Постанова № 33059494, 20.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4448/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби до ОСОБА_3 про стягнення коштів за податковим боргом, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2013 року адміністративний позов ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС до ОСОБА_3 про стягнення коштів за податковим боргом - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі продажу № 12152 від 25 листопада 2004 року, Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано реєстраційне посвідчення від 16 грудня 2004 року, яким зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках право приватної власності на нежилі приміщення ремонтно-механічної майстерні з побутовим корпусом № 14-а (в літері 3) загальною площею 545, 9 кв.м. що розташовані АДРЕСА_1.

На підставі договору купівлі продажу № 13719 від 14 грудня 2005 року, Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано реєстраційне посвідчення № 017659 від 30 грудня 2005 року яким зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках право приватної власності на нежилі приміщення ремонтно-механічної майстерні з побутовим корпусом № 14-а (в літері 3) загальною площею 91 кв.м. що розташовані АДРЕСА_1.

Також, в матеріалах справи наявні заяви від АТЗТ «Хімрезерв» від 10 грудня 2004 року № 10/4, щодо відмови користування земельною ділянкою у розмірі 1000 кв.м., та від 24 грудня 2005 року № 14/2, щодо відмови користування земельною ділянкою у розмірі 220 м.кв. на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У зв'язку з несплатою відповідачем земельного податку з зазначених земельних ділянок, позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0011811703 від 28 квітня 2012 року, яке було надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, та повернулося до податкового органу 19 травня 2012 року з відміткою, «за закінченням терміну зберігання».

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни ії цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до статті 206 ЗК України - використання землі в Україні є платним.

Податковий кодекс України встановлює, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Так, відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України - земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно зі статтями 269 та 270 ПК України - платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 287.6 статті 287 ПК України - при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Між тим, як вбачається з свідоцтва платника єдиного податку серії «НОМЕР_1, ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку.

Так, відповідно до п. 297.1 статті 297 ПК України - платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 підпункту 293.3.1 пункту 293.3 або підпунктом 1 підпункту 293.3.2 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу; 4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності; 5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до зазначеного вище свідоцтва платника єдиного податку, місцем провадження господарської діяльності відповідача АДРЕСА_1 - приміщення, що знаходиться на земельній ділянці, за яку, на думку податкового органу, відповідачем неправомірно не було сплачену земельний податок.

Враховуючи зазначене та те, що ОСОБА_3 як платник єдиного податку використовує зазначені земельні ділянки для провадження своєї господарської діяльності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апелянт звільняється від сплати за них земельного податку.

А тому необґрунтованою є вимога ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС про сплату відповідачем зазначених сум земельного податку.

Таким чином неправомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2013 року - скасувати та ухвалити нову.

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби до ОСОБА_3 про стягнення коштів за податковим боргом - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.