Ухвала суду № 33060104, 06.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 року м. Київ К/9991/18830/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року

у справі № 2а-1663/10/13/0170

за позовом Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року, позов Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя» (позивач) до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними дії Джанкойської ОДПІ в Автономній Республіці Крим щодо самостійного визначення призначення платежів та зарахування перерахованих Кримським Республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя» коштів за платіжними дорученнями № 2029 від 30 жовтня 2009 року, № 2211 від 23 листопада 2009 року, № 2103 від 10 листопада 2009 року, № 2255 від 25 листопада 2009 року, № 2110 від 11 листопада 2009 року, № 2269 від 26 листопада 2009 року, № 2124 від 12 листопада 2009 року, № 2271 від 27 листопада 2009 року, № 2196 від 20 листопада 2009 року, № 2276 від 30 листопада 2009 року. Зобов'язано Джанкойську ОДПІ в Автономній Республіці Крим здійснити зарахування отриманих платежів у відповідності із вказаним позивачем призначенням платежу та періодами виникнення податкових зобов'язань, що визначені позивачем, а саме - провести по особовому рахунку: в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року суму в розмірі 45 500,00 грн. за платіжним дорученням № 2029 від 30 жовтня 2009 року; в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року суму в розмірі 9 000,00 грн. за платіжним дорученням № 2103 від 10 листопада 2009 року, суму в розмірі 5 000,00 грн. за платіжним дорученням № 2110 від 11 листопада 2009 року, суму в розмірі 5 000,00 грн. за платіжним дорученням № 2124 від 12 листопада 2009 року, суму в розмірі 4 000,00 грн. за платіжним дорученням № 2196 від 20 листопада 2009 року, суму в розмірі 4 000,00 грн. за платіжним дорученням № 2211 від 23 листопада 2009 року, суму в розмірі 6 000,00 грн. за платіжним дорученням № 2255 від 25 листопада 2009 року, суму в розмірі 3 000,00 грн. за платіжним дорученням № 2269 від 26 листопада 2009 року, суму в розмірі 5 000,00 грн. за платіжним дорученням № 2271 від 27 листопада 2009 року, суму в розмірі 5 000,00 грн. за платіжним дорученням № 2276 від 30 листопада 2009 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000201502/0 від 13 січня 2010 року. Скасовано нарахування пені по особовому рахунку Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя» в розмірі 4 487,35 грн. Стягнуто на користь Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2010 року, ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в позові.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, Джанкойською ОДПІ в Автономній Республіці Крим заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Джанкойської ОДПІ в Автономній Республіці Крим на Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено розподіл сплачених позивачем платіжними дорученнями, які містять реквізит «Призначення платежу», сум поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2009 року та жовтень 2009 року на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів та пені, про що на адресу Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя» направлено відповідні повідомлення.

В подальшому, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання сплати податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 2607/1502/03348100 від 25 грудня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000201502/0 від 13 січня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 21 844,03 грн.

Перевіркою встановлено порушення Кримським Республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя» підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2009 року, оскільки, суми в рахунок погашення податкового зобов'язання за вказаний період сплачено підприємством 30 жовтня 2009 року, 10 листопада 2009 року, 11 листопада 2009 року, 12 листопада 2009 року, 20 листопада 2009 року, 23 листопада 2009 року, 25 листопада 2009 року, 26 листопада 2009 року, 27 листопада 2009 року та 30 листопада 2009 року.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

При цьому пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як передбачено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані платником в реквізиті «Призначення платежу» платіжного доручення під час перерахування поточних податкових зобов'язань до бюджету, є неправомірним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим її правонаступником - Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.