Ухвала суду № 33060034, 06.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/6980/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «VD MAIS»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року

у справі № 13/7

за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «VD MAIS»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва,

Державної податкової адміністрації у м. Києві,

Державної податкової адміністрації України

про визнання недійсними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (відповідач-1), Державної податкової адміністрації у м. Києві (відповідач-2), Державної податкової адміністрації України (відповідач-3), в якому просило визнати недійсними та скасувати рішення № 0000562202/0 від 10 червня 2008 року та № 0000562202/1 від 29 серпня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також рішення № 12466/10/25-011 від 15 серпня 2008 року, № 4949/10/25-144 від 07 жовтня 2008 року та від 28 листопада 2008 року про результати розгляду скарг.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення № 0000562202/0 від 10 червня 2008 року та № 0000562202/1 від 29 серпня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2009 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2009 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач-2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Крім того, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України заявлено клопотання про заміну відповідачів у справі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, Державну податкову службу у м. Києві та Державну податкову службу України відповідно.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ПП «НВФ «VD MAIS» з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України відповідно до листа Відкритого акціонерного товариства «Укрексімбанк» № 497/10 від 12 січня 2008 року, за результатами якої складено акт № 203/1-22-20-32552719 від 28 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято рішення № 0000562202/0 від 10 червня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 923,31 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято рішення № 0000562202/1 від 29 серпня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 185/94-ВР) у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого терміну надходження товару на митну територію України на підставі імпортного контракту № 220507 від 22 травня 2007 року, укладеного з фірмою «DUX Schaltgerate GmbH» (Німеччина), на сорок днів.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про часткове задоволення позову, та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством підлягає митному оформленню, вважається дата завершення оформлення вантажної митної декларації (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування»), а відтак в даному випадку контролюючим органом, на думку суду, правомірно нараховано позивачу пеню до моменту завершення оформлення відповідної вантажної митної декларації.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з абзацом 14 статті 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 959-XII) імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту, відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону № 959-XII, є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктом 2 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) визначено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з пунктами 23, 35 статті 1 МК України переміщенням товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях є переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 МК України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Частиною 5 статті 43 МК України передбачено, що митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Митне ж оформлення товарів як наступна подія після перетину митного кордону має інше правове значення.

Поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки, за змістом частини 1 статті 27 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Вантажна митна декларація, в свою чергу, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата переміщення товарів через митний кордон України.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Як встановлено судом першої інстанції, імпортований товар за контрактом № 220507 від 22 травня 2007 року надійшов на територію України 05 вересня 2007 року, про що свідчить відтиск штампа «Під митним контролем» Київської регіональної митниці на інвойсі № 7111910 від 28 серпня 2007 року, тобто в межах граничного строку його повернення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог статті 2 Закону № 185/94-ВР.

При цьому, на думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва правомірно відмовив в задоволенні позову в частині визнання недійсними та скасування рішень про результати розгляду скарг, оскільки, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Разом з тим, рішення про результати розгляду скарги не може породжувати для суб'єкта господарювання правові наслідки.

В даному випадку лише відповідне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є тим правовим актом індивідуальної дії, який може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідачів - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва, Державну податкову адміністрацію у м. Києві та Державну податкову адміністрацію України їх правонаступниками - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, Державною податковою службою у м. Києві, Державною податковою службою України.

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.