Ухвала суду № 33059974, 06.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 року м. Київ К-40338/10

К-42675/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Державного підприємства «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року

у справі № 2а-135/10/1670

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

до Державного підприємства «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів»

про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області (позивач) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» (відповідач) про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1 343 606,00 грн., із земельного податку в розмірі 11 268,52 грн., з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин в розмірі 3 253,25 грн., з адміністративних штрафів та санкцій в розмірі 7 300,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1 343 606,00 грн., заборгованість із земельного податку в розмірі 11 268,52 грн., заборгованість з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин в розмірі 3 253,25 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач та відповідач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове - про задоволення позову в повному обсязі.

ДП «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року в частині стягнення з відповідача заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1 343 606,00 грн., ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем проведено виїзну позапланову комплексу документальну перевірку ДП «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2002 року по 30 вересня 2005 року, за результатами якої складено акт № 563/23-120/03481313 від 09 грудня 2005 року.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005152301/0/4697 від 21 грудня 2005 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 408 494,00 грн. (938 996,00 грн. - основний платіж, 469 498,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено відповідачем в судовому порядку.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 11 жовтня 2007 року у справі № 9/154 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2008 року у справі № 9/154 апеляційну скаргу ДП «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» залишено без розгляду.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно з частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

При цьому колегія суддів вважає, що судові інстанції правомірно відхилили доводи відповідача про пропуск податковим органом строку звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості з податку на додану вартість.

Адже, згідно з частинами 2, 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод.

Так, підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закон № 2181-III передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з ДП «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1 343 606,00 грн.

При прийнятті рішення про стягнення з відповідача податкового боргу із земельного податку в розмірі 11 268,52 грн. та з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин в розмірі 3 253,25 грн. суди виходили з того, що вказані суми податкових зобов'язань є узгодженими, а контролюючим органом, в свою чергу, вжито заходи щодо стягнення з ДП «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Законом № 2181-III.

Поряд з цим судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0005232301 від 21 грудня 2005 року про визначення ДП «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» податкового зобов'язання з адміністративних штрафів та санкцій в розмірі 7 300,00 грн. підприємством не оскаржувалось, а відтак датою узгодження вказаної суми податкового зобов'язання є дата отримання відповідачем податкового повідомлення-рішення, тобто 26 грудня 2005 року.

Отже, приймаючи до уваги те, що податковий орган звернувся з позовом до суду лише 14 січня 2010 року, 1095-денний строк від дня узгодження податкового зобов'язання з адміністративних штрафів та санкцій ним пропущено, що унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення з підприємства податкового боргу в розмірі 7 300,00 грн.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Державного підприємства «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.