Ухвала суду № 33060147, 06.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 року м. Київ К/9991/23691/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року

у справі № 2-а-1122/08

за позовом Одеської залізниці

до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року, адміністративний позов Одеської залізниці (позивач) до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000102150070 від 25 червня 2008 року. Присуджено на користь Одеської залізниці документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності Знам'янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 3 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці із земельного податку, за результатами якої складено акт № 233/1530/01072036 від 13 червня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000102150070 від 25 червня 2008 року, яким управлінню визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку в розмірі 18 582,72 грн. (17 697,83 грн. - основний платіж, 884,89 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення управлінням частини 11 статті 7 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2535-XII) у зв'язку з неправомірною сплатою земельного податку за земельну ділянку, якою воно користується, як за землі залізниці.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 2535-XII ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Згідно з частиною 11 статті 7 Закону № 2535-XII податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Відповідно до статті 1 Закону України від 04 липня 1996 року № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт» (далі - Закон № 273/96-ВР) залізницею є статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Частиною 1 статті 6 Закону № 273/96-ВР передбачено, що землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

Згідно з частиною 1 статті 67 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ЗК України) до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Відповідно до статті 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Статтею 23 Закону України від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР «Про транспорт» передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що за всі земельні ділянки, надані для залізниці, податок справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону № 2535-XII.

Як встановлено судами, Знам'янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 3 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці є відокремленим структурним підрозділом позивача, а відтак слід погодитись з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що земельний податок за земельну ділянку, якою воно користується, повинен сплачуватись у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону № 2535-XII.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області відхилити, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.