Ухвала суду № 33060247, 13.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/1654/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року

у справі № 2а-1880/10/2770

за позовом Дочірнього підприємства «Севастопольський УПРДОР» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Севастопольський УПРДОР» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (відповідач), в якому просило визнати дії відповідача протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000690231/0 від 09 червня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 26 серпня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано ненаданням позивачем належним чином оформлених первинних документів на підтвердження фактів придбання та транспортування бітуму, мазуту та технічної солі в рамках виконання договору купівлі-продажу № 0701/10 від 02 лютого 2006 року, укладеного з Приватним підприємством «Техоснастка».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 26 серпня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000690231/0 від 09 червня 2010 року. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року та залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 26 серпня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 44/231/05422674/3456/10 від 28 травня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000690231/0 від 09 червня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 282 563,00 грн. (855 042,00 грн. - основний платіж, 427 521,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Техоснастка», з огляду на відсутність на видаткових та товарно-транспортних накладних оригіналу печатки контрагента та підписів його посадових осіб.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у контрагента товарно-матеріальних цінностей, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі № 2/80 від 04 червня 2010 року податкові накладні, складені ПП «Техоснастка», містять печатку та підпис посадової особи.

Фактичне одержання товару ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від ПП «Техоснастка» підтверджується дослідженими Севастопольським апеляційним адміністративним судом довідкою Контрольно-ревізійного управління в м. Севастополі № 06-21/161 від 06 липня 2010 року, рахунками та видатковими накладними, що засвідчують придбання товару ПП «Техоснастка» та його подальшу реалізацію позивачу.

При цьому слід враховувати, що у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій певні недоліки первинних документів є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

Отже, з огляду на встановлений факт реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем бітуму, мазуту та технічної солі у ПП «Техоснастка», висновок суду апеляційної інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

Також, колегія суддів вважає, що Севастопольський апеляційний адміністративний суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи податкового органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку при здійсненні господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Техоснастка» з підстав порушення Севастопольським транспортним прокурором кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ДП «Севастопольський УПРДОР» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та фактом службового підроблення, привласнення коштів в особливо великих розмірах посадовими особами ПП «Техоснастка», оскільки відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому факт порушення кримінальної справи не може мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи.

В свою чергу, відповідачем на підтвердження своєї правової позиції не надано вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб позивача або ПП «Техоснастка».

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Муравйов О.В.