Ухвала суду № 33060129, 06.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 року м. Київ К/9991/10243/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року

у справі № 2а-16811/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегмент»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегмент» (позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0042601501/0 від 27 жовтня 2010 року. Відшкодовано ТОВ «Сегмент» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового - про відмову в позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сегмент» з питання своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої складено акт № 16693/15-1-32586837 від 27 жовтня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0042601501/0 від 27 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 170,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III), пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неподання декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року.

Зокрема, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував факт невизнання контролюючим органом поданої позивачем податкової звітності за перше півріччя 2010 року у зв'язку з неможливістю прочитання в розрахунку тексту та цифр внаслідок пошкодження.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація виключно у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Поряд з цим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, подана позивачем декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року підписана посадовими особами ТОВ «Сегмент», скріплена печаткою, містить всі обов'язкові реквізити, а також в ній відсутні підчищення, помарки та виправлення.

В свою чергу, відповідачем будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів щодо подання позивачем пошкодженої декларації надано не було.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.