Ухвала суду № 33060237, 08.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року м. Київ К/9991/10273/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011

у справі № 2а-6560/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус Агро»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус Агро» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Крокус Агро») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова) в якому після уточнення позовних вимог просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.11.2009 № 0000481505/0, від 29.12.2009, № 0000481505/1, від 03.03.2010, № 0000481505/2, від 14.05.2010, № 0000481505/3, про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 517479,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 344986,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 172493,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, позов задоволено в повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 23.10.2009 по 27.10.2009 відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з ПДВ за травень, червень, липень, серпень 2008 року ТОВ «Кропус-Агро», з результатми якої складено акт від 29.10.2009 № 7119/15-509/32437793.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Крокус-Агро» пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон) внаслідок чого завищено суму податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року - на суму 55966,00 грн.; за червень 2008 року - на суму 277331,00 грн.; за липень 2008 року - на суму 11341,00 грн.; за серпень 2008 року - на суму 348,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000481505/0 від 06.11.2009 про визнання податкового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 517479,00 грн., в т.ч., за основним платежем - 344986,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 172493,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000481505/1 від 29.12.2009 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на ту ж суму, що і попереднє податкове повідомлення-рішення №0000481505/0.

Податкове повідомлення-рішення № 0000481505/1 від 29.12.2009 було оскаржено позивачем у ДПА в Харківський області. За результатами розгляду якої скарга була залишена без задоволення, а рішення ДПІ у Київському районі про результати розгляду первинної скарги без змін на підставі якого 03.03.2010 ДПІ у Київському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000481505/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 517479,00 грн., в т.ч., за основним платежем - 344986,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 172493,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0000481505/2 було оскаржено позивачем до ДПА України. За результатами розгляду скарги податкові повідомлення-рішення були залишені без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000481505/3 на ту ж суму.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином право на податковий кредит відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону виникає по першій з подій, а саме: даті оплати товарів (робіт, послуг), або даті отримання податкової накладної.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 от. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а право на податковий кредит виникає при настанні певних подій, одна з яких є отримання податкової накладної

З матеріалів справи вбачається що до податкового кредиту за травень, червень, липень, серпень 2008 року позивачем були віднесені суми податку на додану вартість по податковим накладним, що були видані контрагентами позивача ФОП Волковим В.М., ТОВ «Агрекс», ТОВ «Реал-сервіс», ТОВ «Дельта», ТОВ «Агропромбуд», ТОВ «ІТЦ «Професіонші», СГ «Землянське», ТОВ «Фарез», ВАТ МТЗ «Міжрайагропостач» на підставі господарських операцій проведених у вересні, жовтні, грудні 2007 року, січні-лютому 2008 року.

Також матеріалами справи підтверджено, що спірні податкові накладні, були отримані позивачем у тих періодах, у яких сформовано податковий кредит. Факт отримання спірних податкових накладних у травні, червні, липні, серпні 2008 року відповідачем не оспорювався.

Таким чином позивач правомірно сформував податковий кредит у травні, червні, липні, серпні 2008 року по спірним податковим накладним, що відповідає пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, межі перегляду, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)С.Е. Острович З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова