Постанова № 33060269, 13.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року м. Київ К-40193/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЦ «Альба»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року

у справі № 2а-4070/09/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЦ «Альба»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЦ «Альба» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (відповідач) задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001362301/0 від 04 червня 2009 року та податкове повідомлення-рішення № 0001372301/0 від 04 червня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 127 322,00 грн. (90 856,00 грн. - основний платіж; 36 466,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Визнано нечинним та скасовано рішення № 0005002302 від 04 червня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю формування позивачем даних податкового обліку в охоплений перевіркою період.

Також, Житомирський окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що штрафні (фінансові) санкції застосовано контролюючим органом до позивача поза межами визначеного статтею 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України) строку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Житомирі задоволено. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року та залишення в силі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «СКЦ «Альба» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 3250/23-1/33649618/0110 від 22 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001362301/0 від 04 червня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30 540,00 грн. (20 360,00 грн. - основний платіж, 10 180,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0001372301/0 від 04 червня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 128 222,00 грн. (91 606,00 грн. - основний платіж, 36 616,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та рішення № 0005002302 від 04 червня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі в розмірі 1 276 272,59 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на заниження бази оподаткування за рахунок здійснення збиткових операцій з надання в оренду автомобілів, а також безпідставне включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими накладними.

Також, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «СКЦ «Альба» підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з підстав здійснення операцій з надання в оренду автомобілів, що не пов'язані з господарською діяльністю платника податку, неправомірного віднесення до складу валових витрат сум, не підтверджених первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку, а також безпідставного включення до валових втрат вартості автотранспортних послуг, не підтверджених належним чином складеними актами виконаних робіт та товарно-транспортними накладними.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 2.6, 2.11 глави 2, пункту 3.1 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) у зв'язку з неоприбуткуванням готівкових коштів в розмірі 254 500,00 грн. в касі підприємства.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що контролюючим органом доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому слід враховувати, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської, оскільки неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача, адже при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Визначальним в даному випадку є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення суб'єктом господарювання діяльності у відповідності з визначеними цілями.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано будь-яких пояснень стосовного того, в чому саме полягала господарська мета в наданні в оренду автомобілів за ціною 1 200,00 грн.

Зокрема, ні під час проведення перевірки, ні в процесі вирішення даного спору ТОВ «СКЦ «Альба» не надано жодних доказів, які б дозволили виявити факт наявності мети на отримання економічної користі від здійснення спірної господарської операції.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Однак, позивачем первинних документів та податкових накладних на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа» надано не було.

Також, не можна визнати правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат вартості наданих Приватним підприємцем ОСОБА_3 автотранспортних послуг, оскільки транспортні послуги для віднесення їх вартості до складу валових витрат мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Поряд з цим, як встановлено, зокрема, судом апеляційної інстанції, до перевірки ТОВ «СКЦ «Альба» надано акти виконаних робіт, в яких вказано лише загальний пробіг автомобіля, проте не зазначено зміст господарської операції, маршрут перевезення, найменування товару та його кількість. Крім того, позивачем надано товарно-транспортні накладні, які не містять відмітки відправника товару та в яких не вказано найменування товару, що перевозився, його кількість, не зазначено загальний пробіг автомобіля.

Що стосується встановленого проведеною контролюючим органом перевіркою порушення позивачем вимог Положення, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність скасування рішення № 0005002302 від 04 червня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зважаючи на таке.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення вимог Положення, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом першої інстанції, порушення позивачем вимог пунктів 2.6, 2.11 глави 2, пункту 3.1 глави 3 Положення відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в період з липня 2007 року по березень 2008 року, а тому штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 276 272,59 грн. застосовано відповідачем до ТОВ «СКЦ «Альба» рішенням № 0005002302 від 04 червня 2009 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, рішення суду першої інстанції змінити в частині задоволення позову про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001362301/0 від 04 червня 2009 року та податкового повідомлення-рішення № 0001372301/0 від 04 червня 2009 року в частині визначення ТОВ «СКЦ «Альба» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 127 322,00 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову, а в решті - залишити в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЦ «Альба» задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року змінити в частині задоволення позову про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001362301/0 від 04 червня 2009 року та податкового повідомлення-рішення № 0001372301/0 від 04 червня 2009 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «СКЦ «Альба» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 127 322,00 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Муравйов О.В.