Ухвала суду № 33060346, 15.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року м. Київ К/9991/16338/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі №2а-16888/10/2670

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі п тексту - позивач, ДТГО «Південно-Західна залізниця») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач, Жмеринська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 15.11.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що згідно висновків акта перевірки від 09.11.2010 № 1295/23/01070072, позивачем було порушено вимоги ч. 1 та ч. 10 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII (далі по тексту - Закон №2535) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме занижено плату за землю у розмірі 9556,74 грн.

На підставі висновків вказаного акта, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 15.11.2010, яким позивачу було донараховано плату за землю в розмірі - 9556,74 грн. основного платежу та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4778,37 грн.

Висновки відповідача мотивовані тим, що відокремлений підрозділ позивача мав на праві постійного користування земельні ділянки, які не відносяться до земель залізничного транспорту, а тому земельний податок мав розраховуватись виходячи з положень ч. 1 ст. 7 Закону № 2535.

Колегія суддів, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність тверджень відповідача і як наслідок безпідставність нарахування податкових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частиною 6 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що землі, які надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного Кодексу та Закону України «Про транспорт».

Відповідно до ст. 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Згідно зі ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Стаття 23 Закону України «Про транспорт» визначає, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідачем не надано жодних доказів, що компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування спірні земельні ділянки віднесено до іншої категорії, ніж землі залізничного транспорту.

Таким чином, вказані земельні ділянки відносяться до земель залізничного транспорту, а тому, правомірним є застосування позивачем пільги щодо сплати земельного податку, встановленої ч. 10 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)А.О. Рибченко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова