Ухвала суду № 33059341, 13.08.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/1387/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Сіромашенко Н.В.

Категорія: ст. 173 КПК Доповідач: Єфімова О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Єфімової О. І.,

суддів Коваль С.М., Приндюк М.В.,

секретаря судового засідання Вендоліної А.М.

за участю прокурора Бубенко І.П.

представника за довіреністю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну представника Дочірнього підприємства «А.Е.Т. ОСОБА_2 ап!» на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчим суддею задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУКР ГСУ ФР Міністерства доходів та зборів України ОСОБА_3, погодженого з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_4, та накладено арешт на майно - безготівкові кошти, що знаходяться на рахунках ДП «А.ОСОБА_2 АП!»(31408096) - № 26006310005645, № 260070105645 в АТ «ПроКредитБанк» (МФО 320984), м. Київ, проспект Перемоги, 107-А, які належать підприємству.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник за довіреністю ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про арешт майна відмовити. Вважає, що ухвала винесена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а саме не враховано наслідки арешту майна для інших осіб, а саме для клієнтів ДП «А.Е.Т. ОСОБА_5!».

Заслухавши доповідь судді, думку сторін кримінального провадження: особи, яка подала апеляційну скаргу- представника за довіреністю ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, просив ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, пояснення прокурора про залишення апеляції без задоволення, а ухвали слідчого судді – без зміни, вивчивши матеріали судового провадження та матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 01 серпня 2013 року старший слідчий з ОВС СУКР ГСУ ФР Міністерства доходів та зборів України ОСОБА_3, за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_4, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, відшкодування збитків, завданих інтересам держави та забезпечення пред»явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: безготівкові кошти, що знаходяться на рахунках ДП «А.ОСОБА_2 АП!»(31408096) - № 26006310005645, № 260070105645 в АТ «ПроКредитБанк» (МФО 320984), м. Київ, проспект Перемоги, 107-А, які належать підприємству. Клопотання мотивоване тим, що в провадженні ГСУ ДПС України перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013110070000089 від 14.02.2013 року та 26.07.2013 року за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ДП «А.Е.Т. ОСОБА_5!» (31408096) у значних розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України та за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами у особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Як зазначено у клопотанні, у ході проведення досудового розслідування встановлено, що службові особи ДП «А.Е.Т. ОСОБА_5!», під час фінансово-господарської діяльності, умисно ухилились від сплати податку на прибуток у період 4 квартал 2010-2012 роки у сумі 73238312 грн., податку на додану вартість за період грудень 2010 – грудень 2012 роки у сумі 67479325 грн. та не сплатили до державного бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 224746,99 грн., а всього податків на загальну суму 140942383,99 грн.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року, зазначене клопотання було задоволено та накладено арешт на безготівкові грошові кошти, що знаходяться на рахунках ДП «А.ОСОБА_2 АП!»(31408096) - № 26006310005645, № 260070105645 в АТ «ПроКредитБанк» (МФО 320984), м. Київ, проспект Перемоги, 107-А.

Таке рішення суду колегія суддів вважає передчасним та таким, що винесене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так, відповідно до глави 10 Кримінального процесуального кодексу України заходи забезпечення кримінального провадження – це заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановлених законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають вирішенню завдань кримінального провадження.

Встановлений нормами КПК України порядок накладення арешту передбачає, що клопотання слідчого за змістом повинно містити необхідні дані про підстави, у зв»язку з якими потрібно здійснити арешт майна, перелік і види майна, що належить арештувати та документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

При судовому розгляді клопотання слідчий суддя повинен перевірити відповідність змісту клопотання вимогам закону, з»ясувати питання наявності правових підстав для накладення арешту та доцільність його накладення в межах даного кримінального провадження (ст.ст. 171, 173 КПК України).

Під час апеляційного перегляду встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею не дотримані.

Як убачається із ухвали слідчого судді, при постановленні ухвали суд не зазначив правову підставу для арешту майна.

Суб»єктами злочину, передбаченого ст. 212 КК України можуть бути лише фізичні особи, коло яких визначено законом.

Таким чином, суд не дотримався вимог п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, а саме, не зазначив особу, яка вчинила дане кримінальне правопорушення та не перелічив доказів, які б вказували на вчинення цією особою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України.

Крім того, суд, в порушення п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, не зазначив розмір цивільного позову, який заявлений у кримінальному провадженні та можливість заявлення такого позову.

При задоволенні клопотання слідчим суддею також не було враховано наслідки арешту майна для інших осіб та не з»ясовано необхідність застосування такого способу арешту майна, та чи не призведе це до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Так, в апеляційній скарзі представник ДП «А.Е.Т. ОСОБА_2 ап!» посилається на те, що через відсутність можливості здійснення розрахунків з контрагентами 7060 громадян України не зможуть повернутись до України та 11 500 туристів з України не зможуть вирушити на відпочинок. Зазначене твердження підтверджується даними, які містяться у зверненні за №189-13 від 08.08.13р. народного депутата України – заступника Голови комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ОСОБА_6, відповідно до якого, накладення арешту на розрахункові рахунки підприємства «А.Е.Т. ОСОБА_2 ап!» повністю унеможливлює будь-яку фінансову господарську діяльність підприємства та, як наслідок, спричинить порушення у наданні туристичних послуг більш ніж 7060 громадян України, які не мають можливості повернутись на територію України та понад 11500 туристів не можуть вирушити на відпочинок, через те, що партнерам «А.Е.Т. ОСОБА_2 ап!» не можливо перерахувати кошти за туристичні послуги, та зазначена ситуація неодмінно спричинить соціальну напругу як в України, так і на міжнародному рівні.

З урахуванням зазначеного, доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею при накладенні арешту на майно не були враховані наслідки арешту майна для інших осіб, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Крім того, слідчим суддею при винесенні рішення не були враховані вимоги п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України, а саме розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Накладаючи арешт на два рахунки підприємства, суд в порушення вимог закону, не перевірив, яка ж сума перебуває на зазначених рахунках, тим самим не врахував і не взяв до уваги принцип розумності та співрозмірності завданої шкоди та сумам коштів на рахунках.

Крім того, на час розгляду апеляційної скарги, у даному кримінальному провадженні будь-кому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не оголошена, будь-яка особа не визнана відповідачем та цивільний позов у справі не заявлений. Разом з цим, накладена заборона у користуванні рахунками ДП «А.Е.Т. ап!» суттєво обмежує підприємницьку діяльність, а також ускладнює виплату заробітної плати працюючим, що погіршило умови роботи підприємства. А тому обмеження прав юридичної особи на даний час не є виправданим.

Оскільки ухвала слідчого судді не містить визначених законом критеріїв, вона не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Як убачається із клопотання слідчого про арешт майна, то воно не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Клопотання є процесуальним документом, повинно бути вмотивованим, перелік даних, які воно повинно містити, визначений ст. 171 КПК України. Зокрема, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв»язку з якими необхідно здійснити арешт; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, тягар доказування наявності підстав накладення арешту на майно покладений на слідчого та прокурора, у зв»язку з чим вони мають обґрунтувати необхідність застосування такого заходу, навести відповідні аргументи, що підтверджують таку необхідність, переконати прийняти відповідне процесуальне рішення.

Оскільки, клопотання не містить всіх перелічених вимог, воно не може вважатися законним, тому колегія суддів вважає за необхідне постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС СУКР ГСУ ФР Міністерства доходів та зборів України ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - безготівкові грошові кошти, що знаходяться на рахунках ДП «А.ОСОБА_2 АП!»(31408096)- № 26006310005645, № 260070105645 в АТ «ПроКредитБанк» (МФО 320984), м. Київ, проспект Перемоги, 107-А.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309, 407, 422, 376 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Дочірнього підприємства «А.Е.Т. ОСОБА_2 ап!» ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУКР ГСУ ФР Міністерства доходів та зборів України ОСОБА_3 та накладено арешт на майно - безготівкові грошові кошти, що знаходяться на рахунках ДП «А.ОСОБА_2 АП!» (31408096) - № 26006310005645, № 260070105645 в АТ «ПроКредитБанк» (МФО 320984), м. Київ, проспект Перемоги, 107-А - скасувати.

У задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС СУКР ГСУ ФР Міністерства доходів та зборів України ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - безготівкові грошові кошти, що знаходяться на рахунках ДП «А.Е.Т. ОСОБА_5!» (31408096) № 26006310005645, № 260070105645 в АТ «ПроКредитБанк» (МФО 320984), м. Київ, проспект Перемоги, 107-А, які належать підприємству – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: