про проведення досліджень освітленості робочого місця, повітря робочої зони, шумової характеристики та вібрації, з яких вбачається, що Компанія здійснювала контроль повітря робочої зони, проведення вимірювання освітленості на робочому місці, вимірювання рівня шумової характеристики, показників вібрації та інших показників.

Рахунки на сплату наданих послуг направлені Компанії 07.05.2012 цінним листом з описом вкладення.

Пеня підлягає стягненню в сумі 17 716,92 грн. за період з 14.05.2012 по 12.12.2012, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладених сторонами договорів.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901);

- якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903);

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625).

Згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання":

- платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1);

- розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної постанови, на відміну від місцевого господарського суду, встановивши обставини, пов'язані з наданням Заводом Компанії послуг за Договорами №№ 0112/10 та 0112/11 та неоплатою цих послуг Компанією у сумі 235 580, 17 грн., з огляду на наведені законодавчі приписи дійшов не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення основної заборгованості, пені (в зазначеній апеляційним господарським судом сумі) та процентів річних.

Вищий господарський суд України погоджується також з висновками апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову справу в Україні" (оскільки, з огляду, зокрема, на преамбулу цього законодавчого акта, відповідні правовідносини не є предметом регулювання даного Закону), і Інструкції "Відбір проб промислових викидів", не зареєстрованої в Міністерстві юстиції України.

Тому не можуть бути взяті до уваги й доводи скаржника, засновані на положеннях названих Закону й Інструкції.

Решта доводів касаційної скарги стосується оцінки доказів, які вже були предметом дослідження апеляційної інстанції, та правильності встановлення нею фактичних обставин справи. Проте з огляду на припис частини другої статті 1117 ГПК України, згідно з яким касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, відповідні доводи, перевірка яких перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, не можуть бути підставами для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 111 7, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013 зі справи № 908/717/13-г залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська кабельна компанія" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій